Звіт навчальної практики з інформатики та комп‘ютерної техніки

Робота з архіватором завершується стандартно: клацанням по кнопці Закрыть, яка розташована праворуч в рядку заголовка, чи натисканням комбінації Alt+F4. Інший варіант – вибрати пункт меню Файл, пункт Выход.

Викликати довідкову систему можна, натиснувши клавішу F1. Ви також можете скористатися однієї з опцій, що містяться у пункті меню?.

Обмеження WinRAR

Кількість файлів, які знаходяться в архіві залежать від об’єму допустимої пам’яті і довжини імен. Для добавлення одного файлу, потрібно 128 байт пам’яті. Розмір архіву RAR, так як і будь-якого файлу в архіві RAR, обмежений об’ємом 8589934591Гб.

Архіви ZIP

Головною перевагою формату ZIP-його популярність. Так більшість архівів в Internet мають формат ZIP. Друга перевага ZIP- швидкість. Архіви ZIP зазвичай створюються швидше архівів RAR.

Архіви RAR

Формат RAR у більшості випадків забезпечують краще стискання, ніж ZIP, особливо в мережі створення неперервних архівів. Друга важлива можливість RAR-підтримка багатотомних архівів.

У форматі RAR є декілька важливих можливостей, які відсутні у ZIP, наприклад добавлення інформації для відновлення, яка дозволяє відновити пошкоджений файл, і блокування важливих архівів для попередження їх випадкової модифікації.

 

 

Комп’ютерний вірус-це, як правило, дуже не велика програма (модуль) мовою Асемблер, яка написана програмістом високої кваліфікації.

Спочатку вірус записується його розробником на одну дискету. Далі при тиражуванні цієї приєднуються до файла або проникає в середину його (частіше дискети) дискети він потрапляє на інші дискети. Цей процес звичайно проходить лавиноподібно.

Потрапивши разом з файлом у комп’ютер, вірус починає діяти самостійно. Він може розмножуватися, тобто створювати свої копії, які проникають в інші програми.

Дія віруса на файли виявляється по-різному. Одні типи файлів він тільки псує. Це звичайно файли, які містять текстову інформацію та деякі інші типи даних (таблиці баз даних та ін.). В інші типи файлів він проникає, заражуючи їх. Такі файли називають зараженими. До них, зокрема, відносяться файли операційної системи, файли, які виконуються, та деякі інші.

Дія віруса відразу не проявляється. Він поступово руйнує файли і проникає у програми, розміщені на жорсткому диску. Коли вірус проник у багато програм, тоді раптом виявляється, що одна програма зовсім не працює, друга працює не правильно, третя видає на екран не зрозумілі повідомлення та ін. Фініш дії віруса може бути сумним: зіпсована програма; згублено великий обсяг даних.

Для виявлення та ліквідації вірусів було розроблено багато різних антивірусних програм, але не одне із них не захистить програму від віруса на 100%.

Антивіруси можна поділити на: спеціалізовані і універсальні.

Спеціалізовані антивірусні програми здатні знаходити та ліквідовувати тільки певні типи відомих вірусів. З невідомими вірусами ці програми боротися не можуть.

Щодо надійності виявлення віруса спеціалізовані програми значно переважають універсальні.

Універсальні антивіруси, орієнтовані на цілі класи вірусів, в свою чергу, поділяються на резидентні і ревізори. Резидентні постійно присутні у внутрішній пам’яті комп’ютера і періодично здійснюють перевірку на наявність вірусів. Антивіруси – ревізори здатні лише установити, чи піддався файл будь-яким змінам (в тому числі і вірусним) після останнього його використання.

Найпопулярнішим серед користувачів є антивірусні програми Aidstest, Doktor Web, Norton Anti Virus та ін.

Програма Aidstest забезпечує знаходження та знищення із заражених програм певних типів вірусів, відомих на момент модернізації антивірусної програми. В міру появи нових вірусів ця програма постійно удосконалюється.

Хоча антивірусні програми повністю і не гарантують виявлення вірусів та лікування від них магнітних дисків, потрібно привчити себе систематично користуватися цими програмами. В практичній роботі потрібно використовувати різні антивірусні програми. Методика їх використання може бути різною.

 

 

Згідно з принципами побудови, комп’ютерні мережі поділяються на локальні глобальні.

Локальні мережі в свою чергу поділяються на однорангові та багато рангові. Локальні мережі створюються, як правило, в одній організації чи в одному приміщенні. Найпростішим варіантом такої мережі є зв’язок комп’ютерів через паралельні або послідовні порти. В цьому випадку не потрібно ніякого додаткового обладнання. Такий зв’язок між комп’ютерами налагоджується в межах однієї кімнати. Використовується вона для передачі даних від одного комп’ютера до іншого. В цьому випадку не потрібно переносити дані за допомогою дискет. Всяка сучасна оболонка операційної системи має програмні засоби, які забезпечують таку передачу даних.

В однорангових локальних комп’ютерних мережах комп’ютери підключаються до мережі через спеціальні адаптери мережі, а функціонування мереж підтримується операційною системою мережі. Прикладом таких операційних систем є: Novell Personal NetWare, NetWare Line, Windows for Workgroups.

Усі комп’ютерні та їх операційні системи в однорангових локальних комп’ютерних мережах мають бути однотипними. Користувачі цієї мережі можуть передавати один одному дані, використовувати загальні принтери, магнітні і оптичні диски та ін.

У багато рангових локальних мережах використовується один більш потужний комп’ютер, який називають сервером, а інші, менш потужні – робочими станціями. На серверах використовують спеціальне системне програмне забезпечення, яке відрізняється від системного програмного