Зародження економіко-теоретичних знань

На вторинному ринку обертаються цінні папери, які вже реалізовані на первинному, тобто тут продаються та купуються раніше випущені цінні папери, відбувається зміна їх власників. З точки зору організації, вторинний ринок поділяється на позабіржовий (вуличний) та біржовий. Позабіржовий ринок ще називають децентралізованим, на відміну від біржового * централізованого.

Біржовий ринок пов’язують з поняттям фондової біржі як особливо організованого, як правило, вторинного ринку цінних паперів, що сприяє підвищенню мобільності капіталу і виявленню реальних ринкових цін активів.

Історично позабіржовий ринок передує біржовому. Позабіржовий ринок охоплює ринок операцій із цінними паперами поза біржею: первинне розміщення, а також перепродаж цінних паперів тих емітентів, що не бажають потрапити на біржу.

Необхідною умовою існування ринку цінних паперів є його інфраструктура та наявність державного органу, що регулює обіг цінних паперів і забезпечує необхідну нормативно-правову базу його функціонування.

Ринок цінних паперів можна поділити на ринок цінних паперів, що випускаються юридичними особами, та ринок державних цінних паперів.

Початком становлення створення фондового ринку України стала поява відповідних законів України: «Про цінні папери і фондовий ринок», «Про приватизаційні папери», «Про банки і банківську діяльність» [2]. У цей же час з'являються перші українські акції і перші торговці цінними паперами.

Верховна Рада України приймає постанову «Про Концепцію функціонування і розвитку фондового ринку в Україні».

Пожвавлення законодавчої діяльності у сфері цінних паперів відбулося після прийняття Указу Президента України «Про державну комісію з цінних паперів і фондового ринку» від 12 червня 1995 р. № 446/5 30 жовтня 1996 року було прийнято закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів України», 9 липня 1996 р. – закон «Про внесення змін і доповнень до закону України «Про цінні папери і фондову біржу».

76. Кредитно-грошова система.

Грошово-кредитна система – це форма організації грошового обігу, яка

склалась в країні історично й закріплена законодавчо, вона надає цілісності грошовому обігу.

У структурі грошово-кредитної системи виділяють наступні елементи:

- найменування грошової одиниці (гривня, рубль, долар тощо). А загалом у світі налічується понад 300 найменувань національних грошових одиниць;

- види грошей. Сюди відносять види державних кредитних і паперових

 грошових знаків, розмінної монети, що мають законну платіжну силу;

- масштаб цін, який представляє собою історично обумовлений елемент

 грошово-кредитної системи, що визначав ваговий вміст дорогоцінних металів у грошовій одиниці, проте за умов символічних грошей даний елемент дещо трансформований і визначається державою у відповідному порядку в залежності від співвідношення товарної і грошової маси, ситуації на міжнародному фінансовому ринку тощо;

- порядок емісії грошей, їх обігу – випуск, вилучення та безперервний рух грошей у сфері обігу й виконання ними функцій засобу обігу і засобу платежу;

- організація готівкового обігу – складової грошового обігу, яка представляє собою розрахунково-платіжні операції за безпосередньої наявності готівки;

- організація безготівкових розрахунків – складова грошового обігу яка передбачає платежі без готівки, тобто перерахування банком сум з рахунків платників на рахунок отримувачів або зарахування взаємних вимог підприємств і громадських організацій;

- порядок обміну національної валюти на іноземну і реґульований державою валютний курс;

- інститути, що обслуговують і реґулюють грошовий обіг (Центральний банк, комерційні банки, небанківські фінансово-кредитні установи).

Історії відомо два основних типи грошових систем: металевий обіг та паперово-кредитна система.

Металевий обіг представлений у двох формах – біметалізм і монометалізм:

а) для біметалістичної системи характерно:

- вільна чеканка золотих і срібних монет (в окремих країнах срібло і мідь) ;

- фіксоване законодавством співвідношення між вартістю золота і срібла, яке називають “біметалічною парою”;

- необмежена розмінна властивість золота і срібла.

б) для монометалізму характерним є наявність одного цінного металу в обігу у

якості грошей (здебільшого використовувалось золото, а в окремих випадках крім золотих монет в обігу з певними обмеженнями використовувались і срібні, тому в історії грошової системи даний період знаменувався як “кульгавий біметалізм”).

Паперово-кредитна система, в основі якої лежать паперові та кредитні гроші у формі банкнот і розмінних монет, монопольне право на випуск яких законодавчо закріплене за державою, має ряд характерних рис:

- грошова одиниця у готівковій та безготівковій формах;

- значне перевищення частки безготівкового обігу порівняно з готівковим

(у найбільш розвинених країнах світу банкноти і розмінна монета

становлять менше 10% всіх грошових засобів, а в Україні ця частка

досить значна і становить близько 40%) ;

- масштаб цін у формі вагового вмісту грошового металу відсутній, а

купівельна спроможність грошей визначається кількістю товарів і послуг,

які можна купити на грошову одиницю;

- інфляційні процеси є постійними, невідворотними;

- посилення ролі держави у стабілізації грошового обігу загалом й

реґламентація готівкового та безготівкового обігу зокрема;

- визначення та забезпечення певного порядку обміну національної валюти

на іноземну (валютний паритет і реґульований державою валютний курс) ;

- посилення впливу світових фінансових ринків на стан грошово- кредитних систем національних держав.

Об’єктами грошово-кредитної системи є готівка та безготівкові гроші.