Зіставний аналіз категорії авторизації в українській та англійській мовах: структура та семантика

Інший спосіб модифікації пов’язаний з ускладненням присудка конструкції шляхом уведення до його складу дієслів суб’єктивно-модальної семантики (2,5% авторизованих одиниць). В таких конструкціях вказівка на суб’єкт авторизації виражається непрямим додатком у групі дієслова: Halliday looked foolish to her (D.Lawrence). Експліцитні конструкції авторизації у формі простого речення зі складеним присудком суб’єктивно-модальної семантики, в якому суб’єкт авторизації виражений придієслівною словоформою – непрямим додатком з прийменником “to”, корелює у структурному й семантичному аспектах з такою конструкцією-домінантою, де суб’єкт-авторизатор виражений непрямим додатком головної частини висловлення. Присудок в обох випадках виражений дієсловом з суб’єктивно-модальним значенням. Методом трансформації “розгортаємо” просте речення у складнопідрядну конструкцію: The entire population seemed to him over-powered…  It seemed to him that the entire population was over-powered… У конструкціях зі складним додатком в англійському реченні суб’єкт авторизації облігаторний, оскільки він виступає підметом. У конструкціях з присудком з суб’єктивно-модальними дієсловами суб’єкт авторизації у формі непрямого додатка – факультативний.

До авторизованих структур, в яких поєднується повідомлення про предикативну ознаку та характер сприйняття її суб’єктом і які водночас постають ускладнювачами структури простого речення в українській мові, відносимо напівпредикативні конструкції, суб’єктні синтаксеми складеного присудка з дієсловом-зв’язкою (28,8% напівпериферійних виявів категорійних форм). 

Речення з напівпредикативними дієприслівниковими конструкціями за формою вважаються простими, а за змістом становлять знаки декількох ситуацій, тобто є семантично складними (неелементарними). Типовим значенням для дієприслівника є значення односуб’єктності, що формується в реченнях, у яких денотат підмета є водночас семантичним суб’єктом дієприслівникової дії. Односуб’єктність свідчить про збіг суб’єктних зон базової моделі й авторизатора: Переживаючи якийсь незрозумілий страх, водночас я нічого не міг із собою вдіяти (О. Гончар). Значення семантичної полісуб’єктості виражають дієприслівники з асоціативною семантикою: Срібною річкою потік небом Чумацький Шлях, нагадуючи дві протоки, наче Дніпро-Славута (З. Тулуб). Збіг суб’єкта-мовця та суб’єкта-авторизатора наявний у реченнях із напівпредикативними інфінітивними конструкціями, що виражають внутрішні інтенції мовця до характеру висловлення або оцінне ставлення до об’єкта чи фрагмента дійсності (по правді сказати, по совісті сказати, правду сказати): Сказати по совісті, не люблю я того льотчика (Ю. Мушкетик). Ад’єктивні напівпредикативні конструкції є менш вживаними для вираження авторизації. Віддаленішими від ядра з-поміж напівпредикативних авторизувальних конструкцій постають субстантивні та прикметникові звороти, оскільки виражена ними ознака є вже результатом сприйняття чи оцінки, не містить формально вираженої вказівки на суб’єкта-авторизатора. Репрезентована ознака приписується мовцеві, а структури – до віддаленої напівпериферії, бо в таких висловленнях здебільшого характеризується зовнішній вигляд особи – обличчя, очі, фігура, ріст, одяг, – форма, розмір й інші ознаки предметів, які, у свою чергу, сприймаються найчастіше зором. Отже, в таких ускладнених субстантивними та прикметниковими напівпредикативними зворотами структурах наявний збіг суб’єктних зон мовця й авторизатора (Я-МР (модусна рамка)). Додаткове повідомлення, що містить авторизовану оцінку, виражає також напівпредикативний субстантивний зворот (відокремлена прикладка). Особливої виразності набувають такі звороти з оцінними іменниками в поєднанні з характеризувальними прикметниковими означеннями. Авторизувальне значення мають і прикладки, які приєднуються за допомогою слів на ім’я, родом і под.

В ускладненому авторизацією простому реченні в українській мові показниками присутності “автора” постають компоненти вихідної моделі (елементи авторизувальної частини у складнопідрядних реченнях) – предикатний та суб’єктний – у їхній взаємодії. Суб’єктний компонент виражає авторство модально-оцінного значення предиката. Суб’єкт-авторизатор передає особові значення Я-МР та Він-МР, виражається відмінковими, прийменниково-відмінковими формами іменників чи займенників (іменні й адвербіальні синтаксеми вжиті не у функції вставних компонентів), виконує синтаксичну роль головного / другорядного члена речення, різниться ізосемічністю / неізосемічністю вираження особи (групи осіб) як автора-джерела, з погляду якого “об’єкт набуває предикативної оцінки”. До ізосемічних відносимо іменні суб’єктні синтаксеми: у + Р.відм., для + Р.відм., у + М.відм., Д.відм. (без прийменника), до неізосемічних – суб’єктно-локативні, локативні, темпоральні синтаксеми: за + О.відм., на + Зн.відм., із семантикою сукупності осіб, об’єднаних локальними, соціальними, корпоративними, темпоральними характеристиками.

Авторизувальна функція дієслів-зв’язок визначена ставленням мовця, що полягає у виборі певної зв’язки як модифікатора відношень “суб’єкт – ознака” (буття, виявлення, називання тощо). Авторизувальні предикати дієслова-зв’язки виражають переважно кваліфікативну функцію, різняться семантичною варіативністю типових значень, система яких ґрунтується на зв’язці “бути” і репрезентована логічними, фазисними, модальними типовими значеннями узагальненого характеру: Найгірше для сліпої людини, коли їй співчувають, жаліють... (Ю. Яновський). Вона була красунею в очах Віталика (О. Гончар). Вона знову стала сумна (І. Нечуй-Левицький).

Підрозділ 2.3. „Спектрально-периферійна площина категорії авторизації в українській та англійській мовах” містить аналіз виявів авторизації, в яких простежується поступова імплікація структурно-семантичних компонентів категорії. До периферії категорії авторизації належать вставні конструкції, що в обох мовах служать засобами експлікації суб’єкта-авторизатора й поділяються на дві групи за ознакою предикативність / непредикативність вставних конструкцій. За типом взаємодії авторизованої й авторизувальної частин, експліцитні форми категорії авторизації зі вставними структурами в обох досліджуваних мовах належать до третього типу, де частини зберігають свою автономність. Вставні конструкції являють собою етап редукції, на якому поступово зменшується вияв ознаки експлікації й повноти вираження компонентів авторизації.

Віддалена периферія в обох мовах складається з форм-виразників імпліцитного вияву категорії. Редукції зазнає суб’єкт-авторизатор, акт авторизації виявляється опосередковано напівповнозначними дієсловами-присудками у структурі складнопідрядної конструкції та простому реченні; модальними дієсловами; вставними модальними словами, прислівниками та прикметниками оцінної семантики; конструкціями з пасивно-дієслівними