Аналіз фінансового стану підприємства як фактор формування стратегії

К. В. Ізмайлова аналізує фінансову стійкість за критерієм стабільності джерел покриття запасів [29, С. 83]. Вартість запасів (З) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування: власні обігові кошти (ВОК) ; власні обігові кошти і довгострокові кредити та позики (ВОК+КД) ; власні обігові кошти, довго- та короткострокові кредити і позики (ВОК+КД+КК). Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої насамперед спрямовується власний капітал, тобто [29, С. 84]

ВОК= ВК-НА. (1. 13)

Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення ВОК – мінімальна умова фінансової стійкості.

Загальноприйнятою формулою визначення власних обігових коштів (інші назви цього показника – робочий капітал, капітал, що функціонує) є різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов’язаннями, або різниця між сумою власного капіталу і довгострокових зобов’язань та необоротними активами. Отже, власні обігові кошти є частиною обігових коштів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов’язань. При цьому останні прирівнюються до власних коштів, хоча вони не є такими.

Для визначення типу фінансової стійкості розмір власних обігових коштів, – вважає К. В. Ізмайлова, – розраховують як різницю між власним капіталом і необоротними активами [29, С. 84].

К. В. Ізмайлова виділяє можливі чотири типи фінансової стійкості, відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування [29, С. 84].

Абсолютна стійкість фінансового стану, коли власні джерела формування оборотних активів покривають запаси і затрати. При цьому наявність власних джерел формування оборотних активів визначається по балансу підприємства як різниця між сумою джерел власних та прирівняних до них коштів і вартістю основних фондів та інших необоротних активів. Платоспроможність підприємства гарантована при З<ВОК [59, С. 305; 29, С. 84].

Нормальний стійкий фінансовий стан, коли запаси і витрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів і довгостроковими позиченими джерелами. Платоспроможність гарантована при З<ВОК+КД [59, С. 305; 29, С. 84].

Нестійкий фінансовий стан, коли запаси і затрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів, довгострокових позикових джерел, короткострокових кредитів і позик. Для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики. Платоспроможність порушена, але є можливість її відновити: З<ВОК+КД+КК [59, С. 305; 29, С. 84].

Кризовий фінансовий стан, коли запаси і витрати не покриваються всіма видами можливих джерел їх забезпечення (власних, позикових та ін.), підприємство знаходиться на межі банкрутства: З>ВОК+КД+КК [59, С. 305; 29, С. 84].

М. Я. Коробов вважає, що “фінансова стійкість підприємства” формується насамперед під впливом рентабельності його діяльності. Якщо підприємство збиткове або малорентабельне, якщо величина його балансового прибутку падає, не виконуються планові накреслення з цього найважливішого якісного показника, говорити про задовільний фінансовий стан, фінансову стійкість підприємства не доводиться навіть при збереженні якийсь час спроможності розрахуватися за своїми фінансовими зобов’язаннями. Враховуючи роль, яку відіграє прибуток в економіці будь-якого суб’єкта підприємницької діяльності, у короткотерміновій, а тим більше – у довготерміновій перспективі ця спроможність не може бути підтримана і буде втрачена, якщо фінансові ресурси підприємства не будуть достатньою мірою поповнюватися за рахунок прибутку [38].

Прибуток та рентабельність, за трактуванням М. Я. Коробова, – основні критерії оцінки будь-якої сторони діяльності суб’єктів підприємництва. Однак самі по собі вони не можуть забезпечити фінансової стійкості підприємства.

Фінансово-господарська діяльність підприємства забезпечується наявними фінансовими ресурсами (капіталом) – як власними, так і позиковими. Їх розмір і стан розміщення в активи характеризується бухгалтерським балансом, який являє собою основне джерело аналізу фінансового стану. Валюта балансу відповідає на запитання про розмір фінансових ресурсів, якими володіє підприємство на звітну дату, а динаміка цього показника характеризує процес нарощування (зменшення) фінансового потенціалу підприємства. Ознакою фінансової стійкості будь-якого суб’єкта господарювання є постійне зростання валюти його балансу, тобто загальної суми його фінансових ресурсів [38, С. 355].

Якщо має місце зменшення загальної суми фінансових ресурсів підприємства (валюти балансу), треба проаналізувати, за рахунок яких факторів це відбулося. Коробов М. Я. визначає, що серед причин цього зменшення найважливіші такі [38, С. 355]:

збитки від реалізації продукції і від позареалізаційних операцій;

ліквідація недоамортизованих об’єктів основних засобів і нематеріальних активів;

нестачі, крадіжки, псування товарно-матеріальних цінностей у разі невіднесення їх на винних;

витрати за рахунок прибутку на матеріальне заохочення працюючих, на виплату дивідендів, на соціальні заходи у розмірах, які перевищують новостворені відповідні цільові фонди;

зменшення суми короткотермінових і довготермінових кредитів комерційних банків, інших позикових ресурсів.

Перші чотири з перерахованих факторів є результатом тих чи інших недоліків в діяльності підприємства, тобто завжди несуть негативне забарвлення. Що стосується скорочення суми кредитів та інших позичок, то при аналізі цього фактора слід з’ясувати, чи таке зменшення викликане об’єктивним станом фінансових ресурсів, чи воно було результатом зниження довіри до підприємства з боку кредиторів (банків та ін.).

Досить важливого значення для роботи підприємств в умовах ринкової економіки набуває їх фінансова незалежність від зовнішніх позичкових джерел. Запас джерел власних коштів означає запас фінансової стійкості підприємства при тій умові, що його