Закономірності педагогічного процесу

Навряд чи є підстави стверджувати, що така потреба властива, зокрема, рабовласницькому суспільству. Однією з найважливіших потреб, що обумовлювала характер педагогічного процесу тих часів, був однобічний розвиток рабів, усіх їхніх поколінь, у тому числі підростаючих, а саме-лише, як знарядь виробництва. Всебічний і гармонійний розвиток особистості кожної людини не може розглядатися як визначальна потреба, що детермінує педагогічний процес феодального та й капіталістичного суспільств, як таких. Вона не зникає зовсім, існуючи як глобальна проблема, але не у якості визначальної, будучи «відсунута» іншими потребами, що обумовлюють характер педагогічного процесу.

Виходячи з цього, не можна визнати достатньо повним і твердження іншого відомого науковця І. П. Подласого, який вважає, що «педагогічним процесом називається розвиток взаємодії вихователя та вихованців, спрямований на досягнення заданої мети, яка приводить до заздалегідь наміченої зміни стану, перетворення властивостей і якостей виховуваних». При цьому автор акцентує увагу на суб'єктивній стороні справи – на меті, однак залишається поза увагою те, що саму мету детерміновано певними об'єктивними причинами – потребами виховання, властивими кожному соціальному організмові. Задоволення цих потреб, з необхідністю притаманних кожній родині, соціальній групі, певному суспільству, народові, людству в цілому, є умовою їх існування, самовідтворення і розвитку. У той же час розвиток будь-якого соціального організму обумовлює та обставина, що і потреби виховання є чимось незмінним. Вони також перебувають у розвитку. Змінюється, зокрема, їх зміст, структура, роль у життєдіяльності соціального організму, гострота прояву, ступінь усвідомле-ності, пізнанності, що теж треба враховувати.

Унаслідок даної обставини педагогічний процес постає у вигляді послідовно змінюваних одна одну ситуацій – педагогічних станів. Під педагогічним станом слід розуміти всю сукупність властивостей і відносин, притаманних даному соціальному організмові в конкретний період його становлення і розвитку, у якій знаходять своє вираження умови передачі попередніми поколіннями соціальної спадщини наступним поколінням за допомогою їх навчання і виховання. Кількісна і якісна характеристика педагогічного стану суспільства не може бути повною без врахування таких складових, як педагогічний стан родинного, шкільного, позашкільного, вузівського, післявузівського навчання і виховання. Тим часом, нерідко аналіз педагогічного стану суспільства обмежується розглядом якої-небудь однієї з цих складових, найчастіше педагогічного стану навчання і виховання в школі. Звичайно, це останнє відіграє найважливішу роль у формуванні педагогічного стану суспільства, значною мірою обумовлюючи, але не вичерпуючи його.

Таким чином, педагогічний процес слід розглядати як одне з основних понять філософії педагогіки, що означає сукупність педагогічних станів, послідовно змінюючих один одного, у якій знаходить своє вираження зміна спрямованості, змісту, форм і методів передачі попередніми поколіннями соціальної спадщини своїм наступникам за допомогою їх навчання і виховання, обумовлена потребами соціального організму на конкретній стадії його історичного розвитку.

 

 

Педагогічний процес у своєму розвитку підпорядкований певним закономірностям.

Говорячи про закономірності розвитку особистості, І. П. Подласий виділяє насамперед такі з них, як детермінованість його спільним впливом трьох генеральних факторів – спадковості, середовища і виховання, а також діяльністю самої особистості, що формується.

Що тосується закономірностей педагогічного процесу, то автором називаються наступні:

закономірність динаміки педагогічного процесу;

закономірність розвитку особистості в педагогічному процесі;

закономірність управління навчально-виховним процесом;

закономірність стимулювання;

закономірність єдності почуттєвого, логічного і практичного в педагогічному процесі;

закономірність єдності зовнішньої (педагогічної) і внутрішньої (пізнавальної) діяльності;

закономірність обумовленості педагогічного процесу.

Крім того, виділяють також інтегруючі закономірності педагогічного процесу. Оскільки педагогічний процес постає як сукупність послідовно змінюваних один одного станів, у якій знаходить своє вираження маюча певну спрямованість зміна у змісті, формах і методах передачі попередніми поколіннями соціальної спадщини наступним за допомогою їх навчання і виховання, то як першу закономірність слід визнати взаємозв 'язок послідовно змінюючих один одного поколінь, змістом якого є, з одного боку, навчальний і ви-ховний вплив попередників, а з іншого боку – засвоєння одержуваних знань, норм поведінки спадкоємцями.

Зазначений взаємозв'язок обумовлює саме існування педагогічного процесу як такого, котрий без нього просто неможливий. Тому даний взаємозв'язок носить суттєвий характер. Він стійкий, оскільки відтворення будь-якого із соціальних організмів, що саморозвиваються (суспільства, класу, нації, родини), не може здійснюватися інакше, ніж шляхом виробництва кожним попереднім поколінням собі подібних, які до виконання своїх функцій повинні бути підготовлені відповідним чи-ном. Вирішення даного завдання здійснюється шляхом освітнього і виховного впливу попереднього покоління на свого спадкоємця. Це зв' язок внутрішній, властивий найважливішим структуроутворювальним елементам соціального організму як певної системи. Тому він більш міцний, ніж зв'язок цих елементів з елементами, що не входять у дану систему – у конкретне суспільство, клас, іншу соціальну групу, родину. Це – зв'язок об'єктивний, оскільки існування його не залежить від свідомості окремих людей, соціальної групи, суспільства та й людства в цілому. Це, нарешті, зв'язок необхідний, тому що без нього не зможе саморозвиватися соціальний організм. Інакше кажучи, він має всі ознаки, властиві закономірностям.

Однак це не проста закономірність. Вона обумовлює існування практично всіх інших закономірностей педагогічного процесу, оскільки порушення взає-мозв'язку між поколіннями, не говорячи вже про його повне припинення, неод-мінно позначиться на розвитку педагогічного