Зіставлення словника перекладу із словником оригіналу як перекладознавча проблема (на матеріалі перекладів шекспірівського "Гамлета")

Отримані дані є основою для характеристики перекладацького почерку Л. Гребінки. Завдяки використанню застарілої лексики, а також діалектної та рідко вживаної, які в контексті набувають певної конотації, разом із великою кількістю слів із відтінком урочистості, перекладач майстерно відтворює стилістичне багатство шекспірівської лексики.

Виконане дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. Виникнення словника мови перекладу/перекладача об’єктивно підготовлено тривалою історією розвитку авторської лексикографії, особливо двомовної. СМП є реалізацією принципів теорії перекладу та контрастивної лінгвістики, на засадах яких його укладають, із залученням специфічних методів, у першу чергу, контрастивного аналізу. Але СМП стає не тільки об’єктом дослідження цих наукових дисциплін, а й джерелом їхнього подальшого розвитку.

2. СМП розширює межі лексикографії, насамперед, авторської. Словник одного твору вирішує проблему його відношення до словника загального типу, що охоплює слова національної мови, а також до словника мови письменника, до якого входить лексичний матеріал різних творів.

3. Зіставлення словників чотирьох перекладів “Гамлета” з оригіналом із проведенням кількісних підрахунків, які встановлюють обсяг текстів, реєстри слів, визначають індекс лексичного зв’язку перекладів між собою, тобто їх спільну частину, свідчить про високий рівень об’єктивного відтворення перекладачами першотвору. Якщо кожний переклад окремо лише наближається до свого першоджерела, то всі разом вони створюють у значній мірі об’єктивну картину оригіналу, розкриваючи нові грані його пізнання.

4. Індивідуальність перекладачів, особливості їх перекладацького почерку розкриваються в дивергентних частинах перекладів, яким притаманна стилістична забарвленість. Диференціальний словник стилістично забарвленої лексики перекладу Л. Гребінки є підтвердженням цього. Л. Гребінка дуже вдало розв'язує перекладацьку проблему дистанції часу. Завдяки використанню ресурсів діалектної та рідко вживаної лексики й контекстуальному стилістичному забарвленню він блискуче відтворює розмовність і, водночас, віддаленість шекспірівського слова. Цей переклад відрізняється яскравою, соковитою українською мовою.

5. У дослідженні деякою мірою спростовуються погляди критики на переклади М. Лозинського і Б. Пастернака. Хоча перший доволі віддалений від сучасності й більш піднесений, ніж переклади Г. Кочура, Л. Гребінки та Б. Пастернака, але не занадто архаїзований і незрозумілий, яким його часто вважали (М. Морозов, Ю. Гаврук, В. Левик), що засвідчують цифри: застаріла й книжна лексика становлять 447 лексичних одиниць, а розмовна – 263. Переклад Б. Пастернака характеризує не тільки виключна розмовність його словника (417 слів), а також достатня для створення відповідної атмосфери кількість архаїчної та піднесеної лексики (309 слів). Отже, усупереч погляду В. Левика Б. Пастернак не звужує словниковий діапазон Шекспіра.

6. Версія Г. Кочура приваблює академізмом мови, виваженістю, високою перекладацькою культурою. Українські переклади відрізняються один від одного, але не так контрастно, як російські, бо черпають лексичні ресурси насамперед у розмовному регістрі української мови. Їхня відмінність пояснюється тим, що Кочурова думка у формі слова набуває класичної завершеності, а Л. Гребінці притаманна певна свобода висловлень. На наш погляд, версії українських митців можна назвати золотою серединою, яка узгоджує два протилежні шляхи в перекладі, що ними ішли М. Лозинський і Б. Пастернак.

7. Л. Гребінка та Г. Кочур зробили значний внесок у розвиток української мови, використавши її численні ресурси, утворивши нові форми лексичних одиниць, виявивши нові значення загально вживаних слів і відновивши велику кількість слів забутих.

Запропоновану методику укладання та дослідження СМП можна застосувати в роботі над різноманітними словниками, у вивченні на їх основі мови перекладача, а також при аналізі шекспірівської літературної спадщини.

 

 

1. Куконіна Н. А. До питання створення словників перекладів //Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія: Збірник наукових праць. – Чернівці: Рута. – 1996. – Вип. 2. – С. 113 – 123.

2. Куконіна Н. А. Співзвучність українських і російських перекладів “Гамлета” В. Шекспіра //Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія: Збірник наукових праць. – Чернівці: Рута. – 1997. – Вип. 12. – С. 165- 171.

3. Куконіна Н. А. Лексикографічне відображення авторської лексико-семантичної системи //Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія: Збірник наукових праць. – Чернівці: Рута. – 1998. – Вип. 41. – С. 194 – 199.

4. Куконіна Н. А. Контрастивний аналіз як основа створення диференціального тлумачного словника стилістично забарвленої лексики перекладу “Гамлета” Л. Гребінки //Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія: Збірник наукових праць. – Чернівці: Рута. – 2000. – Вип. 85. – С. 109 – 120.

5. Куконіна Н. А. Особливості перекладацького почерку Л. Гребінки (на матеріалі перекладу українською мовою “Гамлета”) //Вісник Сумського державного університету. – Серія Філологічні науки. – Суми: Вид-во СумДУ. – 2002. – № 4 (37). – С. 95 – 99.

6. Куконина Н. А. Анализ количественного содержания словарей трагедии В. Шекспира “Гамлет, ринц Датский” и ее переводов на русский язык М. Лозинского и Б. Пастернака /Куконина Н. А. ; Черновиц. ун-т. – Черновцы, 1985. – 31 с. – Библиогр. : 28 назв. – Рус. – Деп. в ИНИОН СССР, № 23 149.

7. Куконина Н. А. К оценке переводов шекспировского “Гамлета” М. Лозинского и Б. Пастернака / Куконина Н. А. ; Черновиц. ун-т. – Черновцы, 1993.