Агропромисловий комплекс України

За 10-річний період урожайність багатох основних ви- дів вирощуваних культур не тільки не зросла, але й знизилася: по зерну, наприклад, – з 23, 4 ц з га в 1970 р. до 23, 1 ц з га в 1980 р., по цукрових буряках (фабричних) – з 280 до 274, по соняшнику – з 15, 4 до 13, 4 і по картоплі – з 99 до 77 (7, с. 49).

Таким чином, сільськогосподарське виробництво в ос- новному тупцювало на місці, а зростання обсягів продукції його галузей забезпечувалося за рахунок додаткового за- лучення природних ресурсів. Крім цього, на гідромеліора- тивні роботи затрачувалися величезні капітальні вкладен- ня з державного бюджету, хоча на високоефективне і екологічно безпечне освоєння і використання зрошуваних і осушених земель коштів виділялося явно недостатньо. Для роботи на зрошуваних землях Півдня України мобілі- зувалися сотні тисяч переселенців з інших регіонів України і Росії, а відчутного приросту обсягів виробництва сільськогосподарської продукції не одержано.

Тим часом вже в 70-і роки дедалі відчутніше стали проявлятися негативні наслідки великомасштабного осушення земель у Поліссі і зрошення – у степовій зоні. Порушився режим підземних і грунтових вод, активізувалися ерозійні процеси, з’явилися ареали вторинного заболочування і перезволоження грунтів. Надмірне захоплення мінеральними добривами (особливо – їх кислими формами) супроводжувалося закисленням грунтів.

Механізація сільськогосподарського виробництва залишалася на низькому рівні, а продуктивність праці в галузі зростала дуже повільними темпами. Розв’язання соціальних проблем села не було комплексним. Відсталість у розвитку і навіть деградація багатьох елементів продуктивних сил сільського господарства проявлялися дедалі помітніше.

Усе це, разом з іншими об’єктивними і суб’єктивними причинами, зумовило різке скорочення обсягів сільськогосподарської (і насамперед рослинницької продукції) в 1981-1985 рр.

Прийнятими економічними і адміністративними заходами в наступні роки (1986-1990) вдалося трохи припинити падіння виробництва в більшості галузей сільського господарства, а по окремих видах продукції – навіть забезпечити його приріст. Протиалкогольна кампанія, в сукупності з несприятливими кліматичними умовами 1985 – 1987 рр., призвела до скорочення площ плодових культур і винограду (і насамперед у плодоносному віці), до падіння обсягів виробництва продукції. Одночасно йшов процес руйнування налагодженої сітки спеціалізованих господарств і розсадників, звужувалися роботи по насінництву, селекції та розсадництву. Не дістала обіцяного розвитку галузь по виробленню соків та інших продуктів харчування з плодів, ягід і винограду, що, в свою чергу, спричинило зростання втрат вирощеного врожаю.

Економічні заходи (збільшення закупочних цін на сільськогосподарську продукцію, списання заборгованостей, пільгове кредитування, зменшення цінових “ножиць” тощо) мали, в основному, тільки оперативний характер і вичерпали свої позитивні моменти вже до 1990 р. Більше того: частина обіцянок, виданих тоді на адресу селянства колишніми союзними органами, так і залишилася невиконаною.

Водночас надмірна експлуатація природних ресурсів дедалі більше загострювала екологічні проблеми землеробства, до яких додалися ще й наслідки Чорнобильської катастрофи. На значних площах довелося змінити напрям використання, ввести нові сівозміни, частину угідь повністю виключено з сільськогосподарського обороту. Дедалі гострішою стає проблема виробництва чистих продуктів харчування – як для тих, хто проживає на забруднених територіях, так і для дітей, рекреантів, інших особливих категорій споживачів.

 

 

Для опису сучасного стану та характеру розміщен- ня агропромислового комплексу перш за все необхідно вказати, які галузі АПК являються провідними (тобто, на які припадає найбільша питома вага всієї випущеної продукції АПК). Такими галузями є сільське господарство та галузі первинної обробки сільськогосподарської продукції (або харчової промисловості). Розглянемо відповідно кожну з цих галузей.

Сільське господарство є найважливішою ланкою агропромислового комплексу, оскільки вартість сільськогосподарських виробничих основних фондів у суспільному аграрному господарстві на кінець 2005 р. у порівняльних цінах 1983 р. становила 1691, 0 млрд крб. В аграрному секторі зайнято майже 75% середньорічних працівників та виробляється понад 53% вартості продукції [4, 180].

У структурі сільського господарства домінують рослинництво і тваринництво.

 

 

Рослинництво є базовою галуззю сільськогосподарсь- кого виробництва україни, однією з провідних ланок усього АПК республіки. Частка рослинницьких галузей у вартості всієї продукції сільського господарства становить 51, 7%.

Основа розвитку рослинництва – це земля, яка використовується як окремі угіддя для певних виробничих ці- лей. Певна кількість землі відведена під присадибні та садово-городні ділянки колгоспників, робітників та службовців. Для сільськогосподарського виробництва найбільш цінні орні землі, які складають понад 80% усіх сільськогосподарських угідь України.

Найбільш сприятливими для розвитку рослинництва є степова і лісостепова зони.

Посівні площі на території України в 2005 р. становили 30, 9 млн. га, в тому числі під зерновими культурами – 14, 1, технічними – 3, 7, картоплею і овоче-баштанними – 2, 1 і кормовими культурами – 10, 9 млн. га. Площа чистих парів становила 1, 5 млн. га [12, 236] (див. Додаток 2). Провідне місце в структурі посівів (останніми роками 42-47%) займають зернові культури.

Основними зонами виробництва зерна в Україні є Степ і Лісостеп, де виробляють відповідно по 45 і 40% його загального обсягу. В Україні вирощують майже всі зернові культури,