Аналіз впливу факторів на фінансову стійкість підприємства

- змішані витрати, що складаються з постійної і перемінної частини. До таких витрат відносяться, наприклад, витрати на поточний ремонт устаткування, поштові і телеграфні витрати й ін. [5, 17].

У всіх випадках керівництву підприємства доцільно прагнути до такої організації обліку, при якій уся сукупність витрат чітко розділена по названих групах. У випадку рішення цієї проблеми на підприємстві виникнуть умови для проведення поглибленого операційного аналізу (аналіз беззбитковості, функціонально – вартісний поточний аналіз і функціонально – вартісний аналіз на майбутні періоди).

Велику роль при формуванні фінансової політики підприємства відіграє вибір амортизаційної політики. Підприємство може застосувати метод прискореної амортизації, збільшуючи тим самим витрати, зробити переоцінку основних засобів з урахуванням ринкової вартості, що знов вплине на витрати виробництва, на суму податку на майно, а, отже, і на рівень позареалізаційних витрат. Крім того, сума амортизації впливає і на оподатковуваний прибуток підприємства. Інформаційною базою для розрахунків по визначенню вищезгаданих груп витрат і розробки амортизаційної політики є бухгалтерські групувальні відомості по обліку витрат, журнали – ордера, звіти цехів і структурних підрозділів.

На нашу думку, проблемами, рішення яких обумовлює необхідність вироблення дивідендної політики, є наступні: з одного боку, виплата дивідендів повинна забезпечити захист інтересів власника і створити передумови для росту курсової ціни акцій, і в цьому змісті їхня максимізація є позитивною тенденцією; з іншого боку, максимізація виплати дивідендів скорочує частку прибутку, реінвестованого у розвиток виробництва. При формуванні дивідендної політики необхідно враховувати, що інвестори можуть високо оцінити вартість акцій підприємства навіть і без виплати дивідендів, якщо вони добре інформовані про його програми розвитку, причинах невиплати чи скорочення виплати дивідендів і напрямках реінвестування прибутку. Ухвалення рішення про виплату дивідендів і їхніх розмірів значною мірою визначається стадією життєвого циклу підприємства. Наприклад, якщо керівництво підприємства припускає здійснити серйозну програму реконструкції і для її реалізації намічає здійснити додаткову емісію акцій, те такої емісії повинний передувати досить довгий період стійко високих виплат дивідендів, що приведе до істотного підвищення курсу акцій і, відповідно, до збільшення суми позикових коштів, отриманої в результаті розміщення додаткових акцій.

 

 

У результаті проведеного нами дослідження було з’ясовано, що фінансова стійкість – це результат діяльності, який свідчить про забезпеченість підприємства власними фінансовими ресурсами, рівень їх використання, напрями їх розміщення. Вона має тісний зв'язок з ефективністю виробництва, а також із кінцевими результатами діяльності підприємства.

Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном його використання. Цей ступінь незалежності можна оцінювати за критеріями:

- рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;

- платоспроможністю підприємства (його потенційною спроможністю покрити термінові зобов'язання мобільними активами) ;

- часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

На фінансову стійкість впливають різні чинники, як внутрішнього, так і зовнішнього, щодо підприємства походження: якість виробництва продукції та попит на неї; конкурентне становище підприємства на ринку; рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із діловими партнерами; ритмічність кругообігу коштів; ефективність господарських і фінансових операцій; рівень ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо.

Основною умовою забезпечення фінансової стійкості підприємства є формування достатніх обсягів виторгу, що дають змогу в повному обсязі виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з працівниками, кредиторами, постачальниками. Іншими словами, підприємство буде фінансово стійким, якщо величина його вхідних грошових потоків від операційної діяльності первищуватиме вихідні.

Методичні підходи до визначення фінансової стійкості підприємства об’єднують у три групи: коефіцієнтний; агрегатний; інтегральний.

Об'єкт дослідження – ВАТ «Тернопільське шляхо-будівельне управління № 24» – є підприємством шляхо-будівельної промисловості. На його прикладі було проведено аналіз фінансової стійкості. Як показав проведений аналіз, підприємство хоч і більш-менш впевнено себе почуває на ринку шляхобудування, проте переживає не найкращі часи. Суттєве зменшення дебіторської заборгованості, зростання виробничих запасів свідчить, що підприємство не здійснює останнім часом активної діяльності. Фактично єдиним позитивним показником є суттєва частка власних оборотних коштів (понад 60%), що свідчить про суттєвий потенціал ВАТ «ШБУ 24».

Аналіз фінансової стійкості і фінансового стану підприємства ВАТ «КФТП» виявив слабкі місця в області управління фінансами. Тому ми рекомендуємо приділити більше уваги детальному проробленню фінансової політики підприємства.

На нашу думку, до основних напрямків розробки фінансової політики підприємства відносяться: аналіз фінансово-економічного стану підприємства; розробка облікової і податкової політики; вироблення кредитної політики підприємства; управління оборотними коштами, кредиторською і дебіторською заборгованістю; управління витратами, включаючи вибір амортизаційної політики; вибір дивідендної політики тощо.

Ще одним напрямком забезпечення стійкості досліджуваного підприємства є впровадження комплексної системи управління стійкістю. Механізм управління фінансовою стійкістю підприємства має стати частиною загальної системи управління ВАТ «ШБУ 24», що забезпечує вплив на чинники, від яких залежить загальний результат діяльності суб’єкта.

 

 

1. Баланс ВАТ «ШБУ №24» станом на 01. 10. 2012 року.
2. Бланк И. А. Словарь-справочник финансового менеджера. – К. : «Ника-Центр», 1998. – 480 с.
3. Бочаров В. В. Комплексный финансовый анализ / В. В. Бочаров. – СПб. : Питер, 2005. – 432 с.
4. Єрмоленко Г. Г., Копачова К. І. Теоретичні аспекти