Загальнопедагогічна підготовка вчителя в історії вищої школи України (ХІХ перша чверть ХХ ст.)

Дослідження проводилось у 1987-1998 рр. і включає чотири етапи науково-педагогічного пошуку: аналітико-пошуковий (1987-1992 рр.) ― здійснювалось теоретичне обгрунтування проблеми, розроблялися методологічні засади, науковий апарат та програма дослідження. Вивчались архівні джерела, аналізувалася педагогічна, філософська, психологічна й історична література. Формулювались базові теоретичні поняття і положення; науково-емпіричний (1992-1994 рр.) ― продовжувалось дослідження архівних матеріалів, документів Відділу рукописів ЦНБ НАН України, літературних та періодичних видань. Аналізувалась навчально-методична документація педвузів досліджуваного періоду. Було завершено збір емпіричного матеріалу, узагальнено досвід, виявлено досягнення і труднощі у загальнопедагогічній підготовці, здійснено зіставно-порівняльний аналіз основних її ідей, досвіду, тенденцій розвитку. Проведено ідентифікацію архівних даних та літературних джерел; систематизуючо-узагальнюючий (1994-1996 рр.) ― на основі аналізу більш ніж 800 архівних і літературних джерел здійснено перевірку концептуальних положень, висновків та узагальнень дослідження, смислову інтегративну обробку даних, їх систематизацію, вибудовано логіку роботи, проведено ретроспективний логіко-системний аналіз дослідницьких матеріалів щодо процесу, сутності й змісту загальнопедагогічної підготовки, зіставлено результати дослідження з метою і завданнями, здійснено їх соціально-педагогічну оцінку; практично-впроваджувальний (1996-1998 рр.) ― за результатами дослідження розроблено теоретичні основи варіативної концепції загальнопедагогічної підготовки вчителя, визначено провідні тенденції й узагальнено набутий досвід вищих закладів освіти, теоретично обгрунтовано творчий внесок окремих педагогів, що виявлено в планах, програмах, авторських посібниках і педагогічному процесі ряду університетів та педінститутів. 

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше: досліджено проблему загальнопедагогічної підготовки вчителя в історико-педагогічній ретроспективі (ХІХ -перша чверть ХХ ст.) ; здійснено цілісний науковий аналіз еволюції процесу загальнопедагогічної підготовки вчителя у вищій школі України визначеного періоду як соціально-педагогічного феномена; виявлено та обгрунтовано його основні етапи: 1800-1859 рр., 1860-1869 рр., 1870-1904 рр., 1905-1916 рр., 1917-1919 рр., 1920-1924 рр., 1924-1928 рр. ; визначено і здійснено класифікацію провідних тенденцій (сутнісно-визначальні, змістово-процесуальні, структурно-організаційні, актуально-розвивальні) ; охарактеризовано закономірності й суперечності відповідно до кожного з виявлених етапів процесу загальнопедагогічної підготовки; науково обгрунтовано конкретно-історичну сутність і складові структури загальнопедагогічної підготовки вчителя; розроблено й охарактеризовано основні науково-педагогічні напрями розвитку її змісту; виявлено та актуалізовано провідні ідеї і визначено перспективи їх упровадження в практику сучасного закладу вищої освіти. 

 На основі вивченого вітчизняного досвіду розроблено наукові засади авторської концепції багаторівневої загальнопедагогічної підготовки вчителя в сучасних соціально-економічних реаліях у єдності її теоретичних, методичних і технологічних складових щодо особистісно орієнтованої підготовки й професійного самовиховання бакалаврів, спеціалістів та магістрів. 

У науковий обіг уведено 394 архівних джерела, більшість із яких є унікальними, зокрема “Височайший” (Імператорський) указ та лист Міністерства народної освіти про відкриття в університетах кафедр педагогіки (1850 р.) ; рішення Управління Київського військового Подільського і Волинського генерал-губернатора по Київському навчальному округу про визнання педагогіки екзаменаційним предметом (1851 р.) ; Правила випробування з теоретичної й практичної підготовки майбутніх учителів (1858 р.) ; проект Статуту учительських інститутів Міністерства народної освіти (1862 р.) ; Наказ міністра народної освіти про припинення діяльності кафедр педагогіки в університетах (1862 р.) ; розпорядження міністра народної освіти про передачу викладання педагогіки професорам психології (1863 р.) ; проект “Положення про приготування учителів гімназій та прогімназій” (1868 р.) ; розпорядження міністра народної освіти про відновлення викладання педагогіки як обов’язкового предмета (1904 р.) ; проект “Статуту жіночого університету Св. Ольги” (1910 р.) ; Тимчасове положення про Вищі жіночі курси у м. Києві (1917 р.) ; Декларація Генерального Секретаріату Освіти з програмою розвитку національної школи і підготовки вчителя (1917 р.) ; проект Статуту Української Педагогічної академії (1917 р.) ; резолюції нарад щодо реорганізації системи педагогічної освіти шляхом злиття учительських інститутів і вищих педагогічних курсів (1917 р.) ; послужні списки, творчі біографії, дипломи провідних педагогів; варіативні навчальні плани та програми, авторські загальнопедагогічні курси й інші документи і матеріали. 

Теоретичне значення дослідження. Розроблено методолого-теоретичні засади загальнопедагогічної підготовки вчителя досліджуваного періоду. З цією метою визначено й проаналізовано соціально-економічні, суспільно-політичні та організаційно-педагогічні передумови її розвитку. Теоретично обгрунтовано цілісний процес та основні етапи загальнопедагогічної підготовки вчителя визначеного періоду: 1800-1859 рр. – становлення основ загальнопедагогічної підготовки вчителя в діяльності російських імператорських університетів та університетських педагогічних інститутів; 1860-1869 рр. – розвиток змісту загальнопедагогічної підготовки в системі педагогічних курсів при імператорських університетах і в університетській освіті; 1870-1904 рр. – загальнопедагогічна підготовка в автономно функціонуючих закладах вищої освіти; 1905-1916 рр. – розбудова змісту загальнопедагогічної підготовки в умовах активного формування мережі закладів вищої педагогічної освіти України в складі Російської імперії; 1917-1919 рр. – розвиток загальнопедагогічної підготовки у вищих навчальних закладах періоду національно-визвольних змагань українського народу; 1920-1924 рр. ― ηагальнопедагогічна підготовка соціального вихователя в ІНО (інститутах народної освіти) та на вищих трирічних педагогічних курсах в умовах “нової економічної політики”;