Анатомія та морфологія рослин

Предмет:

Біологія

Тип роботи:

Інше

К-сть сторінок:

198

Мова:

Українська

Оцінка:

сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) – це своєрідне коло розвитку від процесу запліднення до процесу запилення (від насінини до насінини). Сосна – дерев’яниста рослина, висотою до 40 м. Однодольна рослина з окремими жіночими і чоловічими статевими органами. Чоловічі розташовані у нижній частині, жіночі – у верхній. Мікростробіли (від грец. mikros – малий і strobilos – соснова або ялинова шишка) – стробіли, які складаються лише з мікроспорофілів і лусок. В лусках містяться по два спорангії, які виповнені архіспоріальною тканиною, клітини її диплоїдні, які приступають до мейозу і називаються мікроспороцити (від грец. mikros – малий, спора і kytos – клітина) – диплоїдні археспоріальні клітини, з яких внаслідок мейозу утворюється тетрада гаплоїдних мікроспор. Мікроспорофіли (від грец. mikros – малий, спора і лат. folium – листок) – видозмінений листок, на якому розвиваються мікроспорангії. У квіткових рослин тичинкова нитка гомологічна мікроспорофілу.

3. Запилення. Запліднення. Запилення рослин – процес перенесення пилку з пиляків на приймочку маточки квітки у покритонасінних рослин і з мікростробілів на макростробіли у голонасінних. Розрізняють такі два типи запилення: самозапилення (автогамія) і перехресне запилення. Самозапилення (автогамія) – (від грец. autos – сам і gamos – шлюб) – 1. Самозапилення й самозапліднення у вищих рослин, яке полягає у потраплянні пилку на приймочку тієї самої квітки й наступному злитті статевих клітин (властиве гороху, квасолі, чині, квасениці). 2. Попарне злиття генеративних ядер, що утворюються всередині однієї клітини (спостерігається, напр., у деяких діатомових водоростей). Розрізняють такі способи, що запобігають самозапиленню:

1. Гетеростилія – (від грец. heteros – інший і stylos – стовп) – наявність у одних особин квіток з довгими стовпчиками і короткими тичинками, а в інших особин того ж виду – квіток із короткими стовпчиками й довгими тичинками (трапляється, напр., у медунки, гречки, первоцвіту та ін.).

2. Дихогамія – - (від грец. dicha – окремо і gamos – шлюб) – неодночасне достигання у квітках тичинок і маточок. Розрізняють два види Д. : протандрія, або протерандрія, і протогінія, або протерогінія. У горіха грецького в одних особин спостерігається протерандрія, в інших – протерогінія. Термін “дихогамія” запровадив німецький ботанік К. Шпренгель (1793).

2. 1. Протандрія - (від грец. protos – перший і апеr, род. відм. andros – чоловік) – один з видів дихогамії, коли раніше достигають пиляки порівняно з приймочками маточок. Протандрія є пристосуванням до перехресного запилення (спостерігається, напр., у видів з родин айстрових, зонтичних, мальвових, гвоздичних, а з розових – в ожини, малини, суниць та ін.).

2. 2. Протогінія – (від грец. protos – перший і gyne- жінка) – один з видів дихогамії, коли в квітці приймочки маточок достигають раніше, ніж пиляки. Протогінія є пристосуванням до перехресного запилення (спостерігається, напр., у видів з родин хрестоцвітих, пасльонових, подорожникових, злакових, а з розових – у яблуні, груші, сливи).

Перехресне запилення – перенесення пилку з тичинки однієї квітки на приймочку маточки іншої квітки тієї самої або іншої рослини у покритонасінних рослин, з мікростробілів на насінний зачаток у голонасінних.

Розрізняють такі способи, перехресного запилення:

1. Анемофілія (анемогамія) – (від грец. anemos – вітер phileo – люблю; philia – дружба, схильність) – один із способів перехресного запилення у рослин, що відбувається за допомогою вітру (характерна для більшості видів злакових, осокових, а також для видів родів дуб, береза, тополя, ліщина та ін.).

2. Ентомофілія (ентомогамія) – (від грец. éntoma – комахи і phileō – люблю) – один із способів перехресного запилення у рослин, що відбувається за допомогою комах. На ентомофілію припадає близько 90 відсотків усіх рослин, яким властиве перехресне запилення (спостерігається, напр., у яблуні, груші, гречки, липи, малини та ін.).

3. Орнітофілія (орнітогамія) – (від грец. ornis, род. відм. ornithos – птах i phileo- люблю) – один із способів перехресного запилення рослин, що відбувається за допомогою птахів. Орнітофілія властива деяким рослинам з родин зозулинцевих, маркгравієвих та ін. і здійснюється дрібними птахами -колібрі, медососами, нектарницями.

4. Зоофілія (зоогамія) – (від грец. zōon – тварина і phóbos – страх) – рослини, які в процесі еволюції виробили різні пристосування (колючки, отруйні речовини тощо), що захищають їх від поїдання тваринами (напр., колючки у шипшини, неприємний запах у дурману тощо).

5. Гідрофілія (гідрогамія) – (від грец. hydor – вода, phileo – люблю) – спосіб перехресного запилення у квіткових рослин за допомогою води. Гідрофілія може бути надводна (напр., у валіснерії) і підводна (напр., у різухи).

Запліднення – процес злиття двох статевих клітин (чоловічої і жіночої гамет). Внаслідок запліднення утворюється зигота, що дає початок новому організмові. У процесі запліднення беруть участь: яйцеклітина, спермії (у насінних рослин), сперматозоїди (мохоподібні, папоротеподібні), зигота. Яйцеклітина – жіноча гамета рослинного організму, з якої внаслідок запліднення розвивається зародок. Спермії – (від грец. sperma, род. відм. spermatos – сім'я) – чоловічі статеві клітини (гамети), які утворюються внаслідок поділу генеративної клітини пилкового зерна (утворюються, напр., у покритонасінних та у більшості голонасінних рослин). Сперматозоїди – (від грец. sperma. род. відм. spermatos – сім'я і eidos – вигляд) – чоловічі статеві клітини (гамети). У рослин, в яких процес