Зовнішні та внутрішні фактори, що сприяють ефективному функціонуванню фінансів підприємства

Загальні критерії та підходи щодо класифікації податкових ставок можна класифікувати залежно від рівня податкового навантаження, способу встановлення та характеру зв'язку з об'єктом оподаткування.

Податковим законодавством України передбачено встановлення твердих (чітко зафіксованих у твердій грошові сумі з фізичної одиниці оподаткування або в часинах неоподатковуваного мінімуму) і відносних (затверджених у відсотковому вимірі щодо об'єкта оподаткування) ставок оподаткування. Тверді ставки застосовують для нарахування акцизного збору з тютюнових виробів, алкогольних напоїв, автомобілів, нафтопродуктів, податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів, імпортного та експортного мита, держаного мита тощо. Значно ширшим є діапазон дії відсоткових податкових ставок, які поширюються на всі інші податки. У практиці оподаткування розрізняють такі різновиди відсоткових ставок:

- пропорційні, які не залежать від податкової бази та є єдиними щодо всієї її величини. Відповідають засадам рівності платників, рівнонапруженості оподаткування, істотно спрощують процес адміністрування податків;

- прогресивні, коли ставка зростає в міру збільшення оподатковуваного доходу.

Може застосовуватися проста (підвищені ставки стосуються всього об'єкта податку) та ступінчаста (підвищені ставки встановлюються до тієї величини податкової бази, яка перевищує інтервальні обмеження) шкала прогресії;

- регресивні, за яких податки зменшуються із збільшенням податкової бази.

Зазвичай, встановлюються щодо майнових податків, створення і нагромадження багатства.

Характеристика ставок оподаткування ґрунтується на методах їх формування. Останні покладено в основу того чи іншого способу нарахування податку. А саме:

1. Прогресивне оподаткування пов'язане з поняттям дискреційного доходу, який використовується платником відповідно до власних потреб і інтересів. Обчислити суму дискреційного доходу можна як різницю між сукупним валовим доходом і величиною законодавчо визначеного неоподатковуваного мінімуму. На практиці дискреційний дохід виступає об'єктом оподаткування, який реально відображає межі реалізації інтересів платника залежно від розміру доходів.

2. Оподаткування доходів за пропорційними ставками має певні переваги.

По-перше, чим більший об'єкт податку, тим нижчою може бути податкова ставка, що є важелем зростання економічних стимулів. По-друге, використання підвищених ставок, як це має місце за прогресивного оподаткування, призводить до ухилення від оподаткування, "тінізації" доходів суб'єктів підприємництва, що, природно, скорочує бюджетні надходження, а нерідко викликає дефіцит державних доходів. По-третє, множинність ставок за прогресивного методу оподаткування на певному рівні робить невигідним отримання високих доходів і підриває стимули до зростання власних фінансових ресурсів.

Методологія встановлення податкових ставок є найскладнішою та водночас найважливішою проблемою податкового адміністрування. Рівень та механізм застосування ставок оподаткування має забезпечувати потреби фіску, не порушуючи при цьому соціальної, економічної, політичної гармонії суспільних інтересів. Як свідчить фіскальна практика, податкові ставки встановлюються головним чином емпіричним методом, рідше – на основі економіко-математичних розрахунків та моделей.

На наш погляд, у сучасних умовах доцільно виробити комплексну методику визначення оптимального рівня оподаткування, який би враховував кількісні та якісні характеристики кожного з наведених методів. Тобто, на основі уже існуючого досвіду оподаткування і вивченні емпіричних даних, а також з урахуванням інтуїтивного методу дослідження варто розробити математичну модель, яка б враховувала інтереси усіх учасників процесу перерозподілу частини вартості національного продукту. Це, своєю чергою, гарантуватиме ефективність вітчизняної системи оподаткування і створюватиме необхідні передумови для її функціонування та розвитку.

Отже, податки слугують вагомим інструментом фіскальної політики, що акумулюють кошти для виконання державою основних її функцій. Організація порядку справляння та адміністрування податків залежить як від відокремлених елементів податку, так і основних принципів оподаткування. Водночас для встановлення ставки оподаткування ми пропонуємо застосовувати комплексну методику, яка б поєднувала кількісні та якісні характеристики інтуїтивного та емпіричного методів оподаткування, а також економіко-математичного моделювання. Такий підхід забезпечить ефективність фіскальної політики, зумовить згладжування вад ринкового саморегулювання, створення додаткових стимулів зростання підприємницької, ділової, інвестиційної активності, вирішення проблем мотивації праці, зниження рівня безробіття та підвищення соціального захисту населення.

 

 

Важливе місце в майні підприємства займає оборотний капітал - частина капіталу, вкладена в оборотні активи.

Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Функціональна роль оборотного капіталу у процесі операційної діяльності підприємства принципово відрізняється від ролі у основного капіталу і забезпечує її безперервність (рис. 2).

Кругообіг оборотного капіталу охоплює чотири стадії: заготівельну (закупівлі); виробничу; збутову, розрахункову. У окремих галузях їх може бути менше. Наприклад, у торгівлі виробнича стадія може бути відсутня, якщо реалізація товарів у роздрібній мережі відбувається за готівку, дебіторська заборгованість не виникає. У промисловості, у процесі кругообігу частина оборотного капіталу може бути представлена незавершеним виробництвом. Затримка руху коштів на будь-якій стадії веде до уповільнення оборотності капіталу, потребує додаткового вкладення коштів і може викликати значне погіршення стану підприємства.

 

Рис. 2. Стадії кругообігу оборотного капіталу

 

Натомість