Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Зіставлення словника перекладу із словником оригіналу як перекладознавча проблема (на матеріалі перекладів шекспірівського "Гамлета")

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
31
Мова: 
Українська
Оцінка: 

з оригіналом, здебільшого перекладачі вірно передали стилістичні характеристики трагедії, ідучи шляхом компенсації втрат і замін, досягаючи адекватності на рівні тексту, а не окремого слова, фрази або речення.

Проведене кількісне співвідношення літературно-книжної та розмовно-просторічної лексики оригіналу й перекладів переконливо демонструє, що, відповідно до мотивів перекладацького тлумачення першотвору, розмовно-просторічна лексика переважає у перекладах Б. Пастернака та Л. Гребінки, нейтральна, яка набуває розмовної контекстуальної маркованості, у перекладі Г. Кочура, а літературно-книжна – у М. Лозинського.
На прикладі ключового монолога трагедії “To Be Or Not To Be” було проведено детальний перекладознавчий аналіз чотирьох перекладів на лексико-стилістичному рівні. При їх зіставленні з оригіналом визначено лексичні відповідники, лексико-стилістичні трансформації, які виникли при перекладі, а також стилістичні прийоми, утворені на основі досліджуваного слова, тобто такі явища, які є ознакою СМП. У перекладі М. Лозинського виявлено 84% лексичних відповідників, Г. Кочура – 78%, Л. Гребінки – 70%, а Б. Пастернака – 61%. Ці цифри характеризують перекладацький почерк усіх чотирьох майстрів і добре узгоджуються з прагматико-комунікативним наповненням перекладів. Використання лексичних відповідників у перекладі часто супроводжується стилістичною невідповідністю. Контекстуальні заміни в основному характеризують переклади Б. Пастернака та Л. Гребінки.
У дослідженні було зроблено спробу звернути увагу на те, що СМП можуть вирішувати не тільки мовні, але й літературні завдання, які, насамперед, стосуються тлумачення образів персонажів. Так, при кожному ілюстративному прикладі вказано його “автора” – діючу особу. Спостереження за лексикою персонажів, її належністю до того чи іншого стилістичного пласта, дозволяють робити висновки про мовні характеристики шекспірівських героїв, що допомагає глибше розкрити їхню сутність. Подібний аналіз веде до порівняння образів першотвору з перекладом. На основі дослідження лексики, яку використовує Гамлет, можна пересвідчитися, що різні грані особистості принца Данського кожний перекладач відтворив по-своєму. Якщо Гамлет В. Шекспіра – це поєднання думки, емоцій та дії, то Гамлет М. Лозинського – це передусім думка. Кочурівський принц – інтелігентний, освічений, спокійний і по-філософському налаштований юнак, однак не відсторонений від реальності, як герой М. Лозинського. Його мова – взірець академізму. Гамлет Б. Пастернака – це дія. Його мова дуже динамічна, в цілому розмовна, конкретна. У Л. Гребінки принц Данський дуже чутливий, він ближче до дії, ніж Гамлет М. Лозинського, але і не такий рішучий, як пастернаківський. Словник цього принца насичений різнобарв’ям стилістичних відтінків, часом забутих або рідко вживаних слів, відроджених для життя.
У четвертому розділі “Диференціальний тлумачний словник стилістично забарвленої лексики перекладу Л. Гребінки” розглядаються шляхи укладання словника. Результати контрастивного аналізу представлено в контрастивній схемі, що супроводжує кожну словникову статтю. Отримані дані визначають характерні риси стилю перекладу Л. Гребінки.
На основі суцільної вибірки тексту за допомогою базових словників української мови було виявлено стилістично марковану лексику перекладу, яка складає 971 лексичну одиницю. Виділено також нейтральну – з погляду нормативного словника – лексику, яка в контексті набуває стилістичного або емоційно-експресивного забарвлення, наприклад: клятьба, конання, кошт, лаяти, навісний, наїдок, напутити, сусідити (в контексті отримують розмовний відтінок) ; корона (те саме, що крона – монета), мовити, наймення, обарвити, тулуб (урочистий відтінок) ; дудка, добродій, лицятися, сокотіти (іронічний) ; ганчір’я, чиря (зневажливий) тощо. У словнику також подано незначну кількість нейтральних слів, значення яких може неадекватно тлумачитися реципієнтом, і які, на наш погляд, набувають у контексті конотативного значення. Це такі слова, як падло (падаль), пожилець (мешканець), пластун (розвідник), ромен (ромашка), учта (урочистий обід) та деякі інші. У переліку слів також зазначено приклади словотворення перекладача, які завжди характеризуються певним стилістичним відтінком: ширіння (широчінь)  (уроч.) ; рогань (рогоносець)  (презирл.), гаманоріз (злочинець, що краде гроші шляхом розрізання гаманців)  (ірон.) тощо.
Поклавши в основу стилістичної диференціації лексики маркери, запропоновані в академічному “Словнику української мови” (CУМ), з огляду на специфіку СМП, ми використовували деякі позначки, відсутні в зазначеному та інших нормативних словниках. Отже, окремі маркери, які стосуються емоційного забарвлення лексики і відсутні в словнику, запропоновані автором дисертації. Це – жал. (жалісливо), напруж. (напружено), обурл. (обурливо), огидл. (огидливо), улесл. (улесливо) тощо. Такий стан речей є цілком зрозумілим, бо діапазон емоцій людини необмежений, і врахувати його у нормативному словнику неможливо. А в контексті художніх творів емоції героїв конкретизуються в їхній мові. Отже, в СМП у таких випадках завжди у дужках подається позначка конт. (контекстуальне).
При проведенні контрастивного аналізу стилістично забарвленої лексики перекладу із лексикою першотвору застосовується досить специфічний маркер, відсутній у звичайних нормативних словниках. Цей маркер пов’язаний із когнітивною функцією слова: часом, на перший погляд, адекватний переклад є некоректним крізь призму ментальності та культури народу. Тому в нашому дослідженні ми спробували брати до уваги етномовний компонент як елемент когнітивістики, що входить до реалій. Ми керувалися визначенням терміна “реалія”, запропонованим Р. Зорівчак: “Реалії – це моно- і полілексемні одиниці, основне лексичне значення яких вміщає (в плані бінарного зіставлення) традиційно закріплений за ними комплекс етнокультурної інформації, чужої для об’єктивної дійсності мови-сприймача” . Увівши такі маркери як р (реалія), ср (символічна реалія), скр (структурно-конотативна реалія), ми виходили з того, що в художньому тексті всі реалії певною мірою є стильотворчими засобами. На нашу думку, наявність етномовного компоненту властива наступним групам слів: 1) історизмам (тулумбас, корогви, клейноди) ;
Фото Капча