Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Жіноча історія і «антропологічний поворот» у гуманітаристиці: міркування щодо завдань і методів

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
11
Мова: 
Українська
Оцінка: 

«система стать/гендер – це набір установок, через які суспільство перетворює біологічну сексуальність у результат людської діяльності, а трансформовані сексуальні потреби задовольняються» [15, 159, 179]. Таким чином, приналежність до чоловічої або жіночої статі в будь-якому суспільстві означає більше, ніж звичайний біологічний факт, оскільки він зумовлює соціальні наслідки.

Спроби концептуалізувати тендер також є частиною становлення жіночої історії, позаяк від початку пронизують усі дискусії та дебати. Зокрема Дж. Келлі окреслила метою жіночої історії ствердження статі «як засадничої категорії для аналізу суспільного ладу, подібно до інших критеріїв, на кшталт класу і раси» [16, 816]. Для Н. Земон-Девіс мета полягає в «осягненні значущості статей, тендерних груп в історичному минулому» [17, 217]. Таким чином, на рубежі 197080-х рр. феміністська теорія оновлюється, розширюється концептуально-методологічна база міждисциплінарних досліджень, створюються комплексні пояснювальні моделі, відбувається відхід від описовості до глибокої аналітичності. Як зауважують Ж. Дюбі і М. Перро, «історія жінок водночас – історія чоловіків» [18, 9]. Відчутною зміною в науках про минуле стала ліквідація ієрархії «важливості» дослідницьких проблем. Послуговуючись концепцією «культури багатоманітності» та ідеєю відсутності ієрархії чи «вертикалі цінностей» Ж. Ліотара, дослідники жінок наполягали на існуванні «горизонталі вартостей» (у кожного – своя), тобто, рівнозначності дослідницьких проблем, у тому числі тих, які раніше вважалися «не дуже науковими» (історія лібідо), не близькими й не зрозумілими в чоловічому дискурсі (дефлорація, вагітність, зґвалтування, пологи) або непопулярними в ньому (терпіння в муках, заздрість, безсилля).
У цьому контексті жіноча історія стала спробою повернути індивідам їхній спосіб розуміння пережитого, який виявився відмінним від загальноприйнятого, потребував співвіднесення виявів індивідуального з нормами і смислами загального (у фемінології, насамперед, неартикульованого, більш прихованого – жіночого) сприйняття. Подібна постановка питання – не тільки феміністська рефлексія. Представляється більш важливим запропонувати новий погляд на події, продемонструвати можливість нового прочитання історичних «фактів», за якого статеві відмінності і тендерні відносини виявилися б і причиною, і наслідком соціальних змін. Як стверджує Г Лернер, знання «про минулий досвід жінок передані нам, головним чином, через сприйняття чоловіків і несуть на собі відбиток системи цінностей, ними встановленої» [19, ХХІ]. Тому, на думку Г Бок, відомості, почерпнуті з джерел, необхідно критично аналізувати, з метою з’ясування їхнього походження (виходять від чоловіків або від жінок), особливо в ситуаціях, де розкривається тендерна проблематика [6, 190].
Прихильники постмодерністських теорій спонукали наукову громадськість визнати факт поліцентрич- ності навколишнього світу, плюралізувавши і суб’єкт, і об’єкт історичного знання. Жінка, що написала певний текст, стає цікавою для історика, який пізнає цей текст, і як авторка певного наративу про щось конкретне, і як носій певних традицій, стереотипів, норм і звичок свідомості, ритуалів їх вираження, певних соціальних практик, відмінних від чоловічих. Постмо- дерністи вважають, що усунути почуття, забобони й оціночні судження, пристрасті й емоції суб’єкта пізнання неможливо, а будь-яка об’єктивність є не що інше, як старанно завуальована упередженість. Тому вони закликають не намагатися «звільнитись від індивідуальних фактів», а одночасно вивчати їх і той «контекст», що зумовив їхню появу Заперечуючи можливість створення цілком «об’єктивного» тексту, дослідники історії жінок наполягають визнати, що будь-яке дослідження є завжди суб’єктивним і, відтак, ставлять завдання спеціального вивчення феномена жіночої суб’єктивності. Чи можна цього досягти? Так. Для цього необхідні джерела, створені жінками.
Нині актуалізується вивчення жіночих егодоку- ментів, а через них – жіночих життєвих сценаріїв, уважний дослідник яких, за удаваними випадковостями долі, індивідуальними життєвими шляхами і добровільними рішеннями, зможе виявити прихований со- ціально-структуруючий концепт. Працюючи з матеріалами усних життєвих історій (насамперед, жіночих автобіографій), науковці не залишають надії виявити специфіку повторюваних форм людських взаємодій через розуміння властивого їм суб’єктивного сенсу, а також спонукають їх задуматися щодо вірогідності асинхронії особистих і суспільних переживань. Новий підхід до джерела і нові теми, народжені епохою постмодерну, виявилися й у тому, що явища (як і факти) почали вивчати найбільш оптимальними методами, вже не замислюючись, якій дисципліні вони належать. «Історія вже не є описом тих подій, які відбувалися з жінками і чоловіками, і їхньої реакції на це; замість цього історія вивчає як створювалися суб’єктивні і узагальненні поняття про чоловіків і жінок» [20, 160].
Отже, зробити жінку «видимою» в історичному процесі, в «історичній реальності» виявилося зовсім не просто. Переконавшись (і зумівши переконати інших) у факті існування не однієї, а багатьох «історій», постмодерністи ввели в науковий дискурс поняття «інші історії». В історичній науці почали швидко з’являтися нові дослідницькі напрями, зокрема жіноча історія, яка дає можливість «віднайти голос» усім «зниклим, усім тим, хто мовчить і чинить опір». Феміністський етап розвитку жіночої історії 1970-80-х рр. кинув виклик традиційній патріархальній історії. Якщо наприкінці XIX – у першій половині XX ст. для істориків визначальною була участь жінок у суспільній сфері, то тепер важливого значення набуває приватна «жіноча» сфера. «Її історія» розвивалася в парі з соціальною історією, оскільки піонери жіночої історії почасти послуговувалися методами і концепціями, апробованими соціальними істориками. Найбільш важливий аспект цього етапу жіночих студій – спроба знайти спільне в історичному досвіді жіноцтва та соціальних практиках окремих представниць різних історичних епох. Центральною проблемою межі тисячоліть стало питання «гендера» – відносин між статями, розглянутих як соціальний конструкт, деконст- руювати які стало завданням жіночої історії на сучасному етапі.
 
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
 
  1. Андросова-Байда Д. Феномен жінки-історика 1920-х: механізми творення нової ідентичності // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. – 2008. – Вип. 19.
  2. Буряк Л. Історико-фемінологічні студії в системі Української Академії наук//Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Зб. наук. пр. – К., 2009. – Вип. 10.
  3. Кісь О. Р. Жіноча історія як напрямок історичних досліджень: становлення феміністської методології // Укр. іст. журн. (далі – УІЖ). – 2012. – № 2.
  4. Українки в історії / За ред. В. Борисенко. – К., 2004.
  5. Гендерний підхід: історія, культура, суспільство / Під ред. Л. Гентош, О. Кісь. – Л., 2003.
  6. Бок Г. История, история женщин, история полов // Thesis. – 1994. – Вып. 6.
  7. Репина Л. П. Женщины и мужчины в истории: Новая картина европейского прошлого. Очерки. Хрестоматия. – М., 2002 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http: //krotov. info/libr_min/17_r/ep/ina_00. htm.
  8. История женщин на Западе: в 5 т. /Под ред. Ж. Дюби, М. Перро; пер. с англ. – Т. 1: От древних богинь до христианских святых. – СПб., 2005.
  9. Пушкарёва Н. Л. Гендерная теория и историческое знание. – СПб., 2007.
  10. Юкина И. И. «Новая история женщин» России // Библиография «История женского движения и феминизма в России. 1850-1920-е годы» [Электронный ресурс].
  11. Режим доступа: http: //ecsocman. hse. ru/text/18568935.
  12. Буряк Л. Правовий статус жінки як об 'єкт дослідження в українській історіографії другої половини ХІХ ст. // УІЖ. – 2009. – № 1.
  13. Kelly J. Women. History and Theory. – Chicago, 1984.
  14. Клапиш-Зубер К. Появление женщин // История женщин на Западе... – Т. 2: Молчание Средних веков. – СПб., 2009.
  15. Скотт Дж. Жіноча історія //Гендерний підхід...
  16. Rubin G. The Traffic in Women: Notes on the «Political Economy» of Sex // Towards an Anthropology of Women / Ed. R. Reiter – NY; London, 1975.
  17. Kelly-Gadol J. The Social Relations of the Sexes: Methodological Implications of Women s History // Signs.
  18. 1976. – № 1.
  19. Kelly-Gadol J. The Doubled Vision of Feminist History: A Postscript to the «Woman and Power» Conference // Feminist Studies. – 1979. – № 5.
  20. Дюби Ж., Перро М. О том, как писалась История женщин //История женщин на Западе... – Т. 2.
  21. Lerner G. The Female Experience. An American Documentary. – Indianapolis, 1977.
  22. Смит С. Постмодернизм и социальная история на Западе: проблемы и перспективы // Вопросы истории. – 1997. – № 8.
 
Фото Капча