Аналіз фінансового стану підприємства як фактор формування стратегії

“Стійкість фінансового стану підприємства оцінюється по відношенню власних і позичкових коштів, по темпах накопичення власних коштів у результаті поточної фінансової діяльності, достатніх забезпеченнях матеріальних оборотних активів власними джерелами” – О. С. Філімоненков [59, С. 305].

Фінансова стійкість підприємства характеризується системою фінансових коефіцієнтів, які розраховуються як відношення абсолютних показників активу і пасиву балансу. Порівняння цих коефіцієнтів з базисними величинами (середньогалузевими, показниками більш міцних у фінансовому відношенні підприємств, оптимально розрахованими) дає можливість встановити рівень фінансової стійкості підприємства, яке аналізується.

О. С. Філімоненков основними показниками, що характеризують фінансову стійкість підприємства, його незалежність від позичкових коштів, вважає такі: коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт власних та позикових коштів), коефіцієнт фінансового левериджу (залежності від довгострокових зобов’язань), коефіцієнт забезпеченості власними коштами, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт відношення позикових і власних коштів, коефіцієнт маневреності робочого та власного капіталу.

Зміст та порядок визначення вказаних коефіцієнтів такі [59, С. 306]:

коефіцієнт автономії показує долю власних коштів у загальній сумі всіх коштів підприємства, які використовуються ним для здійснення статутної діяльності.

Розраховується коефіцієнт автономії (КАВТ) як відношення суми по підсумку розділу 1 пасиву балансу до суми підсумку балансу [59, С. 307]:

  (1. 14)

де ВК – власні кошти; ВМ – вартість майна.

Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта автономії – більше 0, 5. ця величина показника дозволяє припустити, що всі зобов’язання підприємства можуть бути покриті власними коштами. Збільшення коефіцієнта автономії свідчить про зростання фінансової незалежності, підвищення гарантій погашення підприємством своїх зобов’язань. Отже, чим вище значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства;

коефіцієнт фінансової стабільності (співвідношення власних і позичкових коштів0 показує, скільки позичкових коштів привернуло підприємство на одну гривню вкладених в активи власних коштів. Коефіцієнт фінансової стабільності (КФС) розраховується діленням суми джерел власних і прирівняних до них коштів на суму термінових і довгострокових зобов’язань [59, С. 307]:

  (1. 15)

де ПК – позикові кошти.

Нормальним (нормативним) вважається стан, коли коефіцієнт більший одиниці. Перевищення власних коштів над позиченими вказує на те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно не залежить від зовнішніх фінансових джерел;

коефіцієнт забезпеченості власними коштами (КЗВК) характеризує рівень забезпечення підприємства власними коштами. Розраховується цей показник як відношення суми фактичної наявності джерел власних і прирівняних до них коштів (за винятком сум заборгованостей по розрахунках з учасниками, доходи майбутніх періодів, резерву майбутніх витрат і платежів, реструктуризованого боргу) до суми оборотних активів, які має підприємство [59, С. 307-308]:

  (1. 16)

де ОА – оборотні активи.

Нормальним вважається стан підприємства, коли коефіцієнт забезпеченості власними коштами більший 0, 1;

фінансова стійкість підприємства оцінюється і коефіцієнтом співвідношення залучених і власних коштів (КСЗВК). Цей показник показує скільки позичкових коштів залучило підприємство на одну гривню вкладених в активи власних коштів. Розраховується він співвідношенням всієї суми зобов’язань по залучених коштах до суми власних коштів [59, С. 308]:

  (1. 17)

Нормальним є такий стан у підприємства, коли коефіцієнт менший 1. Якщо коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів перевищує 1, фінансова стійкість і автономність підприємства досягає критичної величини;

важливим показником, який характеризує фінансову стійкість підприємства є коефіцієнт довгострокового залучення позичкових коштів (КДЗПК). Він показує, скільки довгострокових позичкових коштів використано для фінансування активів підприємства поряд з власними коштами. Розраховується цей коефіцієнт діленням суми довгострокових кредитів та інших позикових коштів на суму власних коштів [59, С. 308]:

  (1. 18)

де ДЗ – довгострокові зобов’язання.

Чим менше позичкових коштів залучає підприємство для здійснення своєї статутної діяльності, тим сильніша його фінансова стійкість;

важливе значення для вивчення фінансової стійкості підприємства має і розрахунок коефіцієнта залучення довгострокових позичкових коштів в сумі довгострокових активів. Розраховується цей коефіцієнт як відношення суми довгострокових позикових коштів до суми довгострокових активів [59, С 308]:

  (1. 19)

де КДПК – коефіцієнт залучення довгострокових позичкових коштів у сумі довгострокових активів; ДА – довгострокові активи.

Цей коефіцієнт показує, скільки довгострокових позичкових коштів і кредитів банку приходиться на одиницю довгострокових активів підприємства;

ступінь залежності підприємства від кредиторів можна визначити розрахунком коефіцієнта концентрації залученого капіталу (ККЗК). Визначається він співвідношенням суми довгострокових і короткострокових вкладень до суми активів підприємства [59, С. 309]:

  (1. 20)

де ДКВ – довго- і короткострокові вкладення; А – активи;

з іншого боку, для визначення ступеня концентрації власного капіталу визначається аналогічний коефіцієнт – коефіцієнт концентрації власного капіталу (ККВК) [59, С. 309]:

  (1. 21)

Чим вище коефіцієнт, тим стабільніший фінансовий стан підприємства;

для визначення частки активів, що належить до власного капіталу, визначається коефіцієнт фінансової залежності (КФЗ), який можна розрахувати за формулою [59, С. 309]

 . (1. 22)

Для визначення фінансової стійкості підприємства можуть розраховуватися додатково і інші показники забезпеченості підприємства відповідними джерелами і коштами, які підтримують його стабільність.

Отже, фінансова стійкість – це стан майна підприємства, що гарантує йому платоспроможність. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від