Зґвалтування, вбивство і пограбування, а також перелюб. історія кримінального злочину, здійсненого під львовом у 1645 р.

Час та місце. У записах не було зазначено, о котрій годині чи, принаймні, в яку частину доби стався злочин, однак, очевидно, що йшлося про другу половину дня. Навряд чи Катажина вирушила в дорогу в ранкову годину, а її вбивця ще з ночі або вже від ранку перебував напідпитку, зрештою у свідченнях Якуба нечітко згадано якийсь сон (можливо пообідній). Іншим хронологічним моментом, що міг «спричинитися» до вчинення злочину, став «неспокійний» для міста тиждень, на який припали не тільки два святкові дні Святої Трійці (неділя, 11 червня) та Божого Тіла (четвер, 15 червня), але й прибуття нового львівського старости Анджея Мнішка (у вівторок 13 червня він урочисто складав присягу ) та пов’язані з цим церемонії; можливо тоді ж до міста приїхав і новий католицький архієпископ Миколай Кросновський, номінований 12 червня . Не виключено, що святковий ажіотаж та присутність багатьох людей у Львові справили збудливу дію на Якуба чи створили сприятливі умови для його задумів, зрештою, ймовірно, що і присутність у місті чи пересування його околицями Катажини також були пов’ язані із цими подіями.

Натомість місце злочину – луку в безлюдному місці під лісом – можна вважати «класичним» для зґвалтувань у ранньомодерний період. Тогочасні ґвалтівники часто реалізовували свої злочинні наміри поза межами міста, на шляхах, полях чи луках, де випадково натрапляли чи чатували на свою жертву, або, як у випадку з Катажиною, йшли за нею, поки не доходили до зручного й безлюдного місця .

Співучасниця. Тогочасні кримінальні злочинці, потрапивши під судове слідство, зазвичай намагалися применшити свою відповідальність, тому стверджували, що їм наказали, їх намовили чи найняли вчинити злочин . Тому спроба Якуба показати себе лише знаряддям у руках коханки, яка нібито спонукала до вбивства, видається цілком закономірною, зрештою обвинувачений згодом сам відмовився від цієї частини своїх свідчень. Натомість вперте наполягання оскарженого на тому, що саме Ядвіґа наказала йому пограбувати/роздягнути дівчину, на перший погляд здається дивним – зокрема вже після того, як вбивця відкликав оскарження її у намовлянні до вбивства. Ці його слова вже ніяк не могли покращити його власну долю, але могли суттєво зашкодити Ядвізі, тобто Якубу не йшлося, аби повністю вигородити свою коханку. Він продовжував повторювати цю частину своїх свідчень, хоч у певний момент, як видається, вже сам став сумніватися, чи Ядвіґа говорила йому це всерйоз, чи жартома. Складається враження, що в цьому Якуб не кривив душею і справді перед обличчям смерті не бажав брати на своє сумління неправди. Відтак Ядвіґа таки мусила його заохочувати до пограбування дівчини, але що саме стояло за цим? Судячи з тестаменту, Якуб не був аж такою незаможною особою, щоб не могти купити для своєї коханки речі, відповідні тим, які він зняв з Катажини. Схоже, що йшлося про свідомісний символізм: роздягання вбитої дівчини можна трактувати як спробу вкрасти її вроду, оскільки для тогочасної людини тілесна привабливість часто ототожнювалася не з гарною зовнішністю, а з красивими речами. Тим більше, що таке сприйняття дозволяло приховати інтерес саме до «гріховного» тіла та давало можливість висловлювати його вголос: приміром, говорячи про гарні черевики на дівчині, чоловік міг мати на увазі привабливість її ніг .

Оскільки Якуб не намагався заперечувати свою провину судове розслідування справи фактично звелося до з’ясування ступеня співучасті чи причетності його коханки Ядвіґи. Тут належить розмежовувати ті злочини, які здійснив Якуб: 1) невідомо, чи Ядвіґа наказувала йому вбити Катажину, але й не можна виключати, що таки навмисно чи спересердя на «невірного» коханця висловлювала думку про «усунення» дівчини; 2) поза сумнівами, Ядвіґа не стала би наказувати йому ґвалтувати дівчину, тут проявились інтереси й ініціатива самого Якуба, що могли виникнути і з його «хтивості», і з уявної чи дійсної симпатії, і з намагання вивищитися над «жінкою» (виходячи з його неоднозначних стосунків з Ядвіґою, про що далі) ; 3) зі слів Якуба виникає велика ймовірність того, що до пограбування його таки спонукала Ядвіґа, зацікавлена чи то у речах Катажини, чи то у псуванні її «вроди» та погіршенні її можливих стосунків із Якубом. Але так чи інакше мусимо рахуватися з тим, що Ядвіґа відкинула свою причетність до вбивства і пограбування навіть під тортурами та не побоялася заприсягнутися у цьому Божим ім’ям.

Маємо також зважати, що в парі Якуб і Ядвіґа саме остання виглядає «сильнішою» її частиною. Всупереч твердженням про її викрадення від законного чоловіка, саме Ядвіґа залишила його, саме вона змогла втримати при собі коханця й перешкодити його матримоніальним планам, вона ж прямо (за версією Якуба) чи опосередковано спонукала його до злочину, водночас мужньо витримала усі етапи слідства й суду, включаючи ув’ язнення, допити й катування, і не визнала своєї ймовірної провини, зрештою майже без наслідків вийшла з-під