Адаптивність сортів озимої пшениці й еколого-біологічні основи регуляції їхньої продуктивності в південному Степу України

Більш тривале (8-10 років) вивчення широкого набору штамів асоціативних азотфіксуючих бактерій показало, що за сівби пшениці після попередників що мають високий рівень доступного для рослин азоту (пар, горох), ефективність діазотрофів була на рівні 60 кг/га мінеральних азотних добрив. В умовах дефіциту азоту (попередники – кукурудза на силос, стерньові) від застосування мінеральних азотних добрив врожайність збільшувалася до 2, 0 т/га, а максимальні прирости врожаю в наслідок дії азотфіксаторів не перевищували 0, 6-0, 9 т/га.

При вивченні фосфатмобілізуючих бактерій встановлено, що в середньому за чотири роки бактеризація насіння штамом 32-3 забезпечила найбільш високе збільшення врожайності (0, 33 т/га) і за своїм впливом на це було адекватно 60 кг фосфору мінеральних добрив. За дефіциту вологи в ґрунті вплив фосфатмобілізуючих бактерій на врожайність озимої пшениці знижується більше, ніж фосфорних добрив.

Ефективність біологічних протруйників насіння (БСП, ризоплан) за даними 6-8 – річних досліджень при вирощуванні озимої пшениці по чорному пару, після гороху, кукурудзи МВС не поступалася байтану, а в окремі роки вони сприяли формуванню більш високої урожайності.

Обробка фунгіцидами (байлетон, фундазол, тилт) забезпечила достовірне збільшення врожайності пшениці, посіяної по пару, і у більшості випадків – несуттєво при вирощуванні після стерньового попередника. Ефективність фунгіцидів змінювалася адекватно рівню продуктивності. Особливо збільшувалась врожайність від обробки посівів байлетоном і тилтом.

Надходження азоту в зерно в залежності від умов виростання. В результаті вивчення протягом 1982-1987 рр. генотипних особливостей накопичення білка в зерні встановлено, що у напівкарликових сортів в міру підвищення забезпеченості азотом темпи його накопичення в рослинах переважають темпи приросту продуктивності колоса. Можна припустити, що за цих умов доля реутилізаційних процесів у формуванні білковості зерна підвищиться. Разом з тим ступінь реутилізації азоту з рослин напівкарликових сортів також була потенційним обмеженням формування високобілкового зерна. Проте напівкарликові сорти більш інтенсивно поглинали азот після цвітіння. В результаті цих процесів у Одеської півкарликової, посіяної по чорному пару, масова частка азоту в зерні у більшості випадків була істотно меншою (на 0, 8%), ніж у середньорослого, тверда пшениця за цим показником достовірно (на 0, 7%) перебільшувала середньорослий сорт.

Зміна білковості зерна сортів пшениці залежно від умов вирощування. Оцінка генотипної специфіки зміни білковості зерна за 15-річний період, залежно від умов вирощування, показала, що найвищим рівнем вмісту білка характеризувалися сорти Обрій, Пересвіт, Парус, Корал одеський (рис. 5). Однак можливості його подальшого збільшення за оптимізації умов вирощування у цих сортів були меншими, ніж у сортів Одеська півкарликова, Лан, Південна зоря, які мали менший (на 0, 5-0, 9%) вміст білка.

Вплив доз азотних добрив на білковість зерна. Результати регресійних аналізів багатофакторних польових дослідів за 15-річний період стосовно залежності білковості зерна сортів м'якої і твердої озимої пшениці від дії азоту та умов ії вирощування надали можливість скласти рівняння, яке свідчить, що більшості сортів, незалежно від попередників, притаманна лінійна залежність між нормами азоту і масовою часткою білка в зерні (табл. 4). З рівнянь регресії і рисунка видно, що пшениця сорту Лан, посіяна по чорному пару, характеризується найнижчою білковістю (12, 4-13, 1%), чому відповідає і найнижча реакція цього сорту на азотні добрива.

 

Таблиця 4

Рівняння регресії масової частки білка в зерні різних типів сортів озимої пшениці залежно від забезпечення азотом

 

Найбільший вміст білка в зерні серед сортів м'якої пшениці мав сорт Обрій – 13, 6-14, 6%. Для забезпечення такого ж рівня білковості на фосфорно-калійному фоні під сорт Лан необхідно вносити 90 кг/га д. р. азотних добрив. Чутливість на азот добрив у сорту Обрій, хоч і була вищою, ніж у сорту Лан (на 39%), проте поступалася реакції сорту Одеська 51, у якого у від внесення 1 кг азоту білковість збільшувалася на 0, 0125%.

Як видно з даних таблиці 4, сорт озимої пшениці Корал одеський краще сорта Парус щодо реагування на азот, однак поступався за вмістом білка в зерні за відсутності або низької забезпеченості азотом добрив.

У всіх сортів пшениці, посіяних після стерньового попередника, при меншій білковості на фосфорно-калійному фоні була кращою реакція на азотні добрива. Для них характерні більш високі темпи збільшення вмісту білка в міру оптимізації умов азотного живлення. Якщо у сорту Лан на фосфорно-калійному фоні масова частка білка в зерні становила 10, 5%, то від кожного кілограма азотних добрив вміст білка в зерні збільшувався на 0, 0178%, у сорту Одеська 51 відповідно на 11, 0 і 0, 0165, Обрій – 12, 1 і 0, 0153%. У зв'язку з цим, якщо істотна перевага білковості зерна сорту Обрій на фосфорно-калійному фоні компенсувалася 30 кг азоту для сорту Лан і 20 кг для сорту Одеська 51, то за внесення 150 кг/га азоту достатньо було збільшити норму азоту на 10 кг, щоб забезпечити відповідний рівень білковості зерна пшениці сортів Одеська 51 і Лан.

Сорти твердої пшениці відзначалися більш високим вмістом білка в зерні. Корал одеський гірше реагував на