Аналіз фінансового стану підприємства як фактор формування стратегії

До активів підприємства відносяться виробничі запаси, готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти тощо. Ці активи називаються ліквідними через те, що їх можна відносно швидко продати (стягти), і за отримані грошові кошти погасити наявні боргові зобов’язання.

Ліквідність суб’єкта господарювання визначається відношенням вартості ліквідного майна, тобто активів, які можуть бути використані для оплати заборгованостей, до короткострокової заборгованості [59, С. 299]. По суті, ліквідність суб’єкта господарювання – це ліквідність його балансу. Ліквідність же балансу підприємства – це зв’язок можливості продажу його активів з одночасною оплатою пасивів.

Ліквідність балансу підприємства визначається рівнем покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов’язань [59, С. 299].

При цьому до активів, які беруть участь у розрахунках, включаються грошові кошти і цінні папери, дебіторська заборгованість, матеріальні запаси цінностей і незавершене виробництво, основні фонди, нематеріальні активи, незавершені капітальні вкладення й устаткування. Не включаються до активів заборгованість засновників по їх вкладах до основного фонду, збитки.

До складу пасивів, які беруть участь у розрахунках, включаються кредиторська заборгованість, короткострокові і довгострокові кредити та позичені кошти, джерела формування власних оборотних активів, цільове фінансування та цільові надходження, резерви майбутніх витрат та платежів, а також інші пасиви.

При цьому “Найбільш ліквідні активи – грошові кошти та цінні папери підприємства, – вважає О. С, Філімоненков, – повинні бути більші або дорівнювати найбільш терміновим зобов’язанням (кредиторській заборгованості). Активи, що швидко реалізуються – дебіторська заборгованість та інші активи, – повинні бути більшими або дорівнювати короткостроковим пасивам (короткостроковим кредитам і позиченим коштам). Активи, що повільно реалізовуються – запаси та втрати, за винятком витрат майбутніх періодів, – повинні бути більшими або дорівнювати довгостроковим пасивам (довгостроковим кредитам та позиченим коштам). Активи, що важко реалізовуються – нематеріальні активи, основні фонди, незавершені капітальні вкладення й устаткування, – повинні бути меншими або дорівнювати сталим пасивам (джерелам власних коштів) ” [59, С. 300].

“При виконанні зазначених вище умов баланс підприємства вважається абсолютно ліквідним. У випадку, якщо одна або декілька з вказаних умов не виконуються, ліквідність балансу в більшій або меншій мірі відрізняється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх залишком в іншій групі у вартісному виразі”.

В залежності від того, якими платіжними засобами підприємство має можливість погасити свої зобов’язання, розраховують декілька показників ліквідності (платоспроможності).

О. С. Філімоненков вважає, що найважливішим показником платоспроможності (ліквідності) є коефіцієнт покриття. Він показує рівень покриття активами підприємства своїх зобов’язань. Визначається коефіцієнт покриття відношенням усіх поточних активів підприємства до його поточних зобов’язань [59, С. 300]

  (1. 5)

де КП – коефіцієнт покриття; ПА – поточні активи; ПЗ – поточні зобов’язання.

Нормативне значення коефіцієнта більше 1.

У цьому випадку підприємство може своєчасно погасити свої зобов’язання. При значенні коефіцієнта менше одиниці – підприємство має неліквідний баланс.

Крім коефіцієнта покриття, для оцінки рівня ліквідності розраховують коефіцієнти швидкої та абсолютної ліквідності.

О. С. Філімоненков твердить, що коефіцієнт швидкої ліквідності (КШЛ) – розраховується діленням найбільш ліквідних активів та активів, які швидко реалізовуються (грошових коштів і дебіторської заборгованості), на поточні зобов’язання [59, С. 301]

  (1. 6)

де ГК – грошові кошти; ДЗ – дебіторська заборгованість.

Середнє значення коефіцієнта швидкої ліквідності знаходиться у межах 0, 5-0, 6.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризується рівнем покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов’язань. Визначається коефіцієнт абсолютної ліквідності як відношення суми грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень до суми короткострокових (поточних) зобов’язань. Для розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності (КАЛ) можна використовувати таку формулу [59, С. 301]

  (1. 7)

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності більше 0, 2 є достатнім, щоб підприємство своєчасно розраховувалось по своїх боргах з кредиторами. Зниження рівня коефіцієнта означає зовнішню причину неплатоспроможності підприємства.

При значенні коефіцієнта абсолютної ліквідності менше 0, 2, а коефіцієнта покриття менше 0, 5 підприємство вважається банкрутом і може підлягати ліквідації з продажем майна.

Надзвичайно важливим показником фінансового стану підприємства є його платоспроможність, значення якої О. С. Філімоненков визначає так: “Платоспроможність характеризується достатньою кількістю оборотних активів підприємства для погашення своїх зобов’язань протягом року” [59, С. 301].

Часом платоспроможність помилково ототожнюють з наявністю грошових коштів на рахунках в установах банків і в касі підприємства. Проте, наявність грошових коштів в установах банків і в касі характеризує не платоспроможність, а поточну готовність (можливість) підприємства розрахуватись по виникаючих зобов’язаннях.

Вважається, що наявність грошових коштів у підприємств на рахунках у банках повинна відповідати різниці між поточною кредиторською і дебіторською заборгованістю.

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більші, ніж поточні. Нездатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів по оплаті товарів, сплаті платежів до бюджету, позабюджетних фондів та інші у зв’язку з перевищенням зобов’язань над вартістю майна та інших активів характеризує його неплатоспроможність або неспроможність.

Підприємство визначається неплатоспроможним на підставі виявлення незадовільної структури