Загальна характеристика екзогенних та екзогенно-органічних психічних розладів. Проблеми екологічної психіатрії. Екзогенні психічні розлади травиатичного, інфекційного, соматичного, судинного та ендокринного походження

Основним психопатологічним синдромом при СНІДі є деменція. Початкові її ознаки – астенія, апатія і психомоторна загальмованість, які іноді помилково діагностуються як депресія. Можуть виникати окремі маячні ідеї, деліріозні епізоди, кататонія. Глобальна дезорієнтація і кома передують смерті хворого.

Психічні порушення при сіфілісі – сіфіліс мозку і прогресивний параліч.

- Під сіфілісом мозку розуміють психічні розлади, які виникають внаслідок ураження спірохетою оболонок і судин г. м., рідше його паренхіми.

Часто розрізняють 3 стадії: неврастенії, менінгітів і енцефалітів, судинна і гумозна стадія.

Для сіфілітичної неврастенії характерна астенії з ріко вираженою виснаженістю, зниженням настрою і стійкими головними болями. На цій стадії часто зустрічається в”ялість реакції зініць на світло. 2 інші стадії текуть по загальним характерним для них розладам. Судинна форма – хар – ні псевдопаралітичні стани (веселий настрій, ейфорія, ідеї переоцінки власної особи, або маячінням величи, розладами пам”яті, конфабуляціями, різким зниженням критики.

- Прогресивний параліч, або хвороба Бейля, – органічне ураження г. м. (менінгоенцефаліт) сіфілітичного генезу, який характеризується порушенням психічної діяльность до деменції и поєднується з неврологічними і соматичними розладами.

1) Ініціальна ст. (неврастенічна), 2) Ст. розвитку хвороби – наростаючі зміни характеру і поведінки, які описані в “судинній” формі. На цій ст. розв. мовні розлади (дизартрія), а також аграфія і неврол. розлади (анізокорія, ослабл. р-ції зіниць на світло і збереження на акомодацію), 3) Ст. деменції.

На етапі ранньої діагностики нейросіфіліс діагностується дослідженням ліквору по основним показникам (цитоз, білок, комплекс серологічних реакцій для діагностики сіфілісу, реакції іммунофлюоресценції). Основні форми нейросіфілісу: асимптомний менінгіт і менінговаскулярний сіфіліс. Найбільш ранні ознаки ураження нервової системи: патологія судинного тракта очей і зорового нерва.

Лікування: В терапії раннього нейросіфілісу використовується цефтриаксон – препарат препарат цефалоспоринового ряду 3го покоління. Застосовується по 1 гр. в/м в курсовій дозі 10 – 14 г. Проведений курс забезпечує практично повний регрес неврологічної симптоматики, відмічається чітка тенденція до санації ліквору.

 

 

Соматогенні психози (психічні розлади при соматичних захворюваннях). Психічні порушення, що виникають у зв'язку з патологією внутрішніх органів і систем, складають спеціальний розділ психіатрії – соматопсихіатрію. Не дивлячись на різноманітність психопатологічної симптоматики і клінічних форм соматичної патології, їх об'єднує спільність патогенетичних механізмів і закономірностей розвитку. Діагноз «соматогенного психозу» ставиться за певних умов: необхідна наявність соматичного захворювання; тимчасового зв'язку між соматичними і психічними порушеннями, взаємозалежності і взаємовпливу в їх течії. Симптоми і течія залежать від характеру і етапу розвитку основного захворювання, ступеня його тяжкості, ефективності лікування, що проводиться, а також від індивідуальних особливостей хворого, таких як спадковість, конституція, характер, вік, стан захисних сил організму і наявності додаткових психосоціальних шкідливостей.

Психічні порушення при соматичних та інфекційних захворюваннях арактеризуються поліморфізмом. В основі структурно-динамічних особливостей клінічної картини є взаємодія біологічних та психічних факторів і механізмів. Серед біологічних – важкість соматичного процесу, опірність організму та ін. серед психологічних – структура особистості, наявність додаткових емоційно-стресових впливів тощо.

При гострому перебігу соматичних та інфекційних захворювань часто виникають екзогенні реакції К. Бонгоффера, які проявляються кількісними та якісними порушеннями свідомості – оглушення, сопор, кома, делірій, онейроїд, сутінки, аменція.

На фоні прояснення свідомості можуть розвиватися гострі психози (делірій, онейроїд, сутінкове затьмаренння свідосості).

Гострі психози частіше розвиваються при важкому перебігу основного захворювання. Нерідко – при наявності додаткових екзогенних шкідливостей.

В окремих випадках розвивається корсаківський синдром.

Афективні психотичні стани виражаються депресивними або маніакальними станами з дисфоричними епізодами. Для депресивних станів характерні тривога, нестійкі маячні ідеї відношення, іпохондричні скарги. Вегетативно-судинні пароксизми, а для маніакальних – ейфорія, переоцінка своєї особистості, анозогнозія і рухлива гіперактивність.

2/ при підгострому перебігу соматичних та інфекційних захворювань можуть спостерігатись різні (як і при ЧМТ) за важкістю перехідні с -ми Віка.

При затяжному перебігу хвороби виявляється астенічний синдром, який являється “наскрізним” і характеризується роздратованістю, підвищеною збудливістю хворих, виснаженістю афекту. Астенічні симптоми коливаються в своїй інтенсивності. Велике значення має особиста переробка хворобливого стану.

Психопатоподібний синдром проявляється експлозивністю, злобним, брутальним афектом з схильністю до агресивних дій. Настрій не рівний, нерідко відмічається дистимія, яка виникає без причини, або без прямого зв’язку з нею. Поведінка хворих може мати риси театральності, демонстративнністю, в деяких випадках на висоті афекту з’являються функціональні судомні напади (істеричний варіант психопатичного синдрому). Хворі конфліктують, не уживаються в колективі, часто міняють місце роботи. Інтелектуально-мнестичні порушення незначні. Під тиском екзогенних впливів, частіше за все алкогольних напоїв, повторних ч/м травм і психотравмуючих ситуаціях, які частіше складають самі ж хворі, зростають риси експлозивністі, мислення набуває конкретність, інертність. Виникають зверхцінні ідеї ревнощів, зверхцінне відношення щодо свого здоров’я, сутяжно-кверулянтні тенденції. У деяких хворих з’являються епілептоїдні риси – педантизм, слащавість, схильність до роздумів “беззобраззя”. Знижені критика і рам’ять, малий об’єм уваги.

На фоні церебро-астенічних явищ можуть виявлятись дисфорії. Вони супроводжуються нападами тоскливо-злобного або тоскливо-тривожного настрою, які продовжуються від одного до декілька днів.

До психозів при затяжному перебігу соматичних захворювань відносяться гострі, протраговані, рецидивуючі і хронічні психози. Серед гострих психозів часто спостерігаються сутінки, котрі нерідко провокуються соматичними шкідливостями, алкогольними екцесами і психічними травмами.

Афективні психози, як правило, протікають у вигляді депресивних і маніакальних фаз, як з монополярним, так і з біполярним станами.

Галюциноз. Галюцінаторні образи відрізняються перцептивно-акустичною завершеністю, ідентифікуються з реально існуючим обличчям, локалізується в об’єктивний простір. Хворі відвовідають “голосам” вголос, ведуть з ними “бесіди”, ”сперечаються”. Тематика поліморфна, складається із “погроз”, “сварок”, “діалогів”, “хору голосів”, а також музикальних фонем. Часами приєднуються зорові галюцінації. Хворі живуть галюцінаціями, але при виздоровленні критично оцінюють хворобливі переживання. Психози з шизоформною симптоматикою виражаються в параноїдному, галюцинаторно-параноїдному, кататонічному і гебефренічному синдромах, синдромі Кандинского-Клєрамбо.

Дефектно-органічний стан. До дефектно-органічних станів відносяться психоорганічний синдром, пароксизмальні судомні розлади, деменцію.

 

 

1. Психіатрія: підручник за ред. О. К. Напреєнко. – Київ, Здоров’я, 2001
2. Руководство по психиатрии под ред. А. В. Снежневского. – М. «Медицина». – 1983. – Т. 2.
3. Кузнецов В. М., Чернявський В. М. Психіатрія. – К. : “Здоров’я”. – 1993.
4. Руководство по психиатрии под. ред. Г. В. Морозова. -М., “Медицина”. -1988. – т. 1.