Загальна характеристика екзогенних та екзогенно-органічних психічних розладів. Проблеми екологічної психіатрії. Екзогенні психічні розлади травиатичного, інфекційного, соматичного, судинного та ендокринного походження

Психопатоподібний синдром в віддалений період черепно-мозкової травми проявляється експлозивністю, злобним, брутальним афектом з схильністю до агресивних дій. Настрій не рівний, нерідко відмічається дистимія, яка виникає без причини, або без прямого зв’язку з нею. Поведінка хворих може мати риси театральності, демонстративнністю, в деяких випадках на висоті афекту з’являються функціональні судомні напади (істеричний варіант психопатичного синдрому). Хворі конфліктують, не уживаються в колективі, часто міняють місце роботи. Інтелектуально-мнестичні порушення незначні. Під тиском екзогенних впливів, частіше за все алкогольних напоїв, повторних ч/м травм і психотравмуючих ситуаціях, які частіше складають самі ж хворі, зростають риси експлозивністі, мислення набуває конкретність, інертність. Виникають зверхцінні ідеї ревнощів, зверхцінне відношення щодо свого здоров’я, сутяжно-кверулянтні тенденції. У деяких хворих з’являються епілептоїдні риси – педантизм, слащавість, схильність до роздумів. Знижені критика і пам’ять, малий об’єм уваги.

До розладів, які спостерігаються в віддалений період ч/м травми, відносять дисфорії, виникаючі на фоні церебро-астенічних явищ. Вони супроводжуються нападами тоскливо-злобного або тоскливо-тривожного настрою, які продовжуються від одного до декілька днів.

До психозів віддаленого періоду відносяться гострі, протраговані, рецидивуючі і хронічні травматичні психічні стани. Серед гострих психозів часто спостерігаються сутінки, котрі нерідко провокуються соматичними шкідливостями, алкогольними екцесами і психічними травмами. Їх розвитку передує головна біль, головокружіння, порушення сну, астенічні симптоми. Особливостями сутінкових станів свідомості травматичного генезу є включення в їх структуру деліріозних, онейроїдних компонентів з послідуючою частковою амнезією. Хворим здається, що палата залита кров’ю, причуваються “смутні голоси”, “кандальний дзвін”, “співи”, які причуваються з вікон, кутів кімнати. В змісті “голосів” находять відображення неприємні спогади про конфліктні ситуації. Нерідко сутінковий стан свідомості розвивається на висоті дисфорії.

Афективні психози, як правило, спостерігаються через 10-15 років після перенесеної травми і протікають у вигляді депресивних і маніакальних фаз, як з монополярним, так і з біполярним станами.

Травматичний галюциноз часто являється локальним синдромом пораження височних відділів мозку. Галюцинаторні образи відрізняються перцептивно-акустичною завершеністю, ідентифікуються з реально існуючим обличчям, локалізується в об’єктивний простір. Хворі відповідають “голосам” вголос, ведуть з ними “бесіди”, ” сперечаються”. Тематика поліморфна, складається із “погроз”, “сварок”, “діалогів”, “хору голосів”, а також музикальних фонем. Часами приєднуються зорові галюцінації. Хворі живуть галюцінаціями, але при виздоровленні критично оцінюють хворобливі переживання. Відміяається інтелектуально-мнестична недостатність і афективна нестійкість. Ендоформні психози виникають через 8-10 років після перенесеною травми і складають 4, 8% випадків всіх форм психічних розладів в віддалений період. Пізні посттравматичні психози з шизоформною симптоматикою виражаються в параноїдному, галюцинаторно-параноїдному, кататонічному і гебефренічному синдромах, синдромі Кандинского-Клєрамбо.

Початок травматичного психозу як правило гострий, протікає по типу сутінкових змін свідомості, або депресивно-параноїдного синдрому, які розгортаються на фоні астенії і симптомів внутрішньочерепної гепертензії. В подальшому психопатологічна картина ускладнюється, приєднуються слухові та зорові галюцинації, депресивні порушення, іпохондричні маячні ідеї, кататонічні, сенестопатичні, діенцефальні симптоми, епізоди порушеної свідомості по типу оглушеності, сутінкового стану, деліріозного синдрому.

При електроенцефалографічному дослідження, поряд з паталогічними змінами диффузного характеру (сповільненими потенціалами, нерегулярним низькоамплітудним альфа-ритмом, підвищеною судорожною готовністю, епілептоїдними розрядами, дельта-ритмом), спостерігається тенденція до локалізації їх в певних відділах мозку.

Дефектно-органічний стан. До дефектно-органічних станів, які спостерігаються в віддалений період травматичної хвороби, відносяться психоорганічний і корсаківський синдроми, пароксизмальні судомні розлади, травматична деменція.

Лікування:

При дефіцитарних розладах (деменція, аспонтанність, інтелектуальні, дисмнестичні розлади) використовують ноотропи (пантогам). Метаболічні (віт. гр. В), метаболічні (церебролізін, актовегін).

При збудженні (хаотичне, сутінкове, деліріозне, маніакальне, психопатоподібне, тривожне, тощо використовуються нейролептики – при домінуванні агресивності і імпульсивності – аміназин; при домінуванні тривоги – тізерцин і хлорпротіксен; при галюцинаторних чутливих розладах – галоперидол і тріседіл, при гал. ідеаторних розладах – тріфтазін і піпортіл.,

При тоскливій або апатичній депресії застосовують анафраніл, при субпсихотичних – петіліл і піразідол, при тривожній, угрюмій – амітріптілін.

При психопатоподібних розладах – неулептіл, сонапакс.

 

 

До цієї групи відносяться розлади, які виникають при при вірусних і бактеріальних ураженнях г. м. і проявляються у вигляді різних психопатологічних синдромів – від неврозоподібного (астенічного) і гострих психотичних реакцій екзогенного типу до психоорганічного синдрому у вигляді деменції і грубих розладів поведінки.

 

 

СНІД – відносно новий для психіатрії вид патології.

Як Ви знаєте, ВІЛ відноситься до групи ретровірусних інфекцій людини, які відрізняються вираженим нейротропізмом. Вперше СНІД був зареєстрований в США в 1981 році і став швидко розповсюджуватись. Інкубаційний період 3 – 5 років. Нейроанатомічною основою при СНІДі є спочатку енцефалопатія, а потім швидко прогресуюча атрофія г. м. з характерними спонгіоформними змінами (губчатісті