Адаптивність сортів озимої пшениці й еколого-біологічні основи регуляції їхньої продуктивності в південному Степу України

Слід також відмітити, що польова схожість насіння напівкарликових сортів в умовах недостатньої вологості посівного шару ґрунту була меншою, ніж у середньорослих (табл. 1).

 

Таблиця 1

Польова схожість насіння сортів озимої м'якої і твердої пшениці залежно від вологості ґрунту (в середньому за 1981-1999 рр.) 

 

За вищої вологості ґрунту різниця була несуттєвою. Ще більш контрастно це проявилося на сортах твердої пшениці. Проте, коли вологість ґрунту при сівбі пшениці по чорному пару становила 20% і вище, то різниця в схожості насіння напівкарликових сортів як твердої, так і м'якої пшениці нівелювалася.

Інокуляція насіння асоціативними азотфіксуючими бактеріями на польову схожість не вплинула, а від використання флавобактерину навіть збільшилась.

Депресуюча дія байтану на схожість насіння зростала в міру збільшення глибини загортання насіння. Байтан пригнічував проліферацію на ранніх етапах розвитку рослин. При обробки насіння біологічними фунгіцидами (ризоплан, БСП, триходермін) спостерігається тенденція до підвищення його схожості з деяким скороченням періоду сівба – сходи. Сумісна інокуляція насіння біологічними фунгіцидами й азотфіксаторами стимулювала схожість насіння.

Формування зимостійкості озимої пшениці. Результати досліджень, проведених у 1982-1999 рр., показали, що вплив сорту у загальну варіацію осіннього кущіння достовірний і становив 8, 6% загальної дисперсії. У напівкарликових сортів твердої пшениці на відміну від м’якої, особливо середньорослих сортів, кущистість найнижча. В міру скорочення тривалості осінньої вегетації розходження між сортами за цими показниками нівелювалося.

За даними багаторічних досліджень, доля впливу азотного живлення на кущистість становила 15, 6% загальної дисперсії. Збільшення тривалості осінньої вегетації пшениці, посіяної після стерньового попередника, дещо стимулювало кущіння, як і вплив на цей процес помірних і підвищених доз азоту. При розміщенні пшениці по пару підвищення дози азоту з 60 до 120 кг/га не вплинуло на кущіння рослин, незалежно від тривалості осіннього періоду. Від азотфіксаторів кущистість у середньому по трьох сортах збільшилася на 6, 5, а після стерньового попередника – на 14, 4%.

Обробка насіння байтаном пригнічувала процес кущіння на 10, 7-33, 3%, який усугублявся з погіршенням умов вологозабезпечення. Бактеризація насіння ризопланом дещо збільшувала кущистість.

Щодо впливу на утворення вторинних коренів препарати азотфіксуючих бактерій істотно не відрізнялися між собою, але тенденція до поліпшення корнеутворення спостерігалася від бактеризації насіння флавобактерином. У середньому по трьох сортах і трьох азотфіксаторах кількість вузлових коренів на одну рослину на фосфорно-калійному фоні становила при висіванні по пару 3, 7, після стерньового попередника – 2, 6. Внесення 60 кг азоту зумовлювало її збільшення майже на третину, а 120 кг – у півтора рази.

Коренезабезпечення рослин озимої пшениці після обох попередників досягало максимальної величини за більш тривалого періоду осінньої вегетації і внесення 60 кг/га азоту. В умовах відносно короткого ії періоду коренезабезпечення істотно зменшувалось.

Питанням формування зимостійкості рослин озимої пшениці на півдні України присвячено четвертий розділ дисертаційної роботи. В умовах виробництва, а також у селекційному процесі необхідні критерії відповідності габітусу рослин їх зимостійкості. При вивченні зв'язку зимостійкості сортів пшениці з їх кущистістю і масою рослин від характеру зимових сезонів (м'яка зима, звичайна і холодна) за 19 – річний період встановлено ряд закономірностей, які свідчать про те, що у середньорослих сортів високий рівень зимостійкості формується у досить широкому спектрі кущистості (3, 5-6, 5) і маси 100 рослин (40-80 г). Для напівкарликових сортів м'якої пшениці зона оптимуму кущіння звужується до 3, 5-5, 5 паростків і маси 100 рослин до 40-70 г. Максимальний рівень зимостійкості сортів твердої пшениці відповідав показнику кущистості 3, 4-3, 9 і масі 100 рослин – 35-55 г. За умов суворої зими оптимальні параметри дещо звужуються, одночасно збільшується і кількість загиблих рослин, особливо напівкарликових сортів м’якої і твердої пшениці (рис. 2).

Вивчаючи зимостійкість рослин встановлено, що доля впливу погодних умов осіннього періоду в перезимівлі посівів складає 8, 6-10, 7%. Найвищий рівень зимостійкості відмічався тоді, коли пшеницю сіяли в період з 16 до 27 вересня.

За помірного азотного (N60) живлення зимостійкість була вищою, особливо за скороченої тривалості осінньої вегетації; а за високого рівня азотного (N120) живлення, навпаки, знижувалась.

Вплив препаратів азотфіксуючих і фосфатмобілізуючих бактерій на перезимівлю еквівалентний дії 60 кг/га д. р. азотних і фосфорних добрив.

При бактеризації насіння біологічними протруювачами кількість рослин, що перезимували, була такою ж, як і при протруюванні байтаном. При сумісному використанні біопрепаратів перезимівля рослин була адекватною застосуванню комплексу загальноприйнятих агроприйомів.

Встановлена залежність рівня зимостійкості і також від сорту пшениці. Так, морозостійкість сорту Одеська 117 була на 11, 3-21, 7% вищою, ніж сорту Обрій, і на 21, 6-31, 7% вищою, ніж у Корала одеського. Внесення 60 кг/га азоту сприяло підвищенню морозостійкості пшениці, посіяної по пару та після озимої