Аналіз фінансового стану підприємства як фактор формування стратегії

Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства, він ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.

Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є [50, С. 263]:

аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

аналіз кредитоспроможності підприємства;

оцінка використання майна і вкладеного капіталу;

аналіз власних фінансових ресурсів;

аналіз ліквідності і платоспроможності;

аналіз самоокупності підприємства.

Кірейцев Г. Г. вважає, що зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, органами контролю на підставі оприлюдненої звітності.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу є [30, С. 185]:

аналіз абсолютних показників прибутку;

аналіз показників рентабельності;

аналіз фінансового стану, фінансової стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;

аналіз ефективності використання залученого капіталу;

економічна діагностика фінансового стану підприємства.

На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов’язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.

Слід зазначити, що аналіз фінансової звітності не дозволяє категорично зазначити рівень фінансового стану, і тільки орієнтує користувача інформації в оцінці фінансового стану підприємства та визначенні його вузьких місць.

Основні особливості зовнішнього і внутрішнього аналізу представлені в таблиці 1. 1[30, С. 186].

З наведених в таблиці 1. 1 відмінностей вчений Кірейцев Г. Г. виділяє дві: по-перше, широта і доступність залученого інформаційного забезпечення і, по-друге, ступінь формалізованості аналітичних процедур і алгоритмів. Якщо в рамках зовнішнього аналізу спираються, перш за все, на бухгалтерську звітність, яку в принципі можна отримати, звернувшись в органи статистики, то інформаційне забезпечення внутрішнього аналізу набагато ширше, так як можливе залучення практично будь-якої необхідної інформації, в тому числі і тої, яка не є загальнодоступною, зокрема для зовнішніх аналітиків. Безумовно, поняття обмеженості доступу до даних та їх конфіденційності існують і щодо внутрішніх аналітиків в тому розумінні, що абсолютної доступності до джерел інформації в принципі не існує. Це пояснюється тим, що доступ до інформаційної бази, як правило, обмежується в залежності від сфери інтересів, компетентності і відповідності того або іншого аналітика. Таким чином, методики зовнішнього аналізу базуються на припущенні про певну інформаційну обмеженість. Як правило, подібні методики засновані на базі найбільш повного набору загальнодоступної звітності, що міститься в річному звіті [30, С. 186].

 

Таблиця 1.1

Основні особливості внутрішнього та зовнішнього аналізу

Класифікаційна ознакаВид аналізу

зовнішній Внутрішній 

ПризначенняЗагальна оцінка майнового і фінансового стануПошук резервів збільшення прибутку і ефективності діяльності

Виконавці і користувачіВласники, учасники ринку цінних паперів, податкові органи, кредитори, інвестори тощоУправлінський персонал підприємства (керівники і спеціалісти) 

Базове інформаційне забезпеченняБухгалтерська звітністьРегламентовані і нерегламентовані джерела інформації

Характер інформації, що надаєтьсяЗагальнодоступна аналітична інформаціяДеталізована аналітична інформація конфіденційного характеру

Ступінь уніфікації методики аналізуДостатньо висока можливість уніфікації процедур і алгоритмівІндивідуальні розробки

Домінуючий часовий аспект аналізуРетроспективний і перспективнийОперативний

 

Що стосується другої відмінності, то вона в значній мірі також визначається складом і структурою вихідних даних, що є у аналітика. Так як для внутрішнього аналізу можуть бути доступні різні внутрішні звіти і форми, які не є уніфікованими і обов’язковими для складання у всіх компаніях із заданою періодичністю, багато аналітичних процедур завчасно не визначені, а аналіз в цьому випадку носить більш творчий, в певній мірі, імпровізований характер. Основним інформаційним забезпеченням зовнішнього аналізу є бухгалтерська звітність. Навіть якщо вона не є уніфікованою, що і має місце в економічно розвинутих країнах Заходу. Однак можлива розробка достатньо формалізованої послідовності аналітичних процедур, так як шляхом складання балансу можна побудувати інформаційні варіанти, придатні для такої формалізації [30, С. 186].

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми і методи його здійснення.

Професор А. М. Поддєрьогін називає шість основних прийомів аналізу [50, С. 264]:

горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану) ;

аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв’язків показників;

порівняльний аналіз – внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками;

факторний аналіз – визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли