Анатомія та морфологія рослин

5. Жіночий археспорій і його типи. В нуцелусі закладаються одна або кілька археспоріальних клітин. Жіночий археспорій – археспорій, який формується в нуцелусі насінного зачатка. Першу класифікацію Ж. а. зробив німецький ембріолог К. Шнаф (1929). За класифікацією російського ембріолога В. О. Піддубної – Арнольді (1976) виділяють 6 типів жіночого археспорію: 1) Багато субепідермальних клітин стають археспоріальними, кожна з яких ділиться на криючу і спорогенну клітини. Криючі клітини зазнають багаторазових поділів, а спорогенні стають макроспороцитами. 2) Археспоріальною клітиною стає лише одна із субепідермальних клітин, яка ділиться на криючу і спорогенну. Криюча клітина внаслідок декількох поділів утворює комплекс клітин, а спорогенна стає макроспороцитом. 3) Утворюється лише одна субепідермальна клітина, яка ділиться на криючу і спорогенну. Причому перша більше не ділиться, а спорогенна стає макроспороцитом. 4) Одна субепідермальна клітина перетворюється на археспоріальну, що безпосередньо стає макростпороцитом. 5) Декілька субепідермальних археспоріальних клітин стають макроспороцитами. 6) Археспоріальна клітина безпосередньо стає материнською клітиною зародкового мішка.

6. Макроспорогенез. Формування жіночого гаметофіту. Макроспорогенез (від грец. makros- великий, спора і грец. genesis – походження) – процес утворення макроспор у вищих рослин. Макроспора (від грец. makros – великий і спора) – велика спора у вищих рослин. Макроспороцит (від грец. makros – великий і спора і грец. kytos- клітина) – диплоїдна археспоріальна клітина, з якої внаслідок двох послідовних поділів мейозу (гетеротипного і гомеотипного) утворюється тетрада гаплоїдних макроспор. За даними А. Г. Дзевалтовського в лінійних тетрадах кожна з макроспор має таку назву: 1 – мікропілярна; 2 – субмікропілярна; 3 – епіхалазальна; 4 – халазальна. Макоспори в тетраді розташовуються по – різному: Т – подібно і обернено – Т – подібно. Три мікропілярні макроспори відмирають, а халазальна продовжує подальший розвиток. Внаслідок трьохразових мітотичних поділів халазальної макроспори утворюються дво-, чотири-, восьмиядерний ценоцит. Внаслідок його диференціації в зародковому мішку послідовно утворюються 8 – ядерний 7 – миклітинний тип жіночого гаметофіту Pollygonum – тип, який складається з яйцевого апарату, до складу входять яйцеклітина і 2 синергіди (гаплоїдні), антиподподальний аппарат (3 антиподи) і центральна клітина, яка містить 2 гаплоїдні полярні ядра, що зливаючись утворюють одне диплоїдне ядро центральної клітини. Дослідженнями І. Д. Романова, В. О. Піддубної – Арнольді, Є. Л. Кордюм розроблена класифікація типів жіночого гаметофіту. Найбільш визнаною є класифікація І. Д. Романова з допрацюванням В. О. Піддубної – Арнольді.

Типи зародкових мішків:

1. Моноспоріальніий (Pollygonum – тип) ;

2. Біспоріальний (Allium – тип) ;

3. Тетраспоріальний (Frittillaria – тип).

Моноспоріальний тип характеризується утворенням внаслідок п’яти поділів (2 макроспорогенез, 3 макрогаметогенез). Біспоріальний за 4 поділи, оскільки 1 поділ (гомеотипний) при мейозі випадає. Тетраспоріальний за 4 поділи, але відрізняється тим, що ядра мікропілярної частини зародкового мішка – гаплоїдні, а ядра антипод – триплоїдні.

7. Класифікація типів жіночого гаметофіту. Класифікацією типів жіночого гаметофіту займалося багато вчених ботаніків-ембріологів, зокрема Суеж, Я. С. Модилевський, І. Д. Романов, В. О. Піддубна-Арнольді, О. А. Чеботар, Є. Л. Кордюм та ін. Але на сьогодні найбільш визнаною класифікацією є класифікація І. Д. Романова з доповненнями В. О. Піддубної-Арнольді. За цією класифікацією виділено 16 типів жіночого гаметофіту (зародкового мішка). Всі 16 типів поділені на три групи: моноспоріальні, біспоріальні, тетраспоріальні зародкові мішки.

Тема. Запилення у квіткових рослин

1. Загальна характеристика запилення.

2. Два способи запилення: самозапилення і перехресне запилення та їх характеристика.

3. Різноманітність пристосувань квіток до запилення.

4. Пристосування до захисту від самозапилення: морфологічна і фізіологічна несумісність, дихогамія, гетеростилія і клейстогамія.

1. Загальна характеристика запилення. Запилення рослин – процес перенесення пилку з пиляків на приймочку маточки квітки у покритонасінних рослин і з мікростробілів на макростробіли у голонасінних.

2. Два способи запилення: самозапилення і перехресне запилення та їх характеристика. Способи запилення:

Якщо пилок потрапляє на приймочку маточки цієї жсамої квітки, то такий тип запилення називається самозапиленням (ячмінь, горох, квасоля та ін.). найбільш стійкими самозапильниками є рослини з клейстогамними квітками, які весь час залишаються закритими (наприклад, кислиця, чина, жовтий горох).

Клейстогамія (від грец. kleistos- закритий і gamos – шлюб) – самрозапилення, яке відбувається при нерозкритій квітці.

Запилення у роздільностатевих рослин може відбуватися в межах однієї рослини. таке запилення називається гейтеногамія (від грец. geiton – сусід і gamos – шлюб). Спостерігається в однодомних роздільностатевих рослин, напр., у дуба, ліщини, огірка та ін.

якщо пилок потрапляє на приймочку маточки іншої рослини, то таке запилення називається перехресним (більшість покритонасінних рослин). Цей ивд запилення є прогресивним порівняно з самозапиленням, тому що пристосувальні можливості виду, збільшує кількість потомства.

3. Різноманітність пристосувань квіток до запилення. В процесі еволюції у рослин виробилися різні пристосування до перехресного запилення:

ентомогамія (ентомофілія) (від грец. entoma – комахи і gamos – шлюб) – один із способів перехресного запилення у рослин, що відбувається за допомогою комах. На Е. припадає близько 90% усіх рослин, яким властиве перехресне запилення (спостерігається у яблуні, груші, гречки, липи, малини та ін.).

анемогамія (анемофілія)