Анатомія та морфологія рослин

2. Будова і типи оплодня.

3. Класифікація плодів за характером оплодня.

4. Класифікація плодів за типом гінецея.

5. Розповсюдження плодів і насіння.

6. Апоміксис: визначення, типи і характеристика.

7. Значення плодів і насіння в житті людини.

1. Плоди: визначення, утворення, будова і біологічне значення. Плід (грец. carpos, karpos, лат. fructus) – генеративний орган покритонасінних рослин, що містить насінину (насінини) і утворюється після запліднення з маточки, а іноді й з інших частин квітки. В процесі екволюції рослинного світу плоди з’явилися на пізніших етапах і вони властиві лише покритонасінним. Плід з’явився як захист насінини від несприятливих екологічних умов, пошкоджень тощо. Плоди відіграють важливуроль, оскільки забезпечують генеративне (насіннєве розменоження рослин. В залеженості від того, які елементи квітки беруть участь в утворенні плоду, плоди поділяють на:

• справжні, які утворюютьбся лише з маточки (горох, мак, тюльпан, липа).
• несправжні, в утворенні яких крім маточки, бере участь оцвітина та інші елементи квітки (гарбуз, огірок, диня, яблуня). Утворюються у рослин, в яких утворюється нижня зав’язь. Однак, сьогодні такий розподіл не є загальновизнаним серед ботаніків. Більшість вважає, що плід – це якісновідмінний від всіх інших генеративний орган, оскільки в його утворенні беруть участь маточка – новий якісновідмінний жіночий орган генеративного розмноження.

2. Будова і типи оплодня. Плід утворюється із маточки, із стінки зав’язі формується оплодень (перикарпій), а насінина (насіння) утворюється із насінного зачатка.

Плід складається з:

Перикарпій (оплодень) ;

Насінина (насіння).

Перикарпій (від грец. peri – навколо, біля і karpos – плід) – частина плоду покритонасінних рослин, що утворюється із стінок зав’язі і оточує насіння (насінину). П. складається із трьох шарів: зовнішнього – екзокарпію, середнього – мезокарпію, внутрішнього – ендокарпію. В утворенні П., крім плодолистків, беруть участь квітколоже та інші елементи квітки.

3. Класифікація плодів за характером оплодня. За характером оплодня плоди поділяють на сухі (в яких оплодень після достигання перетворюється на суху, плівчасту здерев’янілу структуру) й соковиті (в яких оплодень після достигання залишається м’ясистим, соковитим, містить багато клітинного соку). Серед сухих плодів розрізняють нерозкривні (горіх, горішок, жолудь, сім’янка, зернівка, крилатка) й розкривні (листянка, біб, стручок, стручечок, коробочка). До соковитих належать ягода, яблуко, гарбузина, банан, гесперидій (померанець), кістянки (сухі й соковиті). Сукупність плодів, що утворилися з кількох маточок називаються збірними (наприклад, збірна сім’янка малини, збірна кістянка ожини). Якщо маточки зрослися своїми стінками, то такі плоди називають супліддям (наприклад, у смоковниці, шовковиці та ін.).

4. Класифікація плодів за типом гінецея. За типом гінецею розрізняють плоди: апокарпні (прості й складні), ценокарпні, які поділяються на: синкарпні, паракарпні і лізикарпні.

5. Розповсюдження плодів і насіння. В процесі еволюції рослинного світу виділяють такі пристосування до кращого розповсюдження насіння: у тополі, верби – “пухом” – група одноклітинних волосків; у клена, явора – крилатки (крилоподібні вирости) ; у коксагизу, кульбаби – парашутики; в чепреди, лопуха – гачки.

6. Апоміксис: визначення, типи і характеристика. Апоміксис (від грец. аро – без і тіхіs – змішування) – спосіб розмноження рослин, не пов’язаний із злиттям статевих клітин (гамет). розрізняють дві основні форми апоміксиса: партеногенез (розвиток зародка з яйцеклітини без запліднення – малина, ожина), партеногамія (розвиток зародка з будь якої клітини зародкового мішка, крім яйцеклітини – чорниці, брусниці), партеноспермія (розвиток насінини без зародка – ялиця, модрина), апогамію (розвиток зародка з будь якої клітини нуцелуса поза зародковим мішком – частуха подорожникова, деякі види розоцвітих), партенокарпія (розвиток плоду без насіння – диня, кавун, виноград, лимон).

7. Значення плодів і насіння в житті людини. Плоди і насіння використовуються людиною для вживання в їжу, для виготовлення ліків, фарб, парфумерії тощо.

 

1. Поняття про життєві форми рослин.

2. Підходи щодо класифікації життєвих форм рослин.

3. Класифікація життєвих форм рослин за Раункієром.

4. Екологічні групи рослин по відношенню до світла, вологи та родючості грунту.

5. Вікові і сезонні зміни в житті рослин. Монокарпічні і полікарпічні рослини.

1. Поняття про життєві форми рослин. Рослини, схожі по їх пристосуваннях і відношенню до всього комплексу їх життєвого середовища, відносять до одної життєвої форми. життєві форми в екології рослин є аналог таксономічних одиниць в систематиці рослин. подібно до того як віднесення порівнювальних рослин до одного виду, роду, родини і т. д. вказує на їх філогенетичну єдність, так і на віднесення до одної і тієї ж життєвої форми означає однаковий шлях і спосіб пристосування до життєвого середовища. Життєва форма (біоморфа) (лат. biomorpha) – зовнішній вигляд (габітус) рослин, що виробився під впливом екологічних факторів і спадково закріпився. Термін запропонував датський ботанік Й. Вармінг (1884).

2. Підходи щодо класифікації життєвих форм рослин. Життєві форми є не що інше як систематичні одиниці в екології Вони не співпадають з систематичними одиницями у флористиці. До однієї і тієї ж життєвої форми відносяться види з різних родин. Першу спробу класифікувати рослини на життєві форми зробив засновник географії рослин німецікий природодослідник Олександр Гумбольдт на початку ХІХ ст. він виділив 19 основних форм рослин за