Адаптивність сортів озимої пшениці й еколого-біологічні основи регуляції їхньої продуктивності в південному Степу України

Найбільшою врожайність цього сорту була за внесення 70-80 кг/га азоту, а окупність 1 кг азоту склала 6, 3 кг зерна. У стандартного сорта Одеська 51 вища продуктивність формувалася при внесенні 60-70 кг/га д. в. азотних добрив, окупність 1 кг азоту становила 4, 3 кг зерна. Сорт Парус за врожайності, меншій на 0, 94 т/га (24, 9%) ніж у сорту Корал Одеський, характеризувався кращою чутливістю на азотні добрива.

Сорти твердої пшениці – Корал одеський і Парус – суттєво різнилися між собою за характером реакції на умови вирощування. Парус характеризувався дещо нижчою, але більш стабільною врожайністю. Реакція на поліпшення умов вирощування цього сорту була найнижчою і подібною до реакції Одеської 51. Разом з тим у сорту Парус була слабо виражена реакція на погіршення умов вирощування і за несприятливих умов урожайність Паруса була на 0, 6 т/га вищою, ніж сорту Корал одеський. За оптимізації умов вирощування урожайність Корала одеського досягла значення стандартних сортів м’якої пшениці (Одеська 51, Одеська 117).

Чутливість сортів озимої пшениці на азотні добрива Залежність врожайності озимої пшениці, посіяної по чорному пару від норм азоту має вигляд параболічної кривої тоді, як у пшениці, розміщеної після стерньового попередника, вона має лінійний характер.

Реакція сортів озимої пшениці на строки внесення азотних добрив. Результати багаторічних досліджень показали, що в посушливих умовах півдня України використовувати частину азотних добрив, призначених для основного внесення під сорти м'якої пшениці, для весняного підживлення недоцільно (табл. 2). Лише за недостатнього внесення азотних добрив восени потрібно їх додатково вносити навесні. Під сорти твердої пшениці, в зв’язку з їх меншою зимостійкістю, високі дози азотних добрив (120 кг/га д. р. і більше) необхідно вносити у два прийоми, переносячи половину дози для весняного підживлення. При збільшенні дози азоту понад 60 кг/га урожайність пшениці, розміщеної по чорному пару, не підвищувалась.

Встановлено, що позакореневе підживлення на врожайність озимої пшениці практично не впливає. Лише у випадку, коли азотні добрива не вносили до сівби або використовували в малих дозах, цей прийом сприяє деякому збільшенню врожайності.

 

Таблиця 2

Вплив доз і строків внесення азотних добрив на врожайність сортів озимої пшениці (в середньому за 1986-1989 рр.), т/га

 

Ефективність препаратів і штамів мікробіологічних добрив і фунгіцидів. Врожайність озимої пшениці, посіяної по чорному пару, під впливом асоціативних азотфіксуючих бактерій, достовірно збільшувалась (табл. 3). На фосфорно-калійному фоні в середньому по всіх штамах збільшення врожайності становило 0, 29 т/га, а за додаткового внесення N60 і N120 – 0, 15 і 0, 13 т/га (НІР05= 0, 055 т/га). Сорт Одеська 117 краще реагував на азотфіксатори: в середньому за три роки врожайність збільшувалась на 0, 27 т/га, а озимої твердої пшениці – на 0, 11 т/га (НІР05= 0, 096 т/га).

 

Таблиця 3

Вплив препаратів асоціативних азотфіксуючих бактерій на врожайність сортів озимої пшениці, посіяної по чорному пару і після стерньового попередника, т/га (в середньому за 1989-1992 рр.)

 

Продуктивність сорту Обрій у меншій мірі була пов'язана з процесами азотфіксації. Найбільша врожайність забезпечувалась інокуляцією насіння флавобактерином і внесенням азотних добрив. На фосфорно-калійному фоні відчутною була перевага обробки насіння ризоагрином. Пшениця сорту Одеська 117, посіяного після стерньового попередника, також була найбільш чутливою до азотфіксаторів. Приріст врожайності на фоні N60P60K60 тут становив 0, 38 т/га, для сорту Обрій – 0, 22 і Коралу одеського – 0, 20 т/га (НІР05=0, 068 т/га).

З досліджених азотфіксаторів найефективнішим виявився флавобактерин. За роки досліджень у середньому по досліду збільшення врожайності від його застосування було суттєвим і становило 0, 28 т/га, що на 0, 15-0, 16 т/га більше, ніж від застосування інших препаратів.

Факторами, що обмежують ефективність азотфіксаторів, є раннє відновлення весняної вегетації і дефіцит вологи в період репродуктивного розвитку. Щодо пшениці, посіяної по чорному пару, ефективність діазотрофів знижувалася в міру підвищення забезпеченості посівів азотом мінеральних добрив. Найбільші прирости урожаю пшениці, посіяної по стерньовому попереднику, від застосування азотфіксаторів мали місце на фоні N60P60 K60.

Позитивний вплив процесів азотфіксації проявився не лише на урожайності, але й на хімічному складі зерна. Під впливом флавобактерину вміст азоту в зерні пшениці сорту Одеська 117 в посівах по чорному пару на фоні P60K60 збільшився на 0, 08, а в соломі – на 0, 05%. Це забезпечило додаткове використання азоту із ґрунту, в т. ч. з добрив – 12, 7 кг, з повітря – 20, 3 кг, у пшениці, посіяної по стерньовому попереднику, відповідно 22, 5 і 12, 6 кг/га.

Під впливом флавобактерину не лише поліпшувалось азотне живлення, а й підвищувалося використання рослинами фосфору і калію.

Роздрібне внесення (допосівне і весняне) мінеральних азотних добрив не позначилося на ефективності азотфіксаторів.

Як показали результати стаціонарного досліду, у пшениці, розміщеної по чорному