Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Звіт з практики у відділі державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції

Тип роботи: 
Звіт з практики
К-сть сторінок: 
24
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Звіт з практики у відділі державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції
 
Зміст
 
Вступ
Розділ 1. Поняття і значення інституту примусового виконання
1.1. Законодавство про виконавче провадження
1.2. Завдання виконавчої служби
Розділ 2. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій
Розділ 3. Стадії виконавчого провадження
3.1. Відкриття, порядок та умови виконавчого провадження
3.2. Заходи примусового виконання рішення
3.3. Виконання рішення та закриття виконавчого провадження
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
 
Вступ
 
Технологічна практика є складовою частиною навчального процесу та передбачена навчальним планом. Під час її проходження відбувається ознайомлення з нормативно-правовими актами, які визначають статус Державної виконавчої служби. Крім цього також відбувається ознайомлення з порядком створення, структурою, функціональним призначенням та діяльністю відповідної Державної виконавчої служби і найголовніше, – це опанування практичних навички роботи в установи, у якій відбувалася технологічна практика.
Моя навчальна практика проходила у відділі державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції. Для проходження технологічної практики у Дніпровській виконавчій службі переді мною стояли такі цілі: поглиблення та закріплення теоретичних знань, отриманих мною в процесі навчання в Київському технікумі готельного господарства, ознайомлення з різними функціональними обов’язками, необхідними для моєї майбутньої професійної і організаційно-управлінської діяльності; формування професійного уміння і навичок прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи; виховання потреби систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності.
Метою начальної практики – оволодіння сучасними методами та формами працівника органу ДВС, формування, на базі одержаних у вищому навчальному закладі знань, практичних прийомів та навичок професійно діяльності працівника ДВС.
Завданням навчальної практики: з’ясувати основні цілі і завдання органів ДВС, в яких проходитиме практика, їх правове становище; поглиблено вивчити їх структуру, організацію діяльності, форми і методи здійснення поставлених перед ними завдань; засвоїти практику застосування правових норм, що регулюють організацію і діяльність цих органів, а також норм, які вони застосовують у своїй діяльності; уміти самостійно аналізувати діюче законодавство України у сфері організації, функціонування та повноважень органів ДВС; уміти самостійно вирішувати питання, пов’язані з діяльністю органів ДВС, аналізувати правові акти, що стосуються державних виконавців та ДВС.
 
Розділ 1. Поняття і значення інституту примусового виконання
 
Інститут примусового виконання судових та інших рішень існує стільки, скільки існує інститут держави та державності. Однак лише в новітні історичні часи юридична практика іде шляхом формування в Україні спеціалізованої структури, яка здійснює виключно виконавче провадження. За класичним визначенням, держава – це особлива організація публічної, політичної влади пануючого класу (соціальної групи, блоку класових сил, народу), що володіє спеціальним апаратом управління і примус. Саме наявність можливості примусу в інтересах суспільства робить державу виправданим досягненням справжньої демократії. Справедливим є твердження про те, що виконавче провадження є однією з правозахисних функцій держави.
При порушенні будь-яких конституційних прав чи власних інтересів людина чи юридична особа звертаються до суду, інших державних правозахисних органів, розраховуючи на те, що держава захистить їх від неправомірних дій і допоможе поновити порушені права і законні інтереси. Саме до таких дій закликає законослухняних громадян Конституція України. Так, стаття 8 Конституції України проголошує, що «…звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується”. Стаття 13 Основного Закону послідовно закріплює наведену гарантію стверджуючи що «…Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом”. Крім суду, існує значна кількість інших, у тому числі і правоохоронних, державних органів, покликаних і повноважних приймати рішення щодо захисту прав людини і громадянина, а також юридичних осіб. Але захист прав, свобод і інтересів не завершується прийняттям рішення. Після даного юридичного акту наступає процедура виконання прийнятого рішення і саме тут, нерідко, виникають проблеми, які зводять нанівець високі конституційні гарантії та владні рішення, підривають авторитет влади і авторитет вищого Закону, а також в цілому імідж держави.
У практиці цивільних правовідносин виникає безліч ситуацій, коли компетентне рішення приймається не судовим органом (наприклад, визнання претензійних вимог, вчинення виконавчого напису нотаріусом, рішення третейський судів тощо), коли конче потрібна уповноважена державна служба, яка б здійснювала примусове виконання даних рішень. Тому кожна влада, яка опікується авторитетом держави і цінує довіру власних громадян і народу країни, мусить дбати про чітке і своєчасне виконання законів, владних і інших рішень, які визначені законодавством.
 
1.1. Законодавство про виконавче провадження
 
Виконання як елемент діяльності супроводжує попередню діяльність юрисдикційного органу щодо розгляду та вирішення спору. Виконувати необхідно щось, тобто акт уповноваженого органу чи особи. Тому виконання рішення і є кінцевим етапом юрисдикційної (правозахисної) діяльності. Без реалізації цієї стадії (етапу) втрачається сенс попередньої діяльності суду та інших органів (осіб), які уповноважені на здійснення захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, територіальних громад чи держави. Виконанням рішення суду та інших юрисдикційних органів завершується процес захисту суб’єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб шляхом їх фактичної
Фото Капча