Звіт з практики Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області з дисципліни: "Облік у бюджетних установах"

Згідно з даним нормативним актом, Державна казначейська службаУкраїни веде довідник відкритих реєстраційних та/або спеціальних реєстраційних рахунків, форма якого визначається окремим внутрішнім документом Державного казначейства. На кожному рівні органи Державної казначейської служби здійснюють перевірку відповідності даних, отриманих від вищого органу Держказначейства, з переліком розпорядників бюджетних коштів та отримувачів, що безпосередньо обслуговуються у відповідному органі Держказначейства. У разі невідповідності або відсутності в базі необхідної інформації про це повідомляється вищому органу Державної казначейської служби для здійснення відповідних організаційних заходів.

Згідно з наказом Міністерства фінансів “Про бюджетну класифікацію та її запровадження” №604 від 27. 12. 2001р. з 1 січня 2002 року затверджується та вводиться в дію бюджетна класифікація. Надання роз'яснень з питань застосування класифікації доходів бюджету, функціональної класифікації видатків бюджету, класифікації фінансування бюджету та класифікації боргу належить до компетенції Департамент по бюджету Міністерства фінансів України. Надання роз'яснень з питань застосування економічної класифікації видатків бюджету належить до компетенції Державної казначейської служби України.

На сьогодні основним завданням Державної казначейської служби, є забезпечення урядової політики щодо управління бюджетними коштами, яка повинна бути спрямована на створення такої оптимальної системи оперативного управління державними фінансами, що забезпечить своєчасні розрахунки за зобов'язаннями держави і сприятиме вирішенню проблеми незбалансованості ресурсної та видаткової частини державного бюджету в часі.

 

 

Касове виконання Державного бюджету за видатками здійснюється органами Державної казначейської служби в межах асигнувань, передбачених в Державному бюджеті відповідним розпорядникам коштів.

Порядок виконання державного бюджету за видатками за умови функціонування внутрішньої платіжної системи забезпечується наказом Державного казначейства України за №40 від 10. 08. 2001р. Дія цього порядку поширюється на органи Державної казначейської служби, які здійснюють видатки бюджету за умови функціонування внутрішньої платіжної системи.

На інші органи Державної казначейської служби поширюється дія Порядку касового виконання державного бюджету за видатками, затвердженого наказом Державного казначейства від 22. 01. 2001 р. №3. [24]

Основним документом, на підставі якого формуються кошториси доходів та видатків розпорядників коштів, є розпис доходів та видатків державного бюджету.

Розпис доходів і видатків – це розподіл бюджету за підрозділами бюджетної класифікації. Він є головним документом, на підставі якого здійснюється виконання бюджету, тобто забезпечуються надходження доходів і здійснення видатків. Складається він відповідно до прийнятого Верховною Радою України Закону України „Про Державний бюджет” на відповідний рік з урахуванням необхідної деталізації доходів і цільового спрямування видатків згідно з бюджетною класифікацією з визначенням річних призначень і поквартальним їх розподілом відповідно до Бюджетного кодексу.

Кошториси бюджетних установ, підприємств, організацій приводяться у відповідність до бюджетного розпису, який затверджується міністром фінансів, а по місцевих бюджетах – відповідними фін. органами. [25]

Управління Державної казначейської служби групують і узагальнюють дані і доводять витяги з розписів доходів і видатків в цілому до районних та міських відділень. На підставі витягів бюджетного розпису складається кошторис доходів і видатків бюджетної установи, який є основним документом, що визначає загальний обсяг, цільовий напрямок і поквартальний розподіл коштів.

Розпорядниками коштів є керівники міністерств, відомств та установ, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями, виділеними на відповідні заходи. Розпорядники бюджетних коштів – це бюджетні установи в особі керівників, які уповноважені і на їх отримання бюджетних асигнувань (повноважень наданих розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету), взяття бюджетних зобов’язань (будь-які здійснені відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлень, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду) та здійснення видатків з бюджету (кошти, що спрямовуються на здійснення програм та доходів, які передбачені відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум)

В залежності від ступеня підпорядкованості і від обсягу наданих прав вони підрозділяються на головних і нижчестоящих розпорядників коштів (рис.)

Головний розпорядник бюджетних коштів – це розпорядник, якому затверджуються бюджетні призначення у відповідному бюджеті та має право витрачати кошти бюджету на утримання апарату установи, який він очолює, і на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо цією установою, розподіляти надані йому кошти бюджету між розпорядниками коштів бюджету нижчого рівня, а також затверджувати їх кошториси і плани асигнувань. (Додаток А)

Тобто це міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, установи в особі їх керівників, які отримують бюджетні повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень і надання бюджетних асигнувань і які визначені в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік. [26]

Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня – це розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику вищого рівня або діяльність якого координується через нього. Розпорядники нижчого рівня поділяються на розпорядників другого та третього ступеня. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцеві бюджети.

Головний розпорядник бюджетних коштів виконує: