Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Значення класичної економічної теорії і причини які спричинили її кризу

Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
15
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
1. В чому полягає значення класичної економічної теорії і які причини спричинили її кризу?
2. Суть і функції малих підприємств
3. Назвіть основні етапи суспільного поділу праці
Список використаної літератури
 
1. В чому полягає значення класичної економічної теорії і які причини спричинили її кризу?
 
Виникнення і розвиток класичної економічної теорії відбулися в кількох варіантах, насамперед французькому і англійському, французький дістав назву фізіократії, а англійський – промислової, або англійської, школи, в якій класична школа досягла вищого рівня і вигляду. Особливі варіанти класики розвивали також Ж. Б. Сей, Т. Р. Мальтус, С. Сісмонді.
Термін «фізіократія» (від грец. fisios – природа і cratos – сила, влада, панування; дослівно – «влада природи») вдало відбиває сутність однієї із впливових шкіл класичної економічної теорії.
Основоположник фізіократії Ф. Кене часто брав епіграфами до своїх праць вислови Ксенофонта і Арістотеля, в яких землеробство визнавалось найважливішим і привілейованим занятгям. Ще далі пішли інші провідники фізіократії – А. Р. Ж. Тюрго (. 17271781), В. Р. Мірабо (17151789), Г. Ф. Летрон (17281780), П, Мерсьє де ла Рів'єр (17201793), П. С. Дюпон де Немур (17391817). Вони вважали продуктивною галуззю лише землеробство, єдино продуктивною – землеробську працю, продуктивним капіталом – лише капітал, вкладений у сільське господарство. На думку фізіократів, тільки в землеробстві виникає чистий продукт (доход), як надлишок над витратами виробництва.
Фізіократи піддали критиці меркантилізм з основних питань теорії та практики. Зокрема, вони, на противагу меркантилістам, вважали, що «гроші – не багатство, якого люди потребують для задоволення своїх потреб. Лише блага, необхідні для життя і для щорічного відтворення цих же благ, є такими, до володіння якими необхідно прагнути». Розглядаючи гроші тільки як засіб обігу, фізіократи вважали їх посередницьким багатством, яке зайняло місце первісних цінностей. Воно відразу ж зникло б при відсутності відтворення.
З цих теоретичних уявлень фізіократів випливали їхні рекомендації щодо економічної політики. Одна з головних рекомендацій – пріоритетне сприяння розвитку сільського господарства. Інша пропозиція – замінити численні прямі та непрямі податки «єдиним податком» на «чистий продукт (доход) « землевласників, звільнивши все інше населення країни від будьякого оподаткування.
Те виключне значення, яке надавали землеробству в народному господарстві фізіократи, і безпосередньо пов'язане з ним трактування економічних категорій віддзеркалювало обмеженість їхніх поглядів умовами, коли сільське господарство у Франції того часу було пануючою формою виробництва. Ця обмеженість поглядів була критично подолана А. Смітом.
Водночас А. Сміт започаткував загальну високу оцінку школи фізіократів, підкресливши, що «її вчення у всіх відношеннях таке ж істинне, як благородне і ліберальне».
У подальшому економічна думка неодноразово поверталась до цих проблем.
Поперше, недоліки фізіократів пояснювались специфікою передреволюційної франції другої половини XVIII ст. (наростання кризи феодальної системи, складне становище у сільському господарстві, утиски селян різноманітними феодальними поборами і податками тощо) і безпосередньою реакцією на меркантилістську політику. Подруге, критично аналізувалися помилкові трактування тих вчених (Б. Гільдебрант та ін.), які звинувачували фізіократів у нехтуванні розвитком промисловості та торгівлі, суперечності між їх покровительством землеробству і принципом державного невтручання в економіку.
Насправді сприяння землеробству фізіократи вбачали в усуненні перешкод його розвитку (феодальні повинності, обмеження внутрішньої торгівлі хлібом, заборона вивезення хліба за кордон). Вони вимагали надання повної свободи підприємницької діяльності також в інших галузях економіки, а отже, відміни цехів і монополій в промисловості, ліквідації внутрішніх і зовнішніх митних зборів у торгівлі. Захищаючи вчення фізіократів від нападок деяких німецьких економістів, академік В. П. Безобразов (18281889) підкреслював: «Якщо фізіократи, внаслідок крайностей промислових та фінансових систем попереднього часу, вдавались до надто виключного піклування про землеробські інтереси (піклування, що не виходило, однак, за межі природного розвитку), то цілком несправедливо звинувачувати їх у бажанні усунути всі інші промислові інтереси та виробництва». Потретє, поступово долалась спрощена думка про незначний вплив фізіократії на господарську практику.
Обіймаючи в 17741776 рр. посаду генерального контролера фінансів Франції, рівнозначну посаді міністра фінансів, А. Тюрго (17271781) зміг провести в життя ряд указів та законопроектів, які відкривали можливості для лібералізації економіки країни. Серед них – введення вільної торгівлі зерном і борошном всередині країни; вільний ввіз і безмитний вивіз зерна із королівства; заміна натуральної подорожньої повинності грошовим поземельним податком; скасування ремісничих цехів і гільдій та ін. Щоправда, через три місяці після відставки А. Тюрго (травень 1776 р.) Людовик XVI відмінив усі новації міністрареформатора. Однак і міністерська діяльність, і відставка Тюрго мали важливе історичне значення – відкриття нових перспектив економічного розвитку і розчарування феодальним устроєм. Фізіократія справила певний вплив на діяльність державних діячів в ряді інших країн – Італії, Німеччині, Польщі, Швеції та ін.
Головна теоретична заслуга фізіократів полягала в тому, що вони здійснили науковий аналіз суспільного відтворення. В своїй знаменитій «Економічній таблиці» (1758) Ф. Кене проаналізував склад сукупного суспільного продукту, рух його елементів як необхідну умову нового процесу виробництва і відтворення класів у соціальноекономічній структурі суспільства.
Ф. Кене поділив суспільство на три класи:
продуктивний клас (фермери і сільськогосподарські наймані робітники), який, обробляючи землю, щороку відтворює багатство нації, авансує витрати на землеробську працю і щороку виплачує
Фото Капча