Зародження економіко-теоретичних знань

Предмет:

Економіка

Тип роботи:

Інше

К-сть сторінок:

273

Мова:

Українська

Оцінка:

формі сплачує 135 різних податків. Для порівняння, друге місце в цьому рейтингу зайняла Румунія, у неї кількість податків 113. На третьому місці перебуває Ямайка з 72 видів податків. У Гонконзі стягуються всього три податки, в Грузії, Швеції, Норвегії – чотири податки, у Сингапурі – п'ять податків. У Франції всього сім податків, у Великобританії, Чехії, Нідерландах, Португалії, Іспанії, Фінляндії – вісім податків. У США – 11. У середньому на податкову звітність та сплату податків українські підприємці витрачають 657 годин на рік.

Податкову систему України можна представити у вигляді трьох основних підсистем:

підсистема оподаткування юридичних осіб
підсистема оподаткування фізичних осіб
збори в державні цільові фонди

Усі ці підсистеми знаходяться в тісному взаємозв’язку між собою, їх складають одні структурні елементи: прямі податки, непрямі податки, а також інші податки і збори.

Формування відособленої самостійної податкової системи України почалося ще в рамках колишнього СРСР. У 1991 році був прийнятий Закон УРСР «Про систему оподаткування». У цьому законі був приведений перелік загальнореспубліканських податків, зборів і обов’язкових платежів, стягнутих з юридичних і фізичних осіб. Згодом у цей Закон був внесений ряд змін і доповнень.

У 1997 році був прийнятий Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про систему оподаткування», у якому була викладена нова редакція Закону «Про систему оподаткування».

З 1 січня 2011 року набрав чинності новий Податковий кодекс України, який значно змінює систему оподаткування в Україні. З прийняттям нового кодексу втратили чинність ряд Законів України, декретів Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради України та указів президента України. У новому кодексі змінено кількість та склад загальнодержавних і місцевих податків та зборів. Згідно з Податковим кодексом в Україні в наш час[Коли? ] діють 22 податки та збори, з них 17 загальнодержавних та 5 місцевих.

Загальнодержавні податки та збори.

З 1 січня 2011 року до загальнодержавних податків та зборів належать такі податки та збори[6]:

податок на прибуток підприємств
податок на доходи фізичних осіб
податок на додану вартість
акцизний податок
збір за першу реєстрацію транспортного засобу
екологічний податок
рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні (скасовано)
плата за користування надрами
мито та ін.

Місцеві податки та збори

З 1 січня 2011 року до місцевих податків та зборів належать:

податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
єдиний податок
збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності
збір за місця для паркування транспортних засобів
туристичний збір

81. Економічне зростання та його типи.

Економі́чне зроста́ння – зміна результатів функціонування економіки. Розрізняють екстенсивне й інтенсивне економічне зростання. Екстенсивний тип зростання, здійснюється шляхом збільшення обсягів залучених до процесу виробництва ресурсів. Інтенсивний тип – це такий, який здійснюється шляхом ефективнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва.

Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи:

фактори пропозиції;
фактори попиту;
фактори розподілу.
Фактори пропозиції включають:
кількість і якість природних ресурсів;
кількість і якість трудових ресурсів;
обсяг основного капіталу (основні фонди) ;

Саме ці фактори визначають спроможність до економічного зростання. Але слід розрізняти здатність до зростання і реальне зростання по суті, для чого важливим є два наступних фактори.

Фактори попиту: для реалізації зростаючого виробничого потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів всіх ресурсів. А це потребує збільшення рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту.

Фактори розподілу: здатність до нарощування виробництва недостатня для розширення загального випуску продукції. Необхідним є також розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції.

Зауважимо, що фактори пропозиції і попиту взаємопов'язані. Наприклад, безробіття уповільнює темпи нагромадження капіталу, зменшує витрати на дослідження. І навпаки, низькі темпи впровадження нововведень та інвестицій можуть стати головною причиною безробіття.

Типи економічного зростання:

екстенсивний, який здійснюється шляхом збільшення обсягів залучених до процесу виробничих ресурсів.

Інтенсивний, який здійснюється шляхом ефективнішого, продуктивнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва.

Змішаний, який поєднує інтенсивний та екстенсивні типи.

«Економі́чне ди́во» (також «економічне чудо»; англ. economic miracle) та «економічний тигр» – образні вислови, якими описують тривалі періоди стрімкого економічного зростання деяких країн та регіонів.

89. Світове господарство: поняття та етапи його розвитку.

Світове́ господа́рство – глобальна система господарств держав та недержавних утворень, що пов'язані міжнародним поділом праці і взаємодіють між собою у різних формах.

Особливістю світового господарства є його цілісність, яка забезпечується механізмом міжнародних відносин. Цілісність склалася завдяки взаємозв'язаним процесам – утворенню нових незалежних держав та інтеграції їх економік, під впливом яких формувалася сучасна політична карта світу. Цю цілісність підтримує діяльність міжнародних організацій та потужних транснаціональних корпорацій (ТНК).

Світове господарство має властивості, які не притаманні жодному з національних господарств. На відміну від територіально визначених, більш-менш однорідних за рівнем розвитку, більшою чи меншою мірою керованих національних господарських систем (комплексів) світова економіка має різнорівневу за розвитком, багатополюсну за просторовою організацією, асиметричну (через нерівноправність відносин) будову.

Вперше вони проявилися саме в господарській сфері, тому перші дослідження по глобалізації стосувалися саме дослідження глобального господарства. Підтвердженням того факту, що дослідження процесів глобалізації почалося саме зі сфери глобального господарства є те,