Абстрактна лексика у поетичних творах Василя Стуса

 

1.1 Категорія абстрактності. Проблеми визначення абстрактних слів

1.2 Класифікація абстрактної лексики

2.1 Абстрактне слово у поезії Василя Стуса як ознака індивідуально-авторського стилю

 

 

Абстрактна лексика – це досить цікавий шар лексики. Визначення такої групи слів залежить від семантики цих слів і від їх протилежності конкретному, реальному. Через складність самої природи абстрактних слів, широку і різноманітну семантичну структуру, ця тема не була досліджена повною мірою. Адже, щоб охопити всю абстрактну лексику, треба досліджувати її на рівні всіх творів усіх без винятку письменників, публіцистів, усіх періодичних видань, бо не всі абстрактні лексеми можуть бути представлені в лексиконі однієї людини. А це досить складна і клопітка праця. Не до кінця з’ясовано й теоретичні засади вивчення цього розряду лексики. Абстрактна лексика була предметом дослідження у академічному виданні «Історія української мови: Лексика і фразеологія» (1983). Також її вивчали такі українські мовознавці, як О. О. Потебня, І. І. Ковалик, В. В. Німчук, Л. М. Полюга, І. П. Чепіга, В. О. Шадура; російські – І. Леков, В. В. Веселітський, Р. М. Цейтлин, Г. Єлітте; литовські – В. Сташайтене. Їхні дослідження побудовані на історичному матеріалі. Найвідоміший знавець цієї сфери серед вітчизняних мовознавців – Л. Полюга зі своєю монографією «Українська абстрактна лексика ХІV-XVII ст.», що вийшла друком у Києві 1991 року. У ній уперше в українському мовознавстві на широкому історичному і порівняльному слов’янському матеріалі висвітлено спектр проблем, які стосувалися абстрактної лексики: абстрактність у мові, порівняно з іншими галузями знань, формування української абстрактної лексики порівняно з іншими слов’янськими, тематичні групи абстрактних слів, словотвірні типи і моделі, їх функціонування та стилістичне використання [15; с. 214].

Категорію абстрактності на основі творчості різних письменників, як вітчизняних, так і зарубіжних (П. Могили, І. Франка, К. Случевського, М. Лютера), було висвітлено в багатьох статтях [6; 14; 19]. Творчість Василя Стуса також стосується теми абстрактності лексики. Василь Стус зробив неабиякий внесок не лише для розвитку української літератури, але й для розвитку мовознавства. Завдяки його творам можна дослідити великий пласт мовних засобів. Вони заслуговують уваги в дослідженні з погляду лексикології і також являються частинкою у мозаїці дослідження абстрактної лексики.

Мета дослідження – з’ясувати семантичні групи абстрактної лексики і особливості її функціонування у творчості Василя Стуса.

Мета зумовила виконання таких завдань:

–з’ясувати семантичні і граматичні ознаки абстрактної лексики;

–обробити і систематизувати лексичні одиниці зі значенням абстрактності у творчості Василя Стуса;

–визначити роль та функції абстрактної лексики в аналізованих поетичних творах.

Об’єктом дослідження є абстрактна лексика.

Предмет дослідження – семантичні групи абстрактних слів, їхня роль та функції у поетичних творах Василя Стуса. Особливості художнього відображення у поезії.

Для реалізації основних завдань курсової роботи було обрано методи аналізу (шляхом розчленування поетичного матеріалу та дослідження його окремих частин), синтезу і порівняння (шляхом поєднання аналізованих частин з теоретичним матеріалом), а також типологічний метод дослідження (шляхом розподілу практичного матеріалу на певні класи за характерними ознаками).

 

 

 

Лексичне значення слова хоч і стійке, проте не залишається абсолютно незмінним. Згодом слово може змінити значення, набути нового. Слова, що є назвами, співвідносними з конкретними речами, об'єктами, властивостями, діями, називаються словами з конкретним значенням (білий, новий, рука, папір, сидить, читав). Крім таких слів, у кожній мові є лексика, не співвідносна з конкретними предметами, ознаками, діями. Це слова, використовувані для називання понять, що мисляться поза зв'язком з конкретними предметами та явищами. Пор.: сміх — радість, плач — сум, учора — в минулому, завтрашній — майбутній, бігти — квапитися. У других складників кожної пари слів ступінь узагальнення набагато вищий, ніж у перших. Тому слова на зразок, радість, сум, веселість, давнина, кохання, далекий, сучасний, майбутній звуться словами з абстрактним значенням. Отже, абстрактне значення — це узагальнене значення [18; 190].

Якщо заглибитися у витоки та історію визначення абстрактності слів, то саме слово «абстрактний» має широкі сфери використання: у загальномовному розумінні воно характеризує те, що не має чуттєво-конкретного вираження, а як науковий термін – наповнюється відповідним змістом. Сам термін з’явився у Середньовіччі. Його ввів Боецій.

У мовознавстві, наприклад, вживають в словосполученнях абстрактне слово, абстрактний іменник, абстрактна лексика, абстрактна назва, абстрактне значення, абстрактна дія, абстрактне дієслово, абстрактні форми, абстрактне речення [19; 30]. Термін «абстрактне слово» часто вживається в тому значенні, що і «абстрактний іменник». Позначені цими термінами лексеми прийнято називати абстрактними на противагу так званим конкретним іменникам, що означають живі істоти, реально існуючі речі, предмети у звичайному (не філософському) розумінні слова. Синонімом словосполучення абстрактний іменник виступає слово абстракт, яке в Словнику української мови наводиться з позначкою «застаріле», але як лінгвістичний термін воно поширене в окремих слов’янських та