Захист населення і територій від НС техногенного та природного характеру

У системі газопостачання:

• подача газу на об’єкти по двох незалежних газопроводах з різних напрямків від газорозподільчих станцій, які розташовані за межами міста;
• наявність дистанційного управління і автоматичних відсікаючих пристроїв, які блокують пошкоджені ділянки системи газопостачання;
• наявність газгольдерів з аварійними запасами газу.

У системі електропостачання:

• можливість ділення системи на незалежно працюючі ділянки;
• гарантоване постачання електроенергією об’єктів, зупинка яких недопустима (вузли зв’язку, насосні станції, пульти сигналізації, хірургічні операційні і т. п.) від двох незалежних джерел по лініях що не вимикаються;
• створення резервних електростанцій (стаціонарних та пересувних) ;
• дистанційне управління та автоматичне вимикання пошкоджених ділянок;
• надійний захист від електромагнітного імпульсу.

Для підвищення протипожежної стійкості мають бути спрямовані наступні заходи:

• зонування території об'єкту;
• обмеження використання при будівництві легко займистих матеріалів;
• локалізація аварій шляхом відключення найбільш вразливих ділянок технологічної схеми за допомогою встановлення зворотних каналів;
• передбачення можливості скорочення у аварійних ситуаціях вибухо- та пожежонебезпечних речовин;
• максимально можливе зменшення запасів НХР та вибухо-, пожежо-небезпечних речовин;
• створення пожежних водоймищ;
• розміщення пожежних гідрантів на розчищених територіях.

Створення фінансових та матеріальних резервів є основою забезпечення щодо попередження, ліквідації НС техногенного та природного характеру і їх наслідків, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, республіканського бюджету Автономної республіки Крим, місцевих бюджетів а також коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання, добровільних пожертвувань фізичних і юридичних осіб, благодійних організацій та об’єднань громадян і інших незаборонених законодавством джерел.

Резерви створюються.

1. На загальнодержавному рівні:

а) резервний фонд Кабінету Міністрів України – для фінансування витрат пов'язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій загальнодержавного рівня (за рахунок видатків Державного бюджету України) ;

б) запаси матеріальних ресурсів – для проведення першочергових робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій (за рахунок державного матеріального ресурсу, що створюється згідно із законодавством).

2. На регіональному рівні – регіональний резерв фінансових ресурсів – відповідно до законодавства.

3. На місцевому рівні – місцевий резерв фінансових ресурсів – відповідно до законодавства.

4. На об'єктовому рівні – запаси матеріальних та фінансових ресурсів- за рахунок власних коштів підприємств, установ і організацій.

Резерви використовуються тільки для:

• здійсненні запобіжних заходів у разі загрози виникнення НС;
• ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків;
• проведення невідкладних робіт;
• надання громадянам, постраждалим від наслідків НС одноразової матеріальної допомоги для забезпечення їх життєдіяльності;
• розгортання та утримання тимчасових пунктів проживання і харчування постраждалих громадян.

 

1. Критерії ідентифікації об’єктів господарювання, що підлягають декларуванню безпеки.
2. Порядок декларування об’єктів підвищеної небезпеки.
3. Ліцензування діяльності об’єкту підвищеної небезпеки.
4. Страхування відповідальності за завдану шкоду внаслідок експлуатації небезпечного об’єкту та використання матеріальних резервів для запобігання і ліквідації НС.
5. Організація роботи щодо проведення нагляду та здійснення контролю за обстановкою на ПНО.

1. Критерії ідентифікації об’єктів господарювання, що підлягають декларуванню безпеки.

Державна стандартизація з питань безпеки в умовах НС техногенного і природного характеру здійснюється відповідно до законодавства і направлена на забезпечення:

• безпеки продукції (робіт, послуг) і матеріалів для життя і здоров'я людей і навколишнього середовища;
• якості продукції (робіт, послуг) і матеріалів відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технологій;
• єдність принципів вимірювання;
• безпеки об'єктів господарювання з урахуванням ризику виникнення техногенних катастроф й інших надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.
• МНС України:
• розробляє програму робіт із стандартизації у сфері ЦЗ, координує і контролює її виконання;
• приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації у сфері цивільного захисту,
• визначає їх повноваження та порядок діяльності;
• бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів та ін правових актів з питань стандартизації.

Державна експертиза проектів і рішень в області техногенної безпеки об'єктів виробничого і соціального призначення, які можуть спричинити НС техногенного чи природного характеру і вплинути на стан захисту населення і територій від їх наслідків, організовується урядовим органом державного нагляду у сфері ЦЗ і проводиться відповідно до закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державний нагляд і контроль у сфері цивільного захисту

Державний нагляд і контроль у сфері діяльності, пов'язаної з ОПН, здійснюють уповноважені державними органами влади, у тому числі спеціально уповноважені і їх відповідні територіальні органи, до відання яких відповідно до закону віднесені питання:

• охорони праці;
• забезпечення екологічної безпеки і охорони навколишнього середовища;
• захисту населення і територій від ЧС;
• пожежної безпеки;
• санітарно-епідемічної безпеки;
• містобудування.

Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки – це порядок визначення об'єктів підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об'єктів.

Ідентифікація потенційно небезпечних об’єктів полягає у виявленні на об'єктах господарської діяльності джерел та чинників небезпеки, які здатні за негативних обставин (аварія, стихійне лихо тощо) ініціювати виникнення надзвичайної ситуації, а також в оцінці рівнів можливих надзвичайних ситуацій.

Ідентифікації підлягають усі об'єкти господарської діяльності, які розташовані на території України і перебувають у державній, колективній або приватній власності юридичних або фізичних осіб, а також інші об'єкти визначені комісіями з питань ТЕБ та НС або відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Суб'єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один потенційно небезпечний