Заходи щодо зниження ризиків у комерційній діяльності підприємства

Внаслідок нестабільності й непередбачуваності сучасної економічної ситуації одним з найважливіших завдань контролінгу є оцінка й керування ризиками підприємства. Це спричинює появу ситуацій, які не мають однозначного результату. Тому поняття «ситуація ризику» можна визначити як поєднання, сукупність різних обставин та умов, що створюють певне ставлення до того або іншого виду діяльності. Якщо існує ймовірність кількісно і якісно визначити ступінь імовірності того або іншого варіанта, то це й буде ситуація ризику. Ситуації ризику супроводжують три умови:

- наявність невизначеності;

- необхідність вибору альтернативи (у тому числі й відмова від вибору);

- можливість оцінити ймовірність здійснення вибраних альтернатив.

Ситуацію ризику варто відрізняти від ситуації невизначеності. Остання характеризується тим, що ймовірність настання результатів рішень або подій у принципі встановити неможливо. Ситуацію ж ризику можна характеризувати як різновид невизначеності, коли настання подій імовірне і можна визначити, тобто об’єктивно існує можливість оцінити ймовірність подій, що приблизно виникають внаслідок господарської діяльності. Але головне і необхідне для контролінгу в системі превентивних заходів щодо керування ризиками належить їхній профілактиці.

До форм профілактики ризиків відносять. Запобігання господарським ризикам являє собою найбільш ефективний спосіб їхньої профілактики. Він полягає в розробці таких заходів, які повністю виключають конкретний вид господарського ризику. До основних заходів у цьому випадку відносяться:

- відмова від здійснення господарських операцій, рівень ризику по яких надмірно високий і не відповідає критеріям фінансової політики. Незважаючи на високу ефективність цих заходів, їх використовують обмежено, тому що більшість господарських операцій пов’язана зі здійсненням прямої торгово-виробничої діяльності підприємства, що забезпечує регулярне надходження доходів і формування його прибутку;

- зниження частки в господарському обороті позикових коштів. Відмова від надмірного використання позикового капіталу дає можливість уникнути одного з найбільш істотних господарських ризиків – втрати фінансової стійкості торговельного підприємства;

- забезпечення необхідного рівня ліквідності активів дає можливість уникнути ризику неплатоспроможності підприємства;

- здійснення операцій «хеджирування». Завдяки такій операції можна уникнути цінового й інфляційного ризиків при здійсненні угод на товарних або фондових біржах. Принцип операції «хеджирування» полягає в тому, що, здобуваючи товар (цінні папери) з поставкою в майбутньому, одночасно здійснюється продаж ф’ючерсних контрактів на аналогічну кількість товарів (цінних паперів). Якщо підприємство понесе фінансові втрати через зміну ринкових (біржових) цін як покупець реального товару (конкретних видів цінних паперів), то воно одержить виграш у таких самих розмірах, як продавець ф’ючерсних контрактів на нього;

- здійснення операції «своп». У її основі лежить паритетний обмін різними видами валют в обумовленому співвідношенні на початку господарських операцій із зобов’язанням сторін обміняти її в такому самому співвідношенні при завершенні операції. Така операція необхідна у випадку здійснення зовнішньоекономічної діяльності, що дає можливість повністю уникнути валютного ризику.

Мінімізація господарських ризиків здійснюється в тому разі, якщо їх не можна уникнути повністю. У цьому випадку можна використати:

- одержання від покупців певних гарантій (у формі страхування, поручництва і т. д.) при наданні їм споживчого кредиту. При здійсненні оптової торгівлі аналогічні гарантії можуть бути отримані від контрагентів при наданні їм товарного кредиту;

- продаж товарів при наданні споживчого кредиту по дорогих виробах на умовах фінансового лізингу. При цій формі споживчого кредиту товар відразу ж надходить у користування покупця, однак стає його власністю тільки після повного завершення розрахунків за нього. Така операція дозволяє знизити ризик виникнення безнадійної дебіторської заборгованості, тобто найбільш масової форми прояву комерційного ризику торговельного підприємства;

- зменшення переліку форсмажорних обставин у контрактах з контрагентами. У сучасній українській практиці цей перелік необґрунтовано розширюється порівняно із загальноприйнятими положенням у міжнародній комерційній практиці;

- використання опціонних угод при біржових операціях. Ці угоди передбачають купівлю права або продаж зобов’язання на укладання біржового контракту на обумовлену кількість конкретного товару за заздалегідь установленою ціною в межах взаємно погодженого періоду. За придбання такого права покупець опціону сплачує премію. При відмові премія залишається в продавця. Ризик, таким чином, мінімізується до розмірів премії.

Диверсифікованість господарських ризиків. Ця форма профілактики господарських ризиків реалізує відомий принцип – «ніколи не тримайте всі яйця в одному кошику». Здійснюється за видами господарської діяльності, за постачальниками товарів, за портфелями цінних паперів, за депозитним портфелем.

 

 

Для того, щоб зменшити міру вірогідного ризику й одночасно забезпечити досягнення заданих рівнів рентабельності, необхідно:

- шукати партнерів, які мають у своєму розпорядженні інформацію про ринок і достатні фінансові кошти. У разі успіху з ними доведеться розділити частку прибутку;

- звертатися до послуг зовнішніх консультантів-експертів, наприклад, для проведення науково обґрунтованих прогнозів зміни цін, попиту, дій конкурентів;

- утворювати спеціальний резервний фонд за рахунок частки прибутку для самострахування;

- передавати частину ризику іншим особам і організаціям шляхом страхування торгового бізнесу.

У ринковій економіці поширеним