Акушерство

наркоз, необхідний для знеболення та виключення негативних переживань роділлі.

КРАНІОТОМІЯ – операція, що застосовується при головних передлежаннях плоду для зменшення розмірів його голівки.

Показання: невідповідність між розмірами тазу матері та голівкою плоду; неможливість народження послідуючої голівки

при тазових передлежаннях (наприклад, при гідроцефалії плоду).

Умови: ті самі, що для інших видів плодоруйнівних операцій. Підготовка хворої:

спорожнення сечового міхура, повторна обробка зовнішніх статевих органів.

Інструментарій: широкі піхвові дзеркала з підіймачами (3), щипці Мюзо (2-3), перфоратор, ножиці довгі тупі, ложечка або кюретка для руйнування мозку, краніокласт (рис. 104, 105, 106).

Техніка операції: 1) перфорація голівки плоду (рис. 107) ; 2) ексцеребрація (руйнування головного мозку та видалення його з порожнини черепа; 3) краніоклазія -вилучення зменшеної в об'ємі голівки за допомогою краніокласта (див. рис. 108).

ЕМБРІОТОМІЯ – операція, при якій плід розчленовується на окремі частини і вилучається з порожнини матки. В залежності від місця розчленування плоду розрізняють декапітацію – відділення голівки від тулуба плоду та евентерацію (евісцерацію) – видалення нутрощів з черевної чи грудної порожнини плоду.

Показання: запущене поперечне положення плоду.

Умови: ті самі, що для інших видів плодоруйнівних операцій та можливість досягти шию плоду.

Підготовка хворої:

спорожнення сечового міхура, повторна обробка зовнішніх статевих органів.

Інструментарій:

декапітаційний гачок Брауна (рис. 109).

Техніка операції: 1) введення декапітаційного гачка;

2) власне декапітація; 3) вилучення розчленованого плода.

У випадку неможливості проведення декапітації (шия плоду не досягається) проводять екзентерацію плоду. Вибір місця перфорації залежить від того, яка ділянка є більш доступною. Перфорація грудної клітки виконується у

одному з міжреберних проміжків та виконується евісцерація. При евентерації довгими ножицями розтинають черевну стінку плоду, видаляють нутрощі плоду. У разі необхідності здійснюють спондилотомію – розсічення хребта плоду, використовуючи декапітаційний гачок Брауна (рис. 110) та довгі тупокінцеві ножиці (рис. Ilia). Тіло плоду видаляють з порожнини матки, тягнучи за накладені на м'які тканини тулуба щипці Мюзо.

КЛЕИДОТОМІЯ – операція розтину ключиць плоду, спрямована на зменшення обводу плечового поясу. Виконується як допоміжна після однієї з плодоруйнівних операцій для запобігання травмам родових шляхів плечовим поясом плоду при його великих розмірах.

Догляд за породіллями після плодоруйнівних операцій

Плодоруйнівні операції небезпечні з огляду на важкі ускладнення, пов'язані з пошкодженням внутрішніх статевих органів та органів малого тазу, тому після кожної плодо-руйнівної операції породілля повинна бути обстежена для виключення можливих травм. Проводиться ручне обстеження порожнини матки та огляд родових шляхів у дзеркалах, катетеризація сечового міхура. При виявленні ушкоджень проводиться невідкладне оперативне лікування.

Плодоруйнівні операції є не лише важкою фізичною, але й моральною травмою для жінки, тому вона повинна бути ізольована від матерів, що годують своїх малят, у окрему палату.

 

Гемолітична хвороба плоду та новонародженого – це захворювання, яке розвивається в результаті імунологічної несумісності крові матері і плоду по резус-фактору, по системі АВО та по інших факторах крові, що зустрічаються рідше.

У структурі перинатальної смертності гемолітична хвороба складає 3-4%.

Є три основні види резус-фактора: антиген Д/Rho (85% людей), С/Кр (70%), Е/КР2 (30% людей). Найчастіше гемолітична хвороба розвивається при імунологічній несумісності між кров'ю матері та плоду за фактором Д.

У резус-від'ємних людей є три різновиди антигену: фактор Haburmann – Hr, d, c, е.

Патогенез. Імунізація жінок із резус-негативною кров'ю відбувається при вагітності плодом з резус-позитивною кров'ю або в результаті переливання їй резус-позитивної крові. Після першої вагітності імунізується 10% жінок. При повторних вагітностях плодом з резус-позитивню кров'ю може розвинутись гемолітична хвороба. Цьому сприяють порушення цілості ворсин хоріона, ручне обстеження порожнини матки, кесарський розтин, гестози вагітності, екстрагенітальна патологія, загроза переривання вагітності, аборти після 5-6 тижнів вагітності, позаматкова вагітність.

Імуноконфлікт по системі АВО проявляється частіше при наявності у матері 0 (1) групи крові, а у плода А (ІІ) рідше В (ІІІ) групи. Присутність АВО гемолізинів свідчить про сенсибілізацію навіть при низькому титрі аглютинінів.

Імунні антитіла (антирезус або групові) проникають із кровотоку вагітної до плоду, відбувається реакція з еритроцитами (атиген-антитіло). Це призводить до гемолізу еритроцитів та утворення непрямого білірубіну, який є токсичним. Розвивається гемолітична хвороба плоду. В результаті розрушення еритроцитів виникає анемія, нерямий білірубін приводить до виникнення жовтяниці, які є основними симптомами гемолітичної хвороби. Непрямий білірубін є жиророзчинною речовиною і має здатність накопичуватись у ядрах клітин головного мозку, багатого на ліпіди. З'являються симптоми білірубі-нової енцефалопатії – ядерна жовтяниця. Анемія та інтоксикація ведуть до серцевої недостатності, гіпопротеїнемії, порушення функції печінки, підвищення проникливості стінок судин, до анасарки.

Антенатальна діагностика гемолітичної хвороби

Діагностика гемолітичної хвороби плоду базується на вивченні анамнезу, визначенні антирезусних або групових антитіл, даних ультразвукового обстеження, серцевої діяльності плоду, характеру навколоплодових вод.

Прогностичне несприятливим для плоду є: наявність у анамнезі жінки з резус-від'ємною кров'ю мимовільного переривання вагітності, антенатальної смерті плоду або народження дитини з явищами гемолітичної хвороби.

Кількість антитіл виявляють шляхом визначення їх титру, який може бути 1: 2; 1: 4; 1: 8; 1: 16 і т.