Залізниці світу і України. Порівняльна характеристика

У розгляді транспортного комплексу України варто приділити увагу розміщенню даного виду транспорту та його регіональним відмінностям.

Що стосується густоти сітки залізничних колій, то в Україні ця цифра коливається від 40 до 80 км / на 100 км. кв., цей показник досить високий для світових масштабів. Однак, якщо говорити про регіональне розміщення, то не всі області України мають достатньо розвинуту залізничну вітку.

Залізниці України взаємодіють із залізницями 7 сусідніх країн через 56 пунктів перетину кордону та з 13 основними морськими портами.

Питання розвитку транзиту займають виняткове місце в європейській транспортній політиці. Тому розвиток міжнародних транспортних коридорів в Україні віднесено до найголовніших напрямків інтеграції Українських залізниць у міжнародну транспорту систему.

Територією України проходять три залізничні міжнародні пан’європейські транспортні коридори – № 3, 5, 9 і п’ять коридорів ОСЗ – № 3, 5, 7, 8, 10. Розвиваються перевезення по МТК ТРАСЄКА (Європа-Кавказ-Азія). Коридори, що проходять територією України, співпадають з маршрутами міжнародних транспортних осей.

Пріоритетним для Укрзалізниці є розвиток мережі міжнародних транспортних коридорів по території України, який базується на таких принципах:

• модернізація інфраструктури;
• удосконалення транспортно-митних технологій;
• розвиток комбінованих і контрейлерних перевезень; застосування єдиних тарифів;
• організація прискореного просування вантажопотоків зовнішньо-торгівельних і транзитних вантажів за рахунок концентрації та маршрутизації;
• поліпшення взаємодії різних видів транспорту в транспортних вузлах, розвиток інтермодальних систем міжнародних перевезень;
• створення єдиного інформаційного поля для перевізників, вантажовідправників і вантажоодержувачів, експедиторів, органів державного контролю на кордонах.

 

 

Серед всіх підгалузей транспорту залізничний транспорт є найбільш розвинутим у нашій країні. На сьогодні це найдешевший і найвигідніший спосіб доставки товарів на великі відстані.

Основними перевагами залізничного транспорту є:

• можливість доставки вантажів практично при будь-яких погодних умовах, в той час як повітряні судна не можуть злітати при поганих метеорологічних умовах, а морські судна виявляються безсилими в зимовий час через сковували річки льодів;
• низька собівартість транспортування, що дозволяє ефективно перевозити залізницею великі партії вантажів на великі відстані, особливо при наявності системи знижок на надані послуги;
• велика провізна спроможність рухомого складу залізничного транспорту і висока пропускна здатність перевантажувальних і перевалочних пунктів, залізничних терміналів;
• регулярність перевезень й стійкі транспортні зв'язки між окремими регіонами країни, що мінімізує ризики несвоєчасної доставки;
• готовність до роботи в будь-який момент часу, за умови, що якісно буде проведений деповський ремонт вагонів;
• зручна і проста організація проведення вантажно-розвантажувальних і перевантажувальних робіт;
• мінімальна тривалість перевезення на відстанях понад 500 км.

До основних недоліків залізничних перевезень можна віднести:

• недостатньо висока швидкість перевезення на невеликих відстанях;
• обмежене число перевізників, що знижує конкуренцію і призводить до монополізації ринку (підвищення тарифів, зниження рівня обслуговування);
• ризики розкрадань і втрат вантажів, їх пошкодження, часто зумовлених особливостями технологічних процесів (наприклад, зчіпкою вагонів);
• зношеність рухомого складу, причиною цього є несвоєчасно проведений капітальний ремонт вагонів;
• низька транспортна доступність вантажоодержувачів і вантажовідправників залізницею (найчастіше вони не мають власних залізничних під'їзних шляхів), що вимагає використання автомобільного транспорту на початкових і заключних етапах доставки товарів.

Деякі недоліки неочевидні, наприклад, взаємодія автомобільного та залізничного видів транспорту в рамках змішаного перевезення призводить до виникнення не тільки технологічних, а й організаційних, і правових труднощів. У той же час, багато великі виробничі підприємства і бази торгових компаній мають залізничні під'їзні шляхи, що саме по собі усуває цей недолік.

 

 

 

Необхідність будівництва залізниць на Україні виникла вже давно. Географічне положення краю, його природні багатства були цьому передумовою. Україні потрібні були залізниці для вивозу продукції сільського господарства головним чином з родючого Південно-Західного краю і продукції промисловості – з районів Донбасу і Кривого Рога. Після поразки в Кримській війні царський уряд усвідомив необхідність з’єднання центра країни з портами на Чорному та Азовському морях і з західними кордонами, виходячи з стратегічних міркувань. Відповідно до цього на Україні виникло три основних осередки будівництва залізниць: Південно-Західний край, в районі якого поступово виникала мережа Південно-Західних залізниць; промисловий район Донбасу і Кривого Рога, в районі яких виникали Донецька і Катерининська (Сталінська) залізниці; для зв’язку центра з морем і з промисловими районами України будувалась мережа Південних залізниць. Після будівництва лінії Курськ – Харків – Азовська почали будувати залізниці спеціально для вивозу вугілля з Донбасу. Першою такою залізницею була магістраль Костянтинівка – Єленовка, яка стала до ладу у 1872 р. Вона й послужила початком розвитку мережі майбутніх Донецьких залізниць. У 1884 р. стала до ладу Катерининська (Сталінська) залізниця, побудована для вивозу продукції промисловості Кривого Рога. Першою була лінія Нижнєдніпровськ – Долинська. У 1904-1906 рр. була побудована так звана Друга Катерининська залізниця (яка об’єдналася потім з Першою) по напряму Долгінцево- Волноваха. Оскільки залізниці України були побудовані у великих промислових і сільськогосподарських районах, вони за довжиною та обсягом роботи стали найбільшими серед залізниць Росії. Залізниці України в результаті громадянської війни зазнали великих збитків. Було зруйновано багато мостів, колій, станцій, засобів зв’язку (серед