Зіставний аналіз категорії авторизації в українській та англійській мовах: структура та семантика

Більша розвиненість системи модальних дієслів англійської мови визначає їхню високу частотність у вираженні імпліцитної авторизації порівнянно з українською мовою (13,5% та 2,56% відповідно).

У підрозділі 2.4. „Багаторівневість конструкцій авторизації” розглядаються структури, в яких наявний не один показник авторизації. Наголошується, що варто відрізняти багаторівневі конструкції авторизації від випадків однорівневої авторизації з одним суб’єктом-авторизатором й двома чи трьома предикатами, які доповнюють, уточнюють один одного. У таких випадках, незважаючи на поліпредикативність авторизувальної частини, вся конструкція авторизації залишається двосуб’єктною, оскільки має суб’єкт авторизованої частини й суб’єкт поліпредикативної авторизувальної конструкції, на відміну від багаторівневих утворень з окремим авторизувальним суб’єктом для кожного рівня авторизації: Звичайно, я знаю, що се не завжди так є, але треба пам’ятати, що так буває (Леся Українка) – Я Вам скажу одну річ, цікаву для критика-психолога: часто у поетів настрій поетичний залежить від погоди... (Леся Українка); Over the years, he supposed bitterly, he must have created a wise and warm Finnerty in his imagination (K. Vonnegut) – She realized it was said that they had left together (H. Wouk). У складнопідрядних реченнях, якщо авторизувальна семантика головної частини виражає результат ментальних дій суб’єкта, таке значення визначає весь інформативно-денотативний зміст підрядних частин: Марусі здалося, що вона навіть чує, як вони дихають (А. Дімаров). За умови, коли авторизація в багаторівневих конструкціях виражена вставним компонентом в ініціальній позиції у складнопідрядному реченні, то її “семантичний радіус дії” (за С. Ільєнком) поширюється лише на одну суб’єктну сферу. З формального боку, збільшення кількості суб’єктних сфер не завжди пов’язане зі складнопідрядним реченням, воно не виступає вирішальним в ускладненні базової моделі висловлення. Вагомим чинником у цьому аспекті, вважаємо, є слова згорнутої предикації.

 У третьому розділі “Семантичний потенціал категорії авторизації в українській та англійській мовах” встановлюється семантична типологія категорійних значень залежно від семантики авторизувального дієслова-предиката, визначається можливість авторизувальних предикатів авторизувати зміст речення, наголошується на виборі предиката залежно від регістру мовлення, розглядаються вияви синкретизму категорійних значень в українській та англійській мовах.

Підрозділ 3.1. „Егосфера: зміст і структура” зорієнтований на виділення певного простору антропотехніки або системи засобів і методів „розгортання” людської природи, становлення її екзистенційних засад в аспекті загального філософсько-антропологічного підходу до вивчення особистості. Орієнтація на самовияв властива людині на всіх етапах її розвитку як особистості, зумовлена бажанням бути адекватною цьому світу, прагненням до самоствердження в ньому.

Властивість індивідуума не тільки сприймати реальний світ, знати про його існування (назвемо умовно це першим етапом процесу рефлексії), але також, піддаючи його свідомій асоціативній інтерпретації, усвідомлювати цю властивість свого розуму (наступний етап) й усвідомлювати себе – процес самопізнання (на завершальній стадії) – як певну фіксовану частину цього ідеального, відтворюваного у свідомості світу, складає основну цінність людини як істоти розумної. Номінація як лінгвістична категорія, що складає, на наш погляд, зміст першого етапу розвитку пізнання, який традиційно пов’язують з процесом сприйняття, включає процес як номінації / кодування, так і деномінації / декодування. Зважаючи на той факт, що номінація виділяється як первинний етап антропогенної позиції, процесу виділення людини з об’єктивного світу, очевидно, оцінні багаторівневі номінації осіб (зменшено-пестливі форми власних назв, прізвиська) постають одними з ранніх засобів авторизації.

У підрозділі 3.2. „Типологія категорійних форм авторизації в українській та англійській мовах” констатовано, що семантика дієслова-предиката як базового компонента у формуванні модусної пропозиції є визначальною для типології категорійної семантики авторизації. Зокрема виділено такі різновиди як: авторизація сприйняття, авторизація пізнання й оцінки, авторизація мовлення (див. табл.1).

 

Таблиця 1.

 

Основними компонентами авторизувальної рамки є суб’єкт й об’єкт авторизації, які пов’язані з авторизувальним предикатом. Аналізуючи авторизовані (диктумні) пропозиції, що займають об’єктну позицію при авторизувальних предикатах, ми дійшли висновку, що в досліджуваних мовах можливе включення у висловлення інших семантичних компонентів, таких як: „підстава” та „додаткове джерело знань” при предикатах пізнання й оцінки; „адресата” при предикатах мовлення.

Предикати сприйняття та ментальної діяльності відображають різні етапи пізнання й по-різному авторизують висловлення. Визначальним в авторизувальній пропозиції з дієсловами сенсорного пізнання є предикат, а з дієсловами ментального пізнання – суб’єкт мисленнєвого процесу. З-поміж дієслів сприйняття авторизувальний потенціал мають дієслова-носії ядерної семи, які визначені в дослідженні як базові. У мовній реалізації універсальної категорії пізнавального процесу – категорії сприйняття – українська й англійська мови мають дієслова для всіх модальностей: зору, слуху, дотику, смаку, нюху.

До дієслів ментального пізнання, що спроможні авторизувати зміст речення, належать такі, які виражають вид ментального процесу: зрозуміти, вирішити, здогадатися, усвідомити, to understand, to decide, to guess etc. 

Особливою групою з-поміж авторизувальних предикатів є група предикатів мовлення, а в ширшому розумінні – передачі інформації, що виражають одночасно і фізичну, і психічну, і розумову діяльність суб’єкта.

Семантична диференціація предикатів сприйняття, пізнання та оцінки, мовлення визначає використання їх у різних комунікативних регістрах. Предикати сприйняття