Звіт з практики Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області з дисципліни: "Облік у бюджетних установах"

- отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, одержувачів бюджетних коштів відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

- затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством;

- здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачання ними бюджетних коштів; - одержує звіти про використання коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.

Головним розпорядникам надано право розподіляти бюджетні кошти між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, а також витрачання їх на централізовані та інші доходи, на утримання апарату управління. При розподілі коштів і перерахуванні їх підвідомчим установам.

Розпорядники коштів є головними, а при витрачанні на утримання апарату управління або на централізовані доходи вони є розпорядниками коштів третього ступеня.

Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня поділяються на розпорядників коштів другого та третього ступенів. Розпорядниками бюджетних коштів другого ступеня є бюджетні установи, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи і на розподіл коштів розпорядникам третього ступеня та безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.

На обласному рівні розпорядниками коштів другого ступеня є: управління освіти; фінансове управління; управління казначейської служби; контрольно-ревізійне управління; облдержадміністрація; управління агропромислового комплексу тощо.

Розпорядники коштів третього ступеня є бюджетні установи в осіб їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.

Для всіх розпорядників коштів Державного бюджету є обов’язковим здійснення операцій по видатках через органи Державної казначейської служби.

При казначейській формі виконання Державного бюджету розпорядникам коштів відкриваються реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби.

Бюджетні кошти, які знаходяться на реєстраційних рахунках використовуються розпорядниками коштів відповідно до затверджених асигнувань у кошторисах доходів та видатків, та лімітів видатків.

Одержувачі бюджетних коштів – це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, подання послуг, безпосередньо через розпорядників.

Бюджетні установи не мають права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позики юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України.

Будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідно до бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішеннями про місцевий бюджет у порядку, який визначений Бюджетним кодексом України.

Якщо в процесі виконання бюджету зміна обставин вимагає менших асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів, Міністерство фінансів України (керівник місцевого фінансового органу) приймає рішення про приведення у відповідності бюджетного призначення Державного бюджету України (місцевого бюджету).

Кабінет міністрів України (Рада міністрів Автономної республіки Крим, місцева держадміністрація, виконавчий орган відповідної ради) у двотижневий термін подає до Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради) у встановленому порядку пропозиції про приведення у відповідність бюджетних призначень Державного бюджету України (рішення про місцевий бюджет). [27]

Розпорядники коштів усіх рівнів наступного робочого дня після отримання витягу з розпису подають затверджені кошториси доходів та видатків і плани асигнувань відповідним органам Державної казначейської служби, де вони звіряються з даними отриманого розпису, відображаються на відповідних бухгалтерських рахунках, про що на оригіналі цих документів ставиться відбиток казначейського штампу.

На кожному рівні органи Державної казначейської служби здійснюють перевірку відповідності даних, отриманих від вищого органу Державної казначейської служби, з переліком розпорядників бюджетних коштів та отримувачів, що обслуговуються у відповідних органах Державної казначейської служби.

У разі невідповідності або відсутності в базі необхідної інформації про це повідомляється вищому органу Державної казначейської служби для здійснення відповідних організаційних заходів.

Перерахування коштів та оплата витрат органами Державної казначейської служби провадяться за наявності даних про територіальне розташування мережі установ, підприємств і організацій та на підставі затверджених кошторисів доходів і видатків. Наявність цих двох документів є обов'язковою умовою для перерахування коштів або оплати витрат.

Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники бюджетних коштів подають до Державної казначейської служби на паперових та електронних носіях дані про територіальне розташування мережі установ, підприємств та організацій, яким вони розподіляють кошти на відповідній території.

Державної казначейської служби узагальнює отриману інформацію та доводить її на електронних носіях до управлінь Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Слід зазначити, що Державна казначейська служба України є користувачем мережі головного розпорядника коштів, який несе повну відповідальність за достовірність даних, наведених