Адміністративно-правові засади управлінської діяльності Державної автомобільної інспекції України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху

Структура роботи. Відповідно до мети, завдань, логіки дослідження дисертація складається зі вступу, двох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновку, списку використаних джерел. Обсяг дисертації складає 169 сторінок. Список використаних джерел складається з 164 найменувань і займає 16 сторінок.

 

 

У Вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, ступінь дослідженності проблеми, формулюється мета та визначаються задачі дослідження, теоретико-методологічна основа, розкриваються теоретичне і практичне значення, новизна та формулюються основні положення, що виносяться на захист. Міститься інформація щодо зв’язку роботи з науковими програмами, апробацію, публікації результатів дослідження, структуру та обсяг дисертації.

Розділ 1 “Теоретичні засади управлінської діяльності Державної автомобільної інспекції України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху” містить чотири підрозділи. Підрозділ 1. 1. “Поняття та сутність державного управління безпекою дорожнього руху” присвячений аналізу та характеристиці державного управління безпекою дорожнього руху. Визначено, що державне управління безпекою дорожнього руху є особливою частиною управління розвитком суспільства, яке здійснюється органами виконавчої влади, діяльність яких спрямована на захист конституційно закріплених прав і свобод людини і громадянина, особливо під час здійснення дорожнього руху, а також підготовки до пересування. Внаслідок правового регулювання дорожнього руху нормами, насамперед, адміністративного права, він набуває певного порядку, який, у такому сенсі буде виступати як складова громадського порядку.

Обґрунтована необхідність дослідження суб’єктів державного управління безпекою дорожнього руху у широкому та вузькому смислах. У широкому смислі суб’єкти державного управління – усі ті державні органи, які мають повноваження у сфері управління безпекою дорожнього руху. У вузькому смислі – ті суб’єкти державного управління, до повноважень яких належить забезпечення безпеки дорожнього руху. До таких органів належить Державна автомобільна інспекція України.

Об’єктом державного управління є суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Вони мають три складові: відносини, що виникають у процесі підготовки до дорожнього руху (підготовка автомототранспортних засобів перед виїздом на дорогу, ремонт автошляхів тощо) ; відносини, що виникають в процесі пересування матеріального об’єкта (учасника дорожнього руху) ; відносини, що виникають в процесі порушення правил дорожнього руху (відповідальність). Кожна із складових регулюється певними нормами права, які об’єднуються у окремі правові інститути: інститут організації дорожнього руху, інститут регламентації поведінки учасників дорожнього руху, інститут відповідальності.

Визначені властивості державного управління безпекою дорожнього руху: здійснюється на основі закону; суб’єкти державного управління безпекою дорожнього руху беруть участь, у межах компетенції, у розробці проектів законів та інших нормативних актів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; має активний, цілеспрямований, загальнодержавний характер; виконавчо-розпорядчий, організуючий характер; має власний об’єкт управління; реалізує вимоги закону шляхом виконання правозастосовчої діяльності; реалізується у формі управлінських рішень; контролює дотримання власниками (володільцями) транспортних засобів, а також громадянами, посадовими особами вимог Закону України “Про дорожній рух”, правил, норм, стандартів з питань забезпечення безпеки дорожнього руху.

У підрозділі 1. 2. “Адміністративно-правове регулювання державного управління безпекою дорожнього руху” проведено аналіз особливостей адміністративно-правового регулювання через способи правового регулювання: позитивні зобов’язання, дозволи та заборони. У процесі аналізу визначено, що ті норми, якими врегульовано державне управління безпекою дорожнього руху, утворюють підгалузь у межах галузі адміністративного права; стає можливим виявити прогалини у чинному законодавстві.

Обґрунтовано висновок про необхідність вдосконалення правового регулювання розмежування повноважень органів державного і громадського управління щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Особливостями правового регулювання державного та громадського управління є те, що позитивні зобов’язання і заборони містяться, в основному, у нормах, якими визначаються повноваження органів виконавчої влади, а дозволи – у нормах, які регламентують повноваження представницьких органів, а також органів виконавчої влади, зокрема Державної автомобільної інспекції, у частині, що регулює здійснення громадянами спеціального права – права на управління транспортним засобом.

Аналіз норм, якими врегульовано правовий статус суб’єктів державного управління та учасників дорожнього руху (громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, біженців) дозволив отримати висновок про те, що вони, переважно, заборонні та зобов’язальні. Нормами-дозволами врегульоване, зокрема, набуття спеціального права, надання послуг Державною автомобільною інспекцією України. Компетенцію суб’єктів державного управління – органів виконавчої влади – можна визнати ширшою за компетенцію учасників дорожнього руху (у складі, що визначений Законом України “Про дорожній рух”).

Управлінські відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху досліджено через характер регулюючого впливу правової норми: заборонні, зобов’язальні та норми-дозволи. При цьому використано такий критерій: норми-заборони можуть складати 5-10, а норми-зобов'язання – 10-15 відсотків від загальної кількості правових норм. Крім того, врахована існуюча думка про те, що у суспільстві настає криза, як тільки кількість норм-дозволів у праві знижується до 50 відсотків. Визначено, що нормами-дозволами (уповноважувальними нормами) встановлене загальне правове поле здійснення державного управління безпекою дорожнього руху і, певною мірою, внутрішньосистемні відносини (наприклад, підвищення кваліфікації співробітників ДАІ). Зобов’язальні і заборонні норми регулюють питання взаємовідносин суб’єктів державного управління безпекою дорожнього руху щодо користування автомобільними шляхами, а також внутрішньосистемні відносини (наприклад, організаційна побудова ДАІ МВС України). Суспільні відносини у сфері реєстрації і обліку транспортних засобів регулюються дозвільними, зобов’язальними та заборонними нормами. Проведений аналіз дозволив зробити висновок про те, що відносини у сфері державного управління безпекою дорожнього руху врегульовані, в основному, зобов’язальними нормами, а дозвільними нормами врегульоване