Анатомія та морфологія рослин

2) ациклічні, коли елементит розташовуються по спіралі (магнолія, горицвіт, купальниця).

3) геміциклічні, коли елементи оцвітини розташовуються колами, а андроцею та гінецею – по спіралі (калюжниця, магнолія).

6. Тичинкові і маточкові квітки. Одно-, дводомні і полігамні рослини. Залежно від статі квітки бувають:

1) тичинкові, квітки в яких генеративна сфера представлена лише тичинками (наприклад, у кукурудзи, огірка, гарбуза, ліщини, дуба, бука та ін.).

2) маточкові, квітки в яких генеративна сфера представлена маточками (маточкою) (наприклад, у тополі, верби, конопель, ліщини та ін.).

3) двостатеві (герамафродитні) квітки (лат. hermaphroditicus – двостатевий) – квітки, у яких генеративна сфера представлена і тичинками і маточками (може бути одна маточка). Такі квітки є у яблуні, суниць, гороху, жовтецю, тюльпану та ін.

Залежно від статі квіток рослини є:

1) Однодомні – рослини, у яких чоловічі і жіночі квітки утворюються на одній і тій же особині (наприклад, сосна, ялина, бук, дуб, ліщина, кукурудза та ін.).

2) Дводомні – рослини, у яких чоловічі і жіночі квітки утворюються на різних особинах одного і того ж виду (наприклад, верба, тополя, чозенія, коноплі).

3) Полігамні (гермафродитні) рослини (від грец. polys – багато і gamos – шлюб) багатодомні рослини – рослини, на яких поряд з двостатевими квітками є і одностатеві квітки (наприклад, у багатьох видів родів ясен, клен та ін.).

7. Діаграма і формула квітки. Діаграма квітки (грец. diagrama – рисунок, фігура) – графічне зображення будови квітки за допомогою умовних позначень: чашолистки позначають дужками з килем, пелюстки – округлими дужками, тичинки і маточки формою поперечного перерізу пиляків і зав’язей. Діаграма відображає найточніші ознаки квітки. Дфіаграми будують так, щоб покривний листок містився внизу, а вісь гілки, від якої відростає квітка – вгорі. Крім схематичного зображення, будову квітки можна записати формулою. Формула квітки (лат. formyla – образ, вид, правило, формула) – умовне позначення будови квітки знаками, літерами та цифрами. Деякі з умовних позначень:

♀ – жіноча квітка (маточкова) ;

♂ – чоловіча квітка (тичинкова) ;

٭ – актиноморфна квітка;

↑ – зигоморфна квітка;

∞ – невизначена кількість елементів квітки;

K, Са (Calyx) – чашечка;

Cо, С (Corolla) – віночок;

P – оцвітина;

G (Gynoeceum) - гінецей;

А (Androeceum) – андроцей;

(5) – верхня зав’язь;

() – елементи квітки зростаються;

+ – елементи квітки розташовуються колами.

Квітку яблуні позначають так: *К 5С 5А 10 +5+5 G (5Ї). Це означає, що квітка яблуні актиноморфна, оцвітина подвійна, складається з п’ятичленної чашечки, з п’ятипелюсткового віночка. Пелюстки віночка між собою не зрослі. Андроцей складається з трьох кіл тичинок: у зовнішньому колі 10, а в двох інших по 5 тичинок. Маточка складається з п’ятиплодолистків, що зрослися між собою, зав’язь нижня.

Квітка гороху має такі формули:

↑Са (5) Со 3+ (2) А 1+ (9) G 1_

↑Са (5) Со 1+2+ (2) А 1+ (5+4) G 1_

 

1. Загальна характеристика чоловічої генеративної сфери.

2. Визначення, класифікація і типи андроцея та їх характеристика.

3. Онтогенез і будова тичинки.

4. Розвиток пиляка і його будова. Мікроспорангій, будова стінки мікроспорангія.

5. Археспорій. Мікроспорогенез і мікрогаметогенез. Будова пилкового зерна.

6. Типи чоловічого гаметофіту.

1. Загальна характеристика чоловічої генеративної сфери. Андроцей (від грец. andros – чоловік і oikia – житло) – сукупність тичинок у ківтці. Це чоловіча генеративна сфера рослинного організму. є надзвичайно важливою, так як в ній відбувається мікроспорогенез та мікрогаметогенез, необхідних для запліднення у квіткових рослин. В процесі еволюції чоловіча генеративна сфера сформувалась паралельно із виникненням нового органу квітки. Досліджнням андроцею, онтогенезом тичинкиі і маточки, класифікацією займалося багато вчених, а саме: Е. Страсбургер, Мот’є, В. А. Піддубна – Арнольді, М. С. Яковлєв, О. М. Герасимова – навашина, Т. Б. Батигіна, О. А. Чеботар, В. п. челак. Крім цих вченх вагомий вклад в розвиток вчення про андроцей зробили українські вчені Я. С. Модилевський, В. П. Баннікова, Є. Л. Кордюм. Завдяки працям цих вчених було розроблено кілька класифікацій андроцею.

2. Визначення, класифікація і типи андроцея та їх характеристика. Андроцей класифікують за такими ознаками:

• За зростанням між собою тичинок;
• За співвідношенням довжини тичинкових ниток;
• За кількістю кіл, в яких розташовані тичинки.

За першою ознакою виділяють такі типи андроцею:

Багатобратній, коли тичинки не зростаються між собою, всі тичинки вільні (яблуня, вишня, дзвіночки) ;

Двобратній, коли частина тичинок зростається, а одна залишається вільною (бобові) ;

Однобратній, коли всі тичинки зростаються між собою. Зростання може бути суцільне і часткове (до середини).

За другою ознакою:

Двосильний, дві тичинки розташовані на коротких тичинкових нитках, а дві – на довгих (представники родини губоцвітих – розхідник, глуха кропива біла та ін.) ;

Чотирисильний, дві тичинки на коротких тичинкових нитках, чотири – на довгих (представники родини хрестоцвітих –