Абстрактна лексика у поетичних творах Василя Стуса

У збірці «Круговерть», перша частина якої має назву «Рожеве півколо» подані поезії, які написані у певному настрої і інтонації. Вони передають емоційне, естетичне, і філософське світосприйняття автора.

Найбільшу групу абстрактних слів складають слова на позначення емоційного стану людини:

1) абстрактні іменники – радість, спокій, неспокій, тиша, сон, втома, журба, спочинок, розтривога, мука, печаль, сум, самотність;

2) прикметники: стомлений, бадьорий, тривожний, спокійний, бентежний, скорботна, самотня, дивний, безпорадний, байдужа;

3) дієслова: спати, красується, спочине, пожур, звеселити, потомлений;

Група на позначення почуттів: 

1) іменники: кохання, любов, зрада, жага, страждання, сором, бажання, чуття, образа, безсоромність, шал;

2) прикметники: кохані, отерплий, пристрасний, безсоромна;

3) дієслова: любити, зраджують, бажаєш, образилася;

Великою мірою представлена група психічної діяльності:

1)іменники: марення, втіха, пам’ять, хист, уміння, пам’ятливість, згадка;

2)прикметники: напівзабуте, призабуте, щасливий;

3)дієслова: втішати;

Стан інтелектуальної діяльності:

1)іменники: мрія, розуміння, невідомість, розум;

2)прикметники: незвідана, незнана, непізнане;

3)дієслова: замріюся, пізнати, забуть, мріє, назнав, не зрозуміти, не збагнути;

Також, поняття рис характеру: 

1) іменники: щедрість, доброта, щирість;

2) прикметники: добрий, нехитра;

3) прислівники: лагідно, жорстоко;

Найменше понять на позначення різних галузей і сфер суспільного життя, відносини, осмислення світу, релігійності: душа, гріх, агонія, буття, смерть, привиди, Бог та ін. Ще менше понять, які вказують на якість – зчорніла (від чорнота), ясність.

Особливістю абстрактної лексики Василя Стуса є велика палітра словоформ з різними словотвірними афіксами, які збагачують мову і надають їй своєрідного відтінку. Абстрактні слова, які найбільше поширені в його поезіях – групи слів на позначення стану, почуттів, психічної діяльності; за ними – групи понять інтелектуальної діяльності та рис характеру; найменше – понять, що згруповані в шосту групу. Це зумовлено тим, що поетичні твори в першу чергу представлені почуттями, емоційними станами, осмисленням світу, які намагається відобразити автор. Все це реалізується завдяки абстрактній лексиці, яка саме в поетичних творах відіграє провідну роль поряд з конкретними поняттями.

Якщо враховувати зв’язок абстрактного слова з іншими словами, то можна стверджувати про словосполучення з абстрактних і конкретних слів. Разом вони складаються у вірш. Як приклад, взяти вірш:

Щоб я не знеміг од щастя.

В руйнівному ритмі,

Щоб радість мене виповнювала —

а не втоляла жагу,

скажи, що прологом ночі

буває вечір. І потім

ще ж день пригаса!..

Додам я:

— Хай буде це наша ніч.

Завдяки абстрактним словам, у цьому вірші перевага надається не суті, значенню, чи основній думці, а емоціям, настрою, інтонацією, характерному будь-якій поезії мотиву.

Особливою ознакою індивідуально-авторського стилю є неологізми зі значенням абстрактності, що утворені основоскладанням, суфіксальним, префіксально-суфіксальним словотвором та ін.:

• бадьороокий: «і радісний, бадьороокий клади тверді слухняні кроки…»;
• безобрійні: «Стоять світи зголілі довкруги безобрійні – куди не скинеш оком…»;
• витишений: «Сиве небо, пролите обрієм, витишений Труханів острів, тамбережні колючі присмерки – то все не кожної є миті западає…», «…ці сни, задивлені у витишений спокій…», а також висліплі, всененажданна, дим-вогні, серцеокий, розпропащий, стобіль.
• Особливістю поетичної мови Стуса є використання застарілих слів:
• щовб - круте верхів’я гори: «Аж туди, де не ступали ще людські сліди, з щовба на щовб» («Крізь сотні сумнівів»);
• знебути - втратити, перейти в небуття: «Твоє життя минуло й знебуло» («Твоє життя»);
•        басаманити - робити смуги: «і синню тяжкою в осінній пожежі мій дух басаманить» («Гойдається вечора зламана віть»);
• кушпела - збита пилюка: «Шалена вогненна дорога кипить — взялась кушпелою» («Гойдається») та ін.

Так, твори Василя Стуса мають не лише розмовний, «низький», шар лексики, але й насичені «високим», книжним, що його засвідчує вживання різних поетизмів, урочистих слів, абстрактних понять та інших відповідних йому груп слів.

Загальна картина мовного стилю поета показує як народну, так і високоінтелектуальну, оригінальну, але, разом з тим, і важкозрозумілу лексику. Вона без сумніву пов’язана з абстрактним розумінням вживаних у поезії слів і словосполучень. 

Отже, функція абстрактної лексики у творчості Василя Стуса полягає у насиченні творів словами, у яких відображені почуття, емоційні стани, інтелектуальна і психічна діяльність, риси характеру та якості навколишньої дійсності, відносини між людьми, різні наукові терміни, які не мають відношення до реального. Таке багатство слів завжди було показником високого рівня розвитку мови.

 

Важливою ознакою індивідуально-авторського стилю Василя Стуса, поряд з його славнозвісними неологізмами, є і його абстрактна лексика. Вона відмінна від абстрактної лексики інших авторів тим, що має дуже велику кількість словоформ, які у такому обсязі і так віртуозно підібрані ще не були ні в кого. Вони гармонійно поєднані з конкретними словами і утворюють складну систему, тому що поряд зі своїм лексичним значенням відіграють ще й ліричну функцію, тобто є засобом вираження емоцій і почуттів.

Звичайно ж, найбільша роль належить абстрактним іменникам (65%), оскільки вони є платформою всієї абстрактної лексики, та не можна відкидати інші частини мови: прикметники (20%), дієслова (12%) і прислівники (3%). Певною мірою завдяки експериментам зі словоформами автор створив неологізми, більшість з яких має значення абстрактності, і побудував свій індивідуально-авторський стиль.

 

 

Лексикологія є необхідною для вивчення, оскільки пов’язана з розвитком мовлення. Вона вивчає природу і суть слова, його виникнення та зміну, визначення значення слів та їх вживання, структуру словникового складу мови та шляхи його поповнення. Вона є багатогранною наукою, яку почали досліджувати порівняно недавно.

Для того, щоб знати конкретне визначення будь-якого слова, потрібно заглибитися у історію його виникнення, його семантику, походження, те, як воно сформувалося у свідомості людини і вилилося у систему звуків, а потім знаків на письмі. Вивченням і дослідженням цих проблем займається лексикологія.

Абстрактні слова виражають весь спектр духовного світу, а конкретні – матеріального. У час від первісного до сучасного цивілізованого суспільства з розвитком мислення розвивався естетичний, моральний, духовний стан людини на засадах гуманізму. Це знайшло відображення у мовленні людини. Саме ці поняття вивчає лексикологія, окреслюючи їх за семантичним критерієм в одну велику групу – абстрактна лексика.

Яскраво у своїй збірці «Круговерть» Василь Стус передав абстрактні слова, наповнюючи їх новими формами, новим звучанням і новими відтінками значень. Передаючи духовні цінності, переживання за допомогою своїх новаторських підходів до написання поетичних текстів, автор надихає читача на роздуми про абстрактне, духовне, намагається зазирнути у свою свідомість. Абстрактність притаманна кільком частинам мови. Вона покладена суто у семантичну структуру слова.

Отже, поетичні твори автора мають неабияке значення для дослідження української мови, оскільки несуть у собі застарілі і рідкісні слова, а також неологізми, які збагачують словниковий запас. Абстрактність займає значне місце у творчому мисленні автора, формуючи поняття, він змінює їх за допомогою словотворчих засобів.

 

 

1.Ахманова О. С. О принципах и методах лингвостилистического исследования – М.: Московский университет, 1986. – 184 с.

2.Вихованець І. Р. Прийменникова система української мови. / І. Р. Вихованець / - К., 1980. - 210 с.

3.Должикова Т. Засоби інтелектуалізації української літературної мови ІІ пол. ХІХ ст. / Т. Должикова / Вісник Львів. ун-ту. Серія філол. 2004. Вип. 34. Ч. ІІ. - С. 272-276.

4.Ковалева Е. Н., Леденев Ю. И. Как можно передать чувственные восприятия. Некоторые особенности сочетаемости абстрактных существительных // Русская словесность в школах Украины. – 2003. - №3. – С. 35-36.

5.Медведовська Н. В. Застосування методу опозицій для дослідження абстрактної лексики в діахронії / Медведовська Н. // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Вип. 2, Ч. 4 – К.: НПУ, 1999 – с. 31-37.

6.Медведовська Н. В. Абстрактна лексика полемічних творів Німецької Реформації: статичний аналіз на матеріалі текстів М. Лютера і Т. Мюнцера / Медведовська Н. // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Вип. 1, Ч. 2 – К: НПУ, 2000 – с. 227-231.

7.Полюга Л. М. Українська абстрактна лексика XIV — першої половини XVII ст. / АН України. Ін-т сусп. наук; Відп. ред. Л. С. Паламарчук. – К.: Наук. думка, 1991. – 249 с. 

8.Полюга Л. М. Укр. абстр. лексика XIV — першої пол. XVII ст. / Л. М. Полюга / К., 1991. – Українська мова: енциклопедія / [редкол.: В.М. Русанівський (гол.) та ін.]. - [вид. 2-е, вип. і доп.]. – К.: Укр. енцикл. ім. М.П. Бажана, 2004. – 824 с.

9.Савченко Л. Г. «Низький» шар лексики у поетичному мовленні / Л. Г. Савченко / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www-philology.univer.kharkov.ua/nauka/para_konf/savchenko_lg_06.pdf

10.Словник української мови: в 11 томах. – Том 1. – К., 1970. – С. 6.

11. Стус В. Вечір зламана віть: Вибране / Передм.: К. Москалець. – К.: Дух і літера: Задруга, 1999. – 384 с. – ( Б-ка ХХІ ст.)

12. Тимочко О. Б. Словник авторських лексичних новотворів поетів-дисидентів 60-70-х років ХХ ст. // Українська мова у ХХІ столітті: традиції і новаторство: Тези доповідей Всеукраїнського лінгвістичного форуму молодих учених, Київ, 21-23 квітня 2010 року. – К.: ІАЦ «Спейс-Інформ»; ФОП Гудименко, 2010. – С. 157-159

13. Тома Н. М. До проблеми визначення абстрактної лексики / Н. М. Тома / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://philolog.univ.kiev.ua/library/zagal/Movni_i_konceptualni_2011_34/...

14. Тома Н. М. Розвиток абстрактної лексики у творах П. Могили. // Українська мова у ХХІ столітті: традиції і новаторство: Тези доповідей Всеукраїнського лінгвістичного форуму молодих учених, Київ, 21-23 квітня 2010 року. – К.: ІАЦ «Спейс-Інформ»; ФОП Гудименко, 2010. – С. 16-18.

15. Уляна Єдлінська. Професору Левкові Полюзі – 70. / Проблеми слов’янознавства, 2000. Вип. 51. С. 213-215.

16. Уфимцева А.А. Типы словесных знаков. – М.: Наука, 1974. – 205 с.

17. Уфимцева А.А. Лексическое значение. Принципы семиологического описания лексики. М.: Наука, 1986. – 239 с.

18. Шевчук С. В., Кабиш О. О., Клименко І. В. Сучасна українська літературна мова : Навчальний посібник. – К.: Алерта, 2011. – 544 с.

19. Юферева О. В. Абстрактне слово в поезії К. Случевського та І. Франка / О. В. Юферева / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/36721/28-Yufereva.pdf