Адміністративно-правові засади управлінської діяльності Державної автомобільної інспекції України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху

Проведений аналіз сутності управлінських рішень Державтоінспекції. Відповідно до характеру індивідуальних розпоряджень виділені дозвільні, заборонні, зобов’язальні управлінські рішення. Дозвільні рішення врегульовані нормами-дозволами. Суб’єкт управління здійснює певні дії, на які він уповноважений нормами права. У такий випадок інша сторона – об’єкти управління (учасники дорожнього руху) – виступають як суб’єкти, зобов’язані щодо здійснення певних дій. Якщо суб’єкти вступають у правовідносини, приймаючи управлінське дозвільне рішення, то це рішення реалізується через дозволену та зобов’язальну поведінку конкретних суб’єктів. У випадку порушення дозвільного рішення, воно реалізується через застосування відповідних санкцій. Заборонні рішення врегульовані заборонними нормами. Суб’єкт управління утримується від проступків, на які нормами права накладена заборона. Зобов’язальні рішення врегульовані нормами-зобов’язаннями. Їх зміст полягає у тому, що суб’єкт управління безпекою дорожнього руху виконує активні дії для виконання покладеного на нього юридичного обов’язку щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

У підрозділі 2.2. “Методи державного управління безпекою дорожнього руху” визначено, що на сукупність методів державно-управлінської діяльності впливає низка чинників: державний режим; зміни змісту і характеру суспільних відносин, закріплені конституційно; об’єкт державно-управлінського впливу.

Проведена класифікація методів державного управління безпекою дорожнього руху за наступними ознаками: масштабом застосування (загальносистемні, спеціальні або локальні), з точки зору організації управління (одноосібний метод, колегіальний, колективний, комбінований), з позицій впливу суб’єкта на об’єкт управління (прямого та непрямого впливу). Виокремлено регламентарний метод та спеціальні методи діяльності органів внутрішніх справ. Докладний аналіз кожного з визначених методів дозволив зробити висновок про те, що особливого значення в діяльності Державної автомобільної інспекції України набувають переконання і примус. Співвідношення переконання і примусу досліджене на засадах проведеного аналізу тенденцій лібералізації взаємовідносин між міліцією і учасниками дорожнього руху, що закріплено відомчими нормативними актами. При цьому доведено, що в діяльності ДАІ України та її посадових осіб пріоритетним є переконання, але його застосування на цей час не сприятиме покращанню стану безпеки дорожнього руху, і тому відповідні заходи мають бути використані обережно, а їхнє запровадження відбуватись поступово. Так, практика застосування переконання та попереджувальних заходів в адміністративній діяльності ДАІ показує необхідність здійснення таких організаційно-правових заходів, які б дозволили забезпечити їх дієвість і відтворити у відомчих нормативних актах – наказах МВС України: ввести в практику роботи працівників ДАІ застосування ст. ст. 21, 22 КУпАП при винесенні постанов у справах про адміністративні правопорушення про порушення водіями Правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 122, ст. 125, ч. 2 ст. 132 КУпАП; поступово здійснювати заходи щодо підвищення правової культури населення по питаннях запобігання дорожньо-транспортних пригод. Першочерговим є запровадження заходів пропаганди правових знань співробітниками ДАІ з Правил безпеки дорожнього руху, взаємовідносин працівників ДАІ із учасниками дорожнього руху, культури поводження на дорогах. Докладний аналіз змісту такого заходу як зупинка транспорту наводить на доцільність позиції щодо віднесення її і як до звичайного заходу адміністративного припинення, і як до заходу попереджувального.

У підрозділі 2.3. “Контрольно-наглядова діяльність Державної автомобільної інспекції України та способи її забезпечення” обґрунтовується необхідність дослідження проблеми здійснення контролю і нагляду як способів забезпечення законності у сфері державного управління безпекою дорожнього руху. Визначені теоретичні засади контрольної діяльності і на їх основі зроблений аналіз сучасного стану контролю у сфері державного управління безпекою дорожнього руху.

Зазначено, що законність є основною рисою, притаманною державно-управлінській діяльності. Контроль при цьому характеризують як складову частину (елемент) управління, що забезпечує систематичну перевірку виконання норм Конституції України, законів України, інших нормативних актів, додержання дисципліни і правопорядку і полягає у втручанні контролюючих органів в оперативну діяльність підконтрольних органів, наданні їм обов’язкових для виконання приписів, припиненні, зміні чи скасуванні актів управління, вжитті заходів примусу щодо підконтрольних органів. За допомогою контролю здійснюється “зворотній” зв’язок між суб’єктом та об’єктом управління, уможливлюється корегування управлінських рішень з метою підвищення ефективності і результативності державно-управлінської діяльності. Зважаючи на це, контроль найбільш доцільно розглядати як спосіб забезпечення законності у сфері державного управління.

Суб’єкти державного управління безпекою дорожнього руху в процесі здійснення контрольної діяльності утворюють систему контролюючих органів, яка має діяти на засадах – принципах контролю. Такими принципами визначені: об’єктивність, дієвість, гласність, систематичність, регулярність, реальність. Зміст принципів контролю детально розкрито у дисертації.

На основі сформульованих принципів проаналізовано повноваження суб’єктів управління щодо контролю у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Особливу увагу приділено дослідженню проблеми громадського контролю. Визначені суб’єкти громадського контролю, проведений аналіз законодавства, яке регулює громадський контроль, сформульовані пропозиції щодо його вдосконалення.

Отриманий висновок про необхідність застосування системного підходу для вирішення проблеми інформатизації контрольно-наглядової діяльності ДАІ України. При дослідженні означеної проблеми було сформульовано рекомендації щодо формування інформаційної системи державного управління безпекою дорожнього руху. Запропоновано, що така інформаційна система матиме три рівні: центральний, регіональний, місцевий. На центральному рівні мають бути вирішені стратегічні завдання державного управління – завдання забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні. Регіональний рівень інформаційної системи має вирішувати завдання забезпечення безпеки дорожнього руху на рівні окремих областей і міст обласного підпорядкування, а також