Зовнішні та внутрішні фактори, що сприяють ефективному функціонуванню фінансів підприємства

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.

З економічного погляду кредит - це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Підприємство, яке бажає отримати кредити, подає до банку кредитну заявку з інформацією про: 

- мету кредиту; 

- суму кредиту;

- строк користування кредитом; 

- конкретні дати погашення;

- коротку характеристику заходу, що кредитується, і а економічний ефект від його здійснення.

На вимогу банку позичальник надає, крім заявки, інші матеріали:

- копії установчого договору, статуту або інших документів, що підтверджують його правоздатність в отриманні кредиту;

- техніко-економічне обґрунтування (бізнес-план) заходу, що кредитується, з розрахунками надходжень, які очікуються від його реалізації;

- копії контрактів, угод, інших документів, що стосуються даного заходу;

- зобов'язання із забезпечення своєчасного повернення кредиту (угода застави, гарантійний лист, страхове свідоцтво тощо);

- бухгалтерську звітність, звіт про прибутки та збитки, декларацію про доходи, виписки з рахунків, що відкриті в інших банках.

На основі наданої інформації банк:

- вивчає формальну і неформальну інформацію про підприємство;

- оцінює ділову репутацію та імідж підприємства;

- аналізує кредитоспроможність підприємства, поглиблено досліджує його фінансовий стан і ступінь ризику неповернення позики;

- визначає перспективи розвитку підприємства;

- перевіряє наявність джерел і гарантій погашення кредиту;

- відвідує підприємство (при необхідності).

Вирішальне значення при видачі кредиту підприємству здійснюють підсумки проведеної оцінки кредитоспроможності. Кредитоспроможність підприємства означає його здатність повністю і в строк розрахуватись за всіма борговими зобов'язаннями.

Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи показників, які відображають розміщення і джерела оборотних засобів, результати фінансової діяльності підприємства. Вибір показників залежить від особливостей виробничої діяльності і побудови балансу, галузевих особливостей, форми власності.

Вітчизняна методика оцінки фінансового стану позичальника включає поєднання об'єктивних аналітичних даних, сформованих на основі бухгалтерського обліку і звітності (ф. №1 і №2), та суб'єктивних даних, що формуються експертами (керівниками відповідних управлінь). Цим забезпечується єдиний підхід та обґрунтованість при вирішенні питань оцінки платоспроможності позичальника та доцільності надання йому позик.

Оцінка фінансового стану здійснюється на підставі даних офіційної звітності позичальника (бухгалтерський баланс ф.№1), звіт про фінансові результати та їх використання (ф.№2) та інформації з пакету документів, що повинен надаватися позичальником при отриманні кредиту чи додатково в періоді кредитних взаємовідносин.

Для оцінки фінансового стану позичальника здійснюється аналіз його фінансово-господарської діяльності з об'єктивних показників його діяльності, таких як:

- обсяг реалізації;

- прибутки та збитки;

- рентабельність; 

- грошові потоки;-

- платоспроможність; 

- ліквідність;

- фінансова стійкість;

- склад дебіторсько-кредиторської заборгованості; 

- історія погашення кредитної заборгованості позичальника в минулому;

- ефективність управління позичальника; форма власності.

Оцінка фінансового стану позичальника виконується двома етапами:

1-й етап - визначення значень показників, які характеризують фінансовий стан позичальника з віднесенням їх до відповідних аналітичних груп; 2-й етап - аналіз фінансового стану позичальника і віднесення позичальника до відповідного класу надійності.

На першому етапі показники, які характеризують фінансовий стан позичальника, розподіляються на такі аналітичні групи:

- показники платоспроможності позичальника; 

- показники фінансової стійкості позичальника;

- показники "солідності" позичальника.

 Оцінні показники діяльності позичальника, які характеризують його платоспроможність та фінансову стійкість, розраховуються на підставі бухгалтерського балансу (ф.№1) та фінансового звіту (ф.№2).

Оцінні показники, які характеризую і "солідність" позичальника, визначаються на основі інформації пакета документів, наданого позичальником.

При визначенні фінансового плану позичальника формується інтегральний показник, розрахунок якого базується на використанні принципу зваженості економічних показників і аналітичних груп. При цьому кожному економічному показнику та аналітичній групі надається вагове значення, яке відповідає їхньому внеску в оцінку фінансового стану позичальника.

На другому етапі підприємство-позичальник залежно від величини інтегрального показника (підсумкового по групах і показниках) зараховують до одного з п'яти класів (А, Б, В, Г, Д), які характеризують надійність позичальника.

Для підприємства, що отримує кредит, важливо знати, на які показники банк звертатиме особливу увагу.

Комерційні банки розробляють показники додаткової оцінки підприємств-позичальників залежно від основного виду діяльності та форм власності.

На основі проведеного аналізу системи основних показників діяльності комерційним банком визначається клас надійності підприємства-позичальника.

Для підприємства, що отримує кредит, важливо знати, на які аспекти його діяльності банк звертатиме особливу увагу.

До них належать такі:

1. Фінансові коефіцієнти — дають можливість оцінити фінансовий стан і ефективність роботи підприємства.

Коефіцієнт заборгованості (К3аб) показує, наскільки діяльність підприємства фінансується за рахунок позичених коштів, дає уявлення про кредитоспроможність підприємства та рівень фінансового ризику. Якого можуть зазнати кредитори: чим нижчий коефіцієнт заборгованості, тим краще вони захищені від втрат.

Коефіцієнт заборгованості розраховується діленням загальної заборгованості підприємства на його власний капітал:

 

Коефіцієнт ліквідності (загальної –К з.л, термінової – Кт.л., абсолютної – Кабс.л.) свідчить про здатність підприємства виконати короткострокові зобов’язання:

 

 ;

 ;

 ;

 

До поточних (короткострокових) зобов'язань належать короткострокові кредити і розрахунки з кредиторами.

Коефіцієнт оборотності свідчить на скільки ефективно підприємство використовує свої активи.

Коефіцієнт оборотності основних (оборотних) засобів визначається відношенням суми виручки від реалізації продукції до середньої суми основних (оборотних) засобів.

Коефіцієнт прибутковості показує загальну ефективність (результативність) діяльності підприємства.

Коефіцієнт витрат (Кв) показує прибутковість підприємства щодо обсягів реалізації продукції, його зниження може вказувати на зниження цін на продукцію або на меншу ефективність виробництва. Для його розрахунку прибуток від операційної діяльності ділять на чисту виручку від реалізації продукції:

Окупність інвестицій або активів (Кок.вл.к) свідчить про ефективність отримання прибутку за допомогою активів. Показник розраховується діленням прибутку після сплати податків (чистий прибуток) на загальні активи: 

 

 ;

 

Окупність власного капіталу (Кок.вл.к) показує загальну ефективність отримання прибутку за допомогою капіталу, вкладеного акціонерами у підприємство. Для розрахунку коефіцієнта прибуток після сплати податків ділять на акціонерний капітал;

 

 ;

 

Аналізуючи стан та ділову активність підприємства, ці коефіцієнти порівнюють з показниками конкурентів і визначають зміни, що сталися протягом визначених періодів (динаміку змін).

2. Рух грошових коштів — аналіз цього фактора дає змогу виявити сезонну потребу підприємства у грошових коштах.

Звіт про рух грошових коштів відображає надходження або відплив коштів підприємства за певний період.

Приплив і відплив коштів можна поділити на три категорії (табл. 6.1). Негативний рух грошових коштів означає, що підприємству необхідний кредит у межах отриманого негативного значення.

 

Таблиця 1

Рух грошових коштів

Види діяльності Приплив грошових коштів Відплив грошових коштів

Основна діяльність - реалізація продукції;

- збільшення кредиторської заборгованості;

- зменшення дебіторської заборгованості - здійснення витрат;

- зменшення кредиторської заборгованості;

- збільшення дебіторської заборгованості

Інвестиційна діяльність - продаж основних засобів (землі, обладнання);

- продаж акцій інших підприємств - придбання основних засобів;

- купівля акцій інших підприємств

Фінансова діяльність - збільшення розмірів позичених коштів;

- збільшення власного капіталу - погашення заборгованості;

- виплата дивідендів

 

Позитивний рух грошових коштів означає, що підприємство зможе зменшити існуючу заборгованість.

Отже, надання кредиту залежить від того, наскільки банк довіряє підприємству та наскільки він задоволений прогнозом.

3. Оцінка ділового середовища підприємства — здійснюється за допомогою таких показників:

- форма власності (вказує на міру ризику повернення кредиту і хто несе відповідальність);

- вид діяльності (визначаються перспективи розвитку);

- постачальники (оцінюється їх надійність);

- конкуренція;

- виробничі потужності (основні засоби);

- керівництво й організація (кваліфікація, досвід керівників, вакансії, ведення сучасних методів управління, маркетингу, контролю);

- сильні й слабкі сторони клієнта — позичальника.

На підставі оцінки кредитоспроможності підприємства й ефективності комерційної угоди банк приймає рішення про можливість видачі підприємству кредиту й укладає з ним кредитний договір.

Зміст кредитного договору визначається підприємством і банком самостійно. У ньому вказуються мета кредитування, умови, порядок надання позики, способів забезпечення кредиту, відсоткові ставки за кредит, права і відповідальність сторін та інші умови.

Неодмінною умовою укладення договору кредитування є надання підприємством застави, переважно рухомого і нерухомого майна. Угода про заставу складається в письмовій формі і передбачає деталізацію заставних вимог: розмір, строки виконання зобов'язань з повернення кредиту.

Відповідно до договору банк бере зобов'язання надати підприємству визначену суму грошових коштів в обумовлений строк. Підприємство зобов'язується: використати отримані кошти на визначені в договорі цілі, своєчасно погасити позику, сплатити відсотки і надати банку можливість контролювати цільове використання кредиту і його забезпечення.

Кредитний договір містить такі розділи:

І. Загальні положення. 

II. Права та обов'язки позичальника.

III. Права та обов'язки банку.

IV. Відповідальність сторін.

V. Порядок погашення суперечок. 

VI. Термін дії договору.

VII. Юридичні адреси сторін.

Після укладення кредитної угоди банк відкриває підприємству позиковий рахунок, на який зараховує відповідну суму кредиту.

 

 

1.Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2001. — 460 с.

2. Слав’юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2002.- 460 с.

3. Філімоненко О.С. Фінанси підприємств: Навч. посібник. К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. – 360 с.

4. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І.. – К.: Либідь, 2002. – 384 с.