Аналіз фінансового стану підприємства як фактор формування стратегії

В. О. Мец вважає, що фінансовий стан підприємства – це показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто платоспроможності, кредитоспроможності, виконання зобов’язань перед державою та іншими підприємствами [42, С. 127].

На нашу думку, фінансовий стан відбиває фінансову конкурентоспроможність, є її віддзеркаллям, але не є показником як таким. По-друге, кредитоспроможність включає в себе платоспроможність, тому вважаємо, що вище наведене визначення є дещо громіздким і потребує певного уточнення.

Більш чітко визначено співвідношення між поняттям фінансового стану та системою показників академіком Г. Б. Поляком, який вважає, що фінансовий стан лише характеризується сукупністю показників, але знов-таки відтворюють процес формування та використання фінансових ресурсів підприємства [61, С. 115], тобто загалом Г. Б. Поляк є прибічником першої концепції визначення фінансового стану.

Необхідно звернути увагу на те, що у більшості визначень фінансового стану розуміється його статичний стан, тобто забезпеченість ресурсами або їх розміщення на певну дату. Дуже чітко відбито цю позицію у визначенні поняття фінансового стану Г. В. Савицькою, яка вважає, що “фінансовий стан – це економічна категорія, яка відображає стан капіталу в процесі його кругообігу та здатність суб’єкта господарювання до саморозвитку на фіксований момент часу” [53, С. 77].

Вважаємо, що поняття фінансового стану за своєю суттю є динамічним, поділяючи думки економістів В. В. Ковальова і О. Н. Волкової, які визначають, що фінансовий стан “... характеризує потенційну і фактичну можливість підприємства розрахуватись за поточними зобов’язаннями, а також його фінансову стійкість у довгостроковій перспективі” [32, С. 121] та Е. А. Уткіна, який зазначає, що “стійкий фінансовий стан фірми обов’язково передбачає її розвиток” [57, С. 69]. Прибічнику концепції динамічності фінансового стану є також І. В. Дем’яненко, який зауважує, що в умовах ринку фінансовий стан підприємства розкриває не лише ступінь його життєдіяльності, а й потужність чинників розвитку, яка акумулюється в його стійкості (стабільності). На думку економіста І. В. Дем’яненко, “коли йдеться про характеристику стану певного процесу (в нашому випадку фінансово-господарського функціонування”, необхідно брати до уваги ту обставину, що будь-який процес – це дія, рух, а рух не може бути статичним – він динамічний у суті свого прояву... Застосування терміну “стабільність” до характеристики фінансового стану підприємств є ознакою сталості (постійності) руху як динамічного процесу, що має певну швидкість, темп, вимір прояву у порівнянні розмірностей теперішнього стану з минулим. Використання терміну “стійкість” до динамічного процесу характеризує сталість його прояву в часі, тобто динамічну стійкість” [23, С. 83]. І щоб остаточно переконати опонентів у динамізмі фінансового стану, І. В. Дем’яненко зазначає, що “ринковій економічній системі притаманна іманентність фінансової стабільності, що втілюється у такій її якості, як самозростання капіталу та генерація прибутку. Без прибутку ринкове... виробництво не існує, а генерація прибутку є індикатором його динамічної фінансової стійкості” [23, С. 83-84].

Цікавою та неординарною є позиція з приводу визначення фінансового стану професора А. В. Чупіса, який відокремлює поняття фінансовий стан від поняття фінансове положення залежно від динамічності або статичності того чи іншого поняття. А. В. Чупіс визначає, що “... між поняттями “фінансовий стан” та “фінансове положення” підприємства існує певна різниця.... У сфері психології фінансового управління... найчастіше цікавить рівень фінансового стану, зафіксований, з одного боку, певним моментом часу, а з іншого – відповідним цьому моментові набором значень показників, що відображають як найповніше потенціал підприємства, а також його можливість зробити той чи інший крок у відношенні інших суб’єктів відносин... ” [63, С. 137]. На думку А. В. Чупіса, “... поняття “фінансове положення” підприємства... повинно характеризуватися системою параметрів або показників... У цілому показники дають узагальнюючу якісну характеристику положення підприємства на визначений момент часу та рівня його фінансових можливостей у цих умовах” [63, С. 138]. Під “фінансовим положенням” підприємства, стверджує А, В. Чупіс, варто розуміти забезпеченість підприємства власними та залученими коштами, можливість та ефективність їх використання в своєму обігу за економічних умов, що склалися. “Аргументи, що приводяться на користь використання поняття “фінансове положення” підприємства відносяться... до оцінки фіксованого стану підприємства. Фінансове положення – це певний рівень фінансового стану”. Саме поняття “фінансове положення”, на думку А. В. Чупіса, повинно бути формалізованим у вигляді показника або системи показників [63, С. 138].

Варто зазначити, що більшість економістів, такі, як Г. В. Савицька, О. В. Єфімова, В. В. Бочаров, А. Г. Грязнова, М. А. Федотова, Д. С. Моляков, Г. Д. Поляк, І. А. Акодіс, Т. А. Краєва, Н. А. Русак, В. А Русак, В. В. Ковальов, О. Н. Волкова, Ф. Б. Ріполь-Сарагосі, В. Г Артеменко, М. В. Беллендир та інші не бачать різниці між поняттями фінансовий стан та фінансове положення, оперуючи у більшості випадків обома цими поняттями в статичному їх значенні.

Чіткості у цьому питанні додає доктор економічних наук, професор І. А. Бланк, який вводить в понятійний апарат, що використовується при висвітленні проблем фінансового управління, поняття “фінансова позиція”. “Фінансова позиція, – визначає І. А. Бланк, – це стан обсягу та структури активів, капіталу, а також основних фінансових ре6зультатів діяльності підприємства на певну