Залізниці світу і України. Порівняльна характеристика

Предмет:

Тип роботи:

Контрольна робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

у країнах Заходу довжина залізничної мережі скорочується. Це зумовлено конкуренцією автомобільного транспорту, який здатний виконувати перевезення за принципом «від дверей – до дверей». Водночас у багатьох країнах довжина залізничної мережі збільшується. Це, як правило, відбувається у великих за площею країнах, які освоюють свої території, багаті на природні ресурси, зокрема, у Китаї, Росії, Індії, Канаді. Китай щороку будує 1 тис. км залізниць. У світі налічується понад 1, 2 млн км залізниць загального користування, з них 200 тис. км електрифіковані. Найдовша мережа залізниць у США (200 тис. км), на другому місці – Канада (90 тис. км), не набагато відстає Росія (87 тис. км). Значна довжина залізничної мережі також в Індії (63 тис. км), Китаї (53 тис. км), ФРН (45 тис. км), Аргентині (40 тис. км), Австралії (36 тис. км), Франції (34 тис. км), Бразилії (31 тис. км). Довжина залізничної мережі не дає повного уявлення про розвиток цього виду транспорту через неоднакові території країн. Тому для характеристики мережі застосовують такий показник, як щільність, тобто довжину мережі ділять на площу території країни. За цим показником лідирує Німеччина, у якій на 1000 кв. км території припадає 125 погонних кілометрів залізниць. Висока щільність залізничної мережі також у Польщі (80), Японії (75), Великобританії (70), Італії (65), Франції (60). В інших країнах світу, в тому числі в економічно розвинених, щільність дещо менша. Залізниці як колишнього СРСР, так і нинішньої Росії використовуються дуже інтенсивно. Наприклад, на частку СРСР припадало лише 12% залізничної мережі світу, але частка вантажообороту становила понад 50%. Виробництво паровозів США припинили у 50-х роках XX ст., Європа – у 60-х роках. У 90-х роках поширилась інформація, що Китай залишився єдиною країною у світі, яка виготовляла невелику кількість паровозів. Перший електровоз було продемонстровано у Берліні в 1879 р. Спочатку електричний потяг використовувався на міському та приміському транспорті, потім – у метро, а згодом – на магістральних залізницях. Одна з перших електрифікованих залізниць з'явилася в Італії у 1902 р. У Росії 43% залізниць електрифіковані. В деяких країнах світу цей показник вищий. Наприклад, у Швейцарії електрифіковані практично всі залізниці. Інші країни мають такі показники: Нідерланди – 70%, Швеція – 65%, Італія – 53%, Австрія – 50%, Польща – 46%, Іспанія – 46%. У США лише 1% залізниць електрифіковані. У 1964 р. в Японії почали функціонувати швидкісні поїзди («шин-ксансен» – куля-поїзд), які розвивають швидкість 210 км/год. Згодом швидкісні залізниці були споруджені у Франції, а наприкінці XX ст. – у Німеччині. У світі з'явилися комутаторні поїзди (commuter trains), швидкотранзитні легкорейкові системи (light railway rapid-transit systems), потяги, що приводяться в рух стисненим повітрям, тощо.

1.2. Коротка характеристика залізничного транспорту

Особлива роль залізниць у Європейському та Азійського регіонах СНД обумовлена відсутністю внутрішніх водних шляхів в напрямку Схід-Захід, віддаленістю розміщення основних аграрних і промислових центрів від морських шляхів. На їх частку припадає близько 50% пасажиро- та вантажоперевезень. Вантажоперевезення дають близько 80% доходу. Густота залізничної мережі на Україні 2, 76 км на 100 км², Росії – 0, 51, Білорусії – 2, 77, Латвії – 3, 6, Грузії – 2, 2, Узбекистані – 0, 79, Казахстані – 0, 53, СНД – 0, 65 км на 100 км², світ в цілому – 1, 81. Масовість перевезень обумовлена високою провізної здатністю до 80 – 90 млн тонн вантажів по двох шляхової або 20 – 30 млн тонн за одно шляховою лінією в рік. В середньому на 1 км експлуатаційної довжини залізниць в СНД припадає приблизно 14 осіб, зайнятих на перевезеннях, а в США – 1, 5 людини при приблизно близьких за розмірами обсягах транспортної роботи.

Протяжність залізничної мережі порівнюють, як правило, за експлуатаційною, географічною довжиною головних шляхів, незалежно від їх кількості та довжини інших станційних колій. Розгорнута довжина залізниць враховує кількість головних колій, тобто географічна довжина двохпутньої ділянки множиться на два.

На великих технічних станціях розташовуються локомотивні та вагонні депо, підприємства дистанцій служби колії, сигналізації та зв’язку, вантажної і комерційної роботи, центри фірмового транспортного обслуговування клієнтури.

Середня дільнична швидкість руху, що враховує час проміжних стоянок пасажирських потягів 50 км / год, вантажних 35 км / ч. У структурі парку переважають напіввагони – 42%, платформи – 11%, цистерни – 12%, криті вагони – 10%.

У структурі виробничих фондів частка постійних пристроїв становить 60%, 34% вартість рухомого складу, частка оборотних коштів – 3%, в промисловості 25%. Рентабельність – 28%. До показників роботи залізниць відносять показники обсягу перевезень: ввезення, вивезення, транзит, місцеве повідомлення – в межах однієї дороги. Досвід роботи залізниць Великобританії, Німеччини, Франції показує, що суттєвий економічний ефект може бути отриманий при виділенні зі складу транспортного міністерства компаній з високим ступенем самостійності. Їх робота по залученню додаткової клієнтури та організації нових послуг стимулюється їх доходами. Прикладом є компанія Німецьких залізниць DB Cargo, яка забезпечує зростання вантажообігу залізничного транспорту на 4 – 5% на рік. Ефективне застосування транспорту можливе при контролі за вантажопотоками в реальному масштабі часу. Так на підприємствах Японії з 70-их років, а згодом в інших розвинених країнах, було