Закон про 5 колосків: історико-правовий аналіз

«З іншого боку, від кожного працівника юстиції було потрібно не допускати застосування закону в тих випадках, коли його застосування призводило б до дискредитації його: у випадках розкрадання у вкрай незначних розмірах або при виключно важкої матеріальній скруті розкрадача» [2, с. 2].

Однак не даремно кажуть: «Застав дурня богу молитися – він і лоба розіб'є!» Низький рівень юридичної грамотності місцевих кадрів укупі з зайвим завзяттям приводили до масових «перегинів». Як сказав з цього приводу А. Я. Вишинський, «тут можна говорити про» левацькому «перекрученні, коли під класового ворога стали підводити всякого, вчинила дрібну крадіжку» [3, с. 102].

З перегинами боролися, зокрема, вимагаючи застосовувати до незначних крадіжок статтю 162 КК РРФСР, яка, як ми пам'ятаємо, передбачала набагато менш суворе покарання:

«У цілому ряді випадків закон безпідставно застосовувався до трудящих, які вчинили розкрадання або в незначних розмірах, або по нужді. Ось чому було вказано на необхідність застосування ст. 162 та інших статей КК в цих випадках «[2, с. 2].

Подібні судові помилки, як правило, тут же виправлялися:

«За даними, зафіксованим в особливому постанові Колегії НКЮ, число скасованих вироків в період часу з 7 серпня 1932 р. за 1 липня 1933 склало від 50 до 60% « [3, с. 100].

Але серед засуджених за Законом від 7 серпня зустрічалися і закоренілі розкрадачі.

З записки заст. голови ОГПУ Г. Є. Прокоф'єва та начальника Економічного відділу ОДПУ Л. Г. Миронова на ім'я І. В. Сталіна від 20 березня 1933:

«Зі справ про розкрадання, розкритих ОГПУ за звітні два тижні, звертають на себе увагу великі розкрадання хліба, що мали місце в Ростові-на-Дону. Розкраданнями була охоплена вся система Ростпрохлебо-комбінату: хлібозавод, 2 млини, 2 пекарні та 33 магазини, з яких хліб продавався населенню. Розкрадено понад 6 тис. пуд, хліба, 1 тис. пуд, цукру, 500 пуд, висівок та ін продукти. Розкраданням сприяла відсутність чіткої постановки звітності та контролю, а також злочинна сімейність і спайка службовців. Громадський робочий контроль, прикріплений до хлібної торгової мережі, не виправдав свого призначення. У всіх встановлених випадках розкрадань контролери були співучасниками, скріплюючи своїми підписами завідомо фіктивні акти на недовезення хліба, на списання усушки й на вагу і т. п. У справі заарештовано 54 людини, з них 5 членів ВКП (б).

У Таганрозькій відділенні Союзтран-са ліквідована організація у складі 62 шоферів, вантажників і портових службовців, серед яких виявлено значну кількість бувши. куркулів, торговців, а також злочинного елементу. Організація при перевезеннях викрадала в дорозі вантажі, що перевозилися з порту. Про розміри розкрадань можна судити з того, що тільки зерна і борошна розкрадено близько 1500 пудів «[9, с. 417-418]. «6 тисяч пудів хліба... 1500 пудів зерна і борошна... «Це не» колоски «.

 

 

Суворі заходи принесли плоди. Так, на транспорті розкрадання скоротилися з 9332 випадків по всій мережі в серпня 1932 року до 2514 випадків у червні 1933 року [2, с. 1]. Знизилися й крадіжки колгоспної власності. ЦК ВКП (б) і РНК СРСР 8 травня 1933 видають спільну інструкцію «Про припинення застосування масових виселень і гострих форм репресій у селі».

«Ця постанова означає докорінну зміну всієї каральної політики судових органів. Воно вимагає перенесення центру ваги на масову політичну та організаційну роботу і підкреслює необхідність більш влучного, більш чіткого, більш організованого удару по класовому ворогу, так як колишні методи боротьби себе зжили і в нинішній обстановці не годяться.

Директива означає припинення, як правило, масових і гострих форм репресії у зв'язку з остаточною перемогою колгоспного ладу на селі. Новими методами в новій обстановці повинна проводитися «політика революційного примусу» «[1, с. 2].

Використання Закону від 7 серпня 1932 року різке скорочується (див. дод. 1). Відтепер він повинен був застосовуватися тільки для найбільш серйозних, великомасштабних фактів розкрадань.

Аналогічна картина спостерігалася і на Україні. Кількість засуджених за Законом від 7 серпня 1932 року загальними судами Української РСР склало:

1933 – 12767

1934 – 2757

1935 -730 чоловік [10, с. 142].

Мало того, в січня 1936 року почалася реабілітація засуджених за цим законом згідно з Постановою № 36/78 ЦВК і РНК СРСР від 16 січня 1936 «Про перевірку справ осіб, засуджених на підставі постанови ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. « Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності «« [4].

В результаті кількість засуджених за розкрадання соціалістичної власності за законом від 7 серпня, що містилися у виправно-трудових таборах (ВТТ), протягом 1936 зменшилася майже втричі (див. дод. 2).

Таким чином, завдання Постанови від 7 серпня 1932 року складалась не в тому, щоб посадити і розстріляти якомога більше народу, а в тому, щоб різким посиленням заходів відповідальності захистити соціалістичну власність від розкрадачів. На початковому етапі застосування Постанови від 7 серпня, особливо в першому півріччі 1933 року, мали місце масові перегини на місцях, які, втім, виправлялися вищестоящими інстанціями. При цьому, у відповідності зі старою російської традицією, суворість закону компенсувалася необов'язковістю його виконання: всупереч грізним формулювань, смертна кара застосовувалася досить рідко, а велика частина з засуджених на 10 років була реабілітована в 1936 році.

 

 

З постанови ЦВК і РНК СРСР про застосування розстрілу та 10-річного ув'язнення за розкрадання колгоспного майна 7 серпня 1932 р.

Об охране имущества государственных предприятий, колхозов и кооперации и укреплении общественной (социалистической) собственности

1. Приравнять по своему значению имущество колхозов и кооперативов (урожай на полях, общественные запасы,

скот, кооперативные склады и магазины и т. п.) к имуществу государственному и всемерно усилить охрану этого

имущества от расхищения.

2. Применять в качестве судебной репрессии за хищение (воровство) колхозного и кооперативного имущества

высшую меру социальной защиты – расстрел с конфискацией всего имущества и с заменой при смягчающих

обстоятельствах лишением свободы на срок не ниже 10 лет с конфискацией всего имущества.

3. Не применять амнистии к преступникам, осужденным по делам о хищении колхозного и кооперативного имущества.

1. Повести решительную борьбу с теми противообщественными кулацко-капиталистическими элементами, которые применяют насилие и угрозы или проповедуют применение насилия и угроз к колхозникам с целью заставить последних выйти из колхоза, с целью насильственного разрушения колхоза. Приравнять эти преступления к государственным преступлениям.

2. Применять в качестве меры судебной репрессии по делам об охране колхозов и колхозников от насилий и угроз состороны кулацких и других противообщественных элементов лишение свободы от 5 до 10 лет с заключением в концентрационный лагерь.

3. Не применять амнистии к преступникам, осужденным по этим делам.

Коллективизация сельского хозяйства: Важнейшие постановления Коммунистической партии и Советского правительства. 1927-1935. – М., 1957. – С. 423-424.

 

 

Отже, 7 серпня 1932 – був прийнятий закон «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної власності». Соціалістична власність була проголошена священною і недоторканною, а зазіхнув на неї отримував статус ворога народу.

За розкрадання соціалістичної власності закон передбачав розстріл з конфіскацією всього майна. При наявності пом'якшувальних провину обставин могли замінити «вишку» 10-річним терміном. Амністія до засуджених за розкрадання такого роду не застосовувалася.

Суворі санкції закону не обумовлювалися ні розмірами, ні способами розкрадання. Таким чином були створені всі умови для застосування закону в широких масштабах і в зв'язку з незначними крадіжками. На підставі цього документа, що отримав у народі назву «закону про п'ять колосків», до кримінальної відповідальності притягувалися навіть діти.

Закон встановлював кримінальну відповідальність не тільки за розкрадання соціалістичної власності, а й за агітацію проти колгоспів, насильство або загрозу насильства по відношенню до колгоспників. За скоєння хоча б одного з цих злочинів передбачалося позбавлення волі строком від 5 до 10 років.

На початок 1933 року, тобто за 5 місяців, відповідно з цим законом було засуджено 54645 осіб, з них 2110 – до вищої міри – розстрілу.

 

Список літератури:

 

Ботвинник С. Органи юстиції в боротьбі за проведення закону від 7 серпня / / Радянська юстиція. – 1934, вересень. – № 24.

Булат І. Рік боротьби за охорону соціалістичної власності / / Радянська юстиція. – 1933, серпень. – № 15.

Вишинський А. Я. Революційна законність на сучасному етапі. Вид. 2-е, перераб. – М., 1933. – 110 с.

ГАРФ. Ф. Р-8131. Оп. 38. Д. 11. Л. 24-25.

ГАРФ. Ф. Р-9414. Оп. 1. Д. 1155. Л. 5.

Зеленін І. Є. «Закон про п'ять колосків»: розробка і здійснення / / Питання історії. – 1998. – № 1.

Известия. – 1932, 8 серпня. – № 218 (4788). – С. 1.

Лісіцин, Петров. За нарсуд Северодонского округу / / Радянська юстиція. – 1934, вересень. – № 24.

Луб'янка. Сталін і ВЧК-ГПУ-ОГПУ-НКВД. Архів Сталіна. Документи вищих органів партійної та державної влади. Січень 1922 – грудень 1936 році. – М., 2003. – 912 с.

Соломон П. Радянська юстиція за Сталіна / Пер. з англ. – М., 1998. – 464 с.

Кримінальний кодекс РРФСР. Офіційний текст із змінами на 15 жовтня 1936 з додатком постатейно-систематизованих матеріалів. – М., 1936. – 214 с.

 

 

Таблиця 1

Кількість засуджених за Законом від 7 серпня 1932 загальними судами РРФСР: [10, с. 141]

 

РікЗасуджених

193222347

1933, I півріччя69523

1933, II півріччя33865

1934, I півріччя19120

1934, II півріччя17609

1935, I півріччя6706

1935, II півріччя6119

19364262

19371177

1938858

1939241

1940346

 

Таблица 2

Кількість укладених ВТТ, засуджених за законом від 7 серпня 1932 года [5]

Рік Заключених

193493 284

1935123 913

1936118 860

193744 409

193833 876

193927 661

194025 544

194122 441