Аналіз фінансового стану підприємства як фактор формування стратегії

В сучасних умовах застосовується декілька методів аналізу фінансового стану підприємства і кожний об’єкт господарювання обирає свою систему показників, враховуючи цілі, задачі та користувачів інформації, що аналізується, та будує свою програму аналізу фінансово-господарської діяльності. Найчастіше фінансовий аналіз діяльності підприємства здійснюють фінансово-кредитні установи.

 

 

 

Фінансовий стан підприємства суттєво залежить від його майнової і фінансової структури капіталу.

Необхідною умовою в системі ринкової економіки є перспективна оцінка структури балансу підприємства, його фінансового стану, згідно з якими приймаються рішення про ліквідність підприємства і здійснюється вибір партнерів в бізнесі.

Обгрунтування власної фінансової стратегії підприємства неможливе без діагностики його фінансового стану. Фінансовий стан підприємства -це комплексне інтегроване поняття, зміст якого відображається системою показників, що розкривають рівень забезпечення фінансовими ресурсами і ефективність їх використання у господарському обороті.

Між виробничо-господарською діяльністю і фінансовим станом підприємства існує тісний взаємозв'язок: фактори виробництва обумовлюють величину матеріально-речових і фінансових засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства. В свою чергу, досягнуті кінцеві результати господарювання залежать від фінансового стану.

Алгоритм визначення загальної потреби в додаткових фінансових ресурсах для виробничого розвитку (АФР) виглядає т. ч. :

ΔФР =ΔАр ─ ΔКЗ+ І (2. 1)

де ΔАр р – приріст активів підприємства у зв'язку з ростом обсягу реалізації продукції;

ΔКЗ – приріст кредиторської заборгованості по комерційному кредиту у зв'язку з ростом обсягу реалізації продукції;

І – сума інвестицій в активи, що не пов'язана з ростом обсягу реалізації продукції.

Приведена формула ілюструє зв'язок масштабу виробництва, обсягів інвестування і потреби у фінансових ресурсах на плановий період, причому вигідним з фінансової точки зору для підприємства-виробника є використання комерційного кредиту. Чим більша питома вага матеріальних витрат в загальних витратах на виробництво продукції (тобто, матеріалів, комплектуючих, напівфабрикатів тощо), тим більшою буде кредиторська заборгованість перед постачальниками, що має позитивний вплив на фінансові можливості виробника в період надання комерційного кредиту.

Якщо підприємство володіє вільними грошовими коштами, то виникає проблема вибору найбільш раціонального варіанту їх використання серед можливих альтернатив:

вкладення коштів на поповнення оборотного капіталу (закупівлю сировини, матеріалів, палива і т. д. і збільшення обсягу виробництва продукції в умовах недостатньої насиченості ринку) ;

фінансування структурних змін у виробничій програмі;

оновлення основного капіталу, прискорення темпів вибуття застарілої техніки і т. п. ;

придбання нематеріальних активів (торгових знаків, патентів, ноу-хау і т. п.) ;

закупівля цінних паперів і створення частки (паю) в статутному капіталі інших підприємств;

вкладення коштів в розвиток виробничої інфраструктури і т. д. Якщо, навпаки, підприємство відчуває гострий дефіцит фінансових засобів для здійснення техніко-технологічних і організаційних заходів, то актуальною є проблема визначення джерел додаткового фінансування і їх ефективності.

Крім того, в ринкових умовах господарювання виникає потреба в оцінці фінансової стабільності конкурентів, їх сильних і слабких сторін, а також постійних партнерів, з якими підтримуються ділові взаємозв'язки.

При альтернативних варіантах постачання, паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсів знижується підприємницький ризик виробника. Разом з тим, ефективність виробництва фірм-постачальників знаходить свої відображення в ціні матеріальних ресурсів і, відповідно в затратах на виготовлення продукції фірм-виробників. В свою чергу, від платоспроможності покупців залежать умови відтворення капіталу і компенсації витрат на виробництво і реалізацію продукції.

В економічній практиці підприємств України поступово впроваджується методика оцінки фінансової стійкості і

платоспроможності економічних агентів (суб'єктів ринкових відносин), яка за змістом відповідає міжнародним вимогам і ґрунтується на даних фінансової звітності і бухгалтерського балансу.

В залежності від мети дослідження конкретних аналітичних задач в першу чергу необхідно агрегувати основні розділи активу і пасиву балансу. Агрегована форма бухгалтерського балансу показана на умовних даних.

З орієнтацією на розробку бізнес-планів доцільно згрупувати окремі показники в дві основні групи. До першої групи відносяться:

запаси і затрати (33) ;

власні оборотні кошти (ВОК) ;

джерела формування запасів (ДФЗ).

 

Таблиця 2.1

Агреговане представлення бухгалтерського балансу Бродівського ДЛГ для 2004 року, в тис. гри.

№ п/пСтатті балансу2004

123

1. 1. Позаоборотні активи – нематеріальні активи по залишковій вартості – основні засоби по залишковій вартості – інші позаоборотні активи55, 3

3056, 9

215, 5

Всього по р. 13327, 7

2. Оборотні активи571, 0 1, 3 683, 2 105, 5

 

- запаси і затрати (33) – грошові кошти – розрахунки з дебіторами – інші оборотні активи

 

Всього по р. 21361, 0

Всього по р. 1+р. 24688, 7

3. Власний капітал85, 9 3038, 9

 

- статутний фонд (виплачений капітал) – фонди і ін. джерела власних коштів – нерозподілений прибуток

 

Всього пор. З. 3124, 8

4. Довгострокові пасиви

 

- довгострокові кредити банків – інші довгострокові позики

 

Всього по р. 4. -

5. Поточні