Змістовний модуль 1

За результатами першої інвентаризації, проведеної місцевими органами Мінприроди України у 2005–2006 роках, обсяг накопичення зазначених відходів становив близько 21,38 тис. тонн. Із цієї кількості близько 30 % належать до І – ІІ класів небезпеки. До найбільш небезпечних відносяться, зокрема, ДДТ, гептахлор, гексахлорбензол, ендрін. 

Непридатні пестициди зберігаються на 4752 складах, за якими здійснюється постійний нагляд. Велика частка безгосподарних місць накопичення знаходиться в аварійних напівзруйнованих приміщеннях, без охорони та постійного нагляду, що може бути причиною негативного впливу на навколишнє природне середовище та здоров’я людей. 

Тверді побутові відходи (ТПВ). Побутові відходи залишаються однією з найбільш гострих господарських і природоохоронних проблем. Питомі показники утворення відходів за даними Мінжитлокомунгоспу України в середньому становлять 250 кг/рік на душу населення, а у великих містах досягають 330–380 кг/рік відповідно і мають тенденцію до зростання. До складу ТПВ входять такі основні компоненти: харчові відходи – 35–50 %, папір і картон – 10–15%, вторинні полімери – 9–13%, скло – 8–10%, метали – 2%, текстильні матеріали – 4–6%, дерево – 1%, будівельне сміття – 5%, інші відходи – 10 %. 

Кількість сміттєзвалищ, які перевантажені, дорівнює 248 од. (5 %), а тих, що не відповідають нормам екологічної безпеки, – 1133 од. (25 %).

 

2. Державний контроль  у сфері поводження з відходами. В Україні діє Державний класифікатор України (Класифікатор відходів ДК 005-96), згідно з яким до відходів належать: 

- залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, тощо, утворені в процесі виробництва продукції або виконання робіт, що втратили цілком або частково вихідні споживчі властивості (відходи виробництва); 

- розкривні і супутні гірничі породи, що видобуваються у процесі розроблення родовищ корисних копалин; 

- залишкові продукти збагачення та інших видів первинної обробки сировини (шлам, пил, відсіви тощо); 

- новоутворені речовини та їх суміші, утворені в термічних, хімічних та інших процесах і які не є метою даного виробництва (шлак, зола, кубові залишки, інші тверді та пастоподібні утворення, а також рідини та аерозолі); 

- залишкові продукти сільськогосподарського виробництва         (у т. ч. тваринництва), лісівництва і лісозаготівель; 

- бракована, некондиційна продукція усіх видів економічної діяльності або продукція, що забруднена небезпечними речовинами і не придатна до використання; 

- неідентифікована продукція, застосування (експлуатація) або вживання якої може спричинити непередбачені наслідки, у т. ч. мінеральні добрива, отрутохімікати, інші речовини; 

- зіпсовані (пошкоджені) і неремонтоздатні чи відпрацьовані, фізично або морально зношені вироби та матеріали, які втратили свої споживчі властивості (відходи споживання); 

- залишки продуктів харчування, побутових речей, пакувальних матеріалів тощо (побутові відходи); 

- осади очисних промислових споруд, споруд комунальних та інших служб; 

- залишки від медичного та ветеринарного обслуговування, медико-біологічної та хіміко-фармацевтичної промисловості, аптечної справи; 

- залишкові продукти усіх інших видів діяльності підприємств, установ, організацій і населення; 

- матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені чинними нормами, за умови, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається (радіоактивні відходи). 

Відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. 

Небезпечні відходи - відходи, фізичні, хімічні чи біологічні, характеристики яких створюють чи можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними. 

До небезпечних відходів належать відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів та засобів поводження з ними. 

Небезпечні відходи поділяються на 4 класи небезпеки: 

I клас - надзвичайно небезпечні; 

II клас - високонебезпечні; 

III клас - помірно небезпечні; 

IV клас - малонебезпечні. 

Зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

Видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України. 

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з урахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.

Забороняється змішування чи