+3 8(066) 185-39-18
fдобрива у різних кількостях і різного складу з урахуванням місця в сівозміні.
3. Тривалість дії добрив. Добрива, внесені в сівозміні, діють протягом кількох років. Особливо тривала післядія спостерігається після внесення високих норм підстилкового гною та компостів, фосфоритного борошна. У сівозмінах, де під сільськогосподарські культури систематично вносили органічні і мінеральні добрива, норми їх зменшують, а у сівозмінах, де добрива у попередні роки вносили в недостатній кількості, – збільшують. Від ротації до ротації сівозміни ефективність добрив підвищується.
Оцінка мінеральних добрив як екологічного фактору є необхідним етапом у розробці збалансованої СЗД, оскільки дозволяє зважити позитивін та негативні сторони застосування добрив, передбачити наслідки розбалансованої СЗД для функціонального стану агроекосистеми. Оцінка проводиться за такими групами факторів:
1) вплив мінеральних добрив на екологічний стан грунту (за прямими і побічними ефектами впливу);
2) вплив мінеральних добрив на якість сільськогосподарської продукції (за прямими і побічними ефектами
впливу);
3)побічний вплив мінеральних добрив на стан навколишнього природного середовища у випадках їх
міграції (грунтові та поверхневі води).
Порушення технології зберігання й транспортування добрив є також досить суттєвим фактором забруднення навколишнього середовища. Втрати елементів живлення у процесі транспортування та зберігання, тобто на етапі завод – поле, є досить суттєвими. За деякими даними вони сягають 10-15 % і більше. Це пояснюеться не лише невисокою якістю деяких добрив, а й поганою організацією транспортування, нестачею машин, складів тощо.
Охарактеризуємо основні фактори екологічної оцінки мінеральних добрив.
1. Взаємодія добрив із грунтом.
Добрива можуть справляти такі впливи на грунт:
● зменшення або підвищення біологічної активності грунту;
● підкислення або підлуження середовища грунтового розчину;
● погіршення або покращення ахрохімічних та агрофізичних властивостей грунту;
● сприяння обміному вбиранню іонів або витіснення їх до грунтового розчину;
● сприяння мінералізації або синтезу гумусу;
● спричинення синергізму або антагонізму поживних елементів щодо поглинання рослинами.
Залежно від спрямованості цих процесів добрива можуть бути безпечним і дуже важливим чинником збалансування землеробства або джерелом певної екологічної небезпеки.
2. Вплив мінеральних добрив на якість сільськогосподарської продукції може мати такі наслідки:
● забруднення продукції нітратами;
● забруднення продукції важкими металами (баластними речовинами викопних міндобрив);
● розбалансування або збалансування біохімічного складу сільськогосподарської продукції.
3. Побічний вплив мінеральних добрив на стан навколишнього природного середовища може виявлятися у процесах:
● евтрофікації або підвищенні продуктивності водойм,
● забрудненні ґрунтових вод нітратами та погіршенні якості питної води.
Негативні наслідки впливу міндобрив на елементи НПС виявляються в умовах розбалансованої системи застосування добрив.
Розбалансована СЗД має такі основні риси:
1) нераціональне співвідношення між застосуванням органічних і мінеральних добрив (недостатній рівень насичення органікою, завищені або занижені норми мінеральних добрив);
2) необґрунтовані норми добрив під окремі культури та по сівозміні в цілому;
3) відхилення доз добрив від оптимальних;
4) відхилення строків, способів та глибин внесення добривм від оптимальних;
5) добір форм добрив без урахування їхніх агрохімічних властивостей, та грунтово-кліматичних умов.
Основними екологічно небезпечними наслідками розбалансованого застосування добрив можуть бути такі:
1) порушення родючості грунту внаслідок зміни концентрації агресивних іонів (підкислення, підлуження,
засолення), яке виявляється в розвитку процесів деградації;
2) порушення родючості грунту внаслідок накопичення баластних речовин (важких металів, одновалентних
іонів тощо);
3) порушення якості продукції рослинництва під впливом біогенних та токсичних елементів та ін.;
4) інфільтрація добрив у грунтові води та поверхневий змив, що спричиняють отруєння ґрунтових вод та
водойм;
5) газоподібні непродуктивні втрати азоту міндобрив.
Порушення родючості грунту внаслідок зміни концентрації агресивних іонів. Систематичне застосування фізіологічно кислих мінеральних добрив на кислих дерново-підзолистих грунтах підвищує їхню кислотність та сприяє вимиванню з орного горизонту кальцію та магнію. Фізіологічно лужні форми добрив навпаки підлужнюють грунтовий розчин, сприяють пептизації колоїдів. Наслідками цих процесів у обох випадках є погрішення структурно-агрегатного складу та зменшення ємності катіонного обміну грунту, в результаті чого погіршуються іонообмінні властивості грунту і відбувається зменшення потенціалів буферності.
Крім того, застосування добрив може не тільки мобізувати окремі елементи живлення, а й зв'язати їх, перетворивши у недоступну для рослин форму. Наприклад, однобічне використання високих доз фосфорних добрив часто істотно знижуе вміст рухомого цинку, внаслідок чого спостерігається цинковий голод рослин.
Погіршення родючості грунту внаслідок накопичення баластних речовин. Отруєння грунтів баластними речовинами добрив значною мірою залежить від сировини та прийнятої технології виготовлення туків.
Застосування надмірно високих доз, наприклад, фосфорних добрив призводить до перенасичення грунту фтором, який визначаеться високою хімічною активністю. За умов його нестачі у людини розвиваєгься каріес зубів, але його надлишок шкідливий для здоров'я людей і тварин. Найбільша кількість фтору може міститися в амофозі (до 3,5-4,0 %).
Важливою слід вважати також проблему накопичення в грунтах кадмію, що вноситься з добривами. Цей процес іде повільно, але у зв'язку з високою канцерогеннністю кадмію, його вміст необхідно контролювати.
Погіршення якості продукції рослинництва під впливом біогенних та токсичних елементів – серйозна проблема сьогодення.
Найбільшу небезпеку викликає зростання кількості нітратного азоту в продукції рослинництва, що зумовлено нераціональним застосуванням