Антимонопольний контроль за концентрацією господарських структур на рівні регіону

В якості головних спонукальних мотивів економічної концентрації виступають, по перше, абсолютна зацікавленість господарських структур в отриманні більш високої норми прибутку, в тому числі шляхом збільшення ринкової частки, і, по-друге, кон'юнктура ринку, в умовах якої суб'єкти господарювання мають можливість за допомогою концентрації уникати «руйнівних» для себе наслідків конкуренції.

З точки зору державного контролю за процесами концентрації в економіці важливим є класифікація типів концентрації в залежності від складу учасників та їх взаємовідносин на ринку. Виділяють горизонтальний тип концентрації (коли об'єднуються конкуренти), вертикальний (при об'єднанні споживачів та постачальників) та конгломеративний (при об'єднанні фірм, які функціонально не пов'язані між собою за лінією виробництва та збуту). Тип концентрації господарських структур повинен враховуватись антимонопольними органами при прогнозуванні можливих наслідків злиття та прийнятті рішення про надання дозволу на об'єднання.

На основі систематизації теорії та практичного досвіду структурних трансформацій в економіці в роботі запропонована класифікація основних способів здійснення концентрації, із запровадженням такої класифікаційної ознаки, як рівень втрати правоздатності суб'єктів господарювання в процесі концентрації.

Концентрація може мати декілька різних наслідків економічного характеру: позитивні результати для учасників концентрації та їх споживачів (покращення показників фінансово-господарської діяльності, покращення якості продукції, зниження цін за рахунок об'єднання дублюючих функцій, ефективної організації науково дослідних робіт, консолідації видатків за однаковими статтями, маневрування фінансовими та іншими ресурсами), а також негативні результати у вигляді усунення конкуренції (монополізації ринку) або її обмеження. Крім того, можливі випадки, коли наслідки концентрації господарських структур для ринку будуть одночасно і позитивні, і негативні.

На базі проведеного теоретичного аналізу в дисертаційній роботі дано визначення терміну «економічна концентрація», а саме: дії незалежних суб'єктів господарювання, які призводять до зосередження виробництва, капіталу та/або ринкової влади під одним загальним контролем. При економічній концентрації на підставі стійких змін в структурі господарюючих суб'єктів на ринку створюється нова економічна одиниця.

Як показало дослідження еволюції економічної доктрини антимонопольного контролю за злиттям компаній, сучасна теорія базується на наступних підходах:

стосовно оцінки монополії переважною є біхевіористична модель, яка на відміну від структуралістичної моделі, не визнає монополію незаконною (шкідливою для суспільства) «per se», тобто «саму по собі», а навпаки, передбачає корисність монополії та відстоює використання «розумного підходу» при аналізі наслідків концентрації на ринку;

поступове послаблення антимонопольної політики, більш толерантне відношення до економічної концентрації з посиленням конкуренції на світових ринках та настанням постіндустріальної стадії цивілізації.

В дисертації серед основних регіональних особливостей товарних ринків Донецької області (зі структурної точки зору) окреслені такі:

переважання в економіці регіону видобувних та переробних галузей, які зорієнтовані на виготовлення засобів виробництва;

високий рівень виробничої концентрації;

незначна частка галузей, що мають структуру «чиста (досконала) конкуренція»;

існування відкритих монополій на потенційно конкурентних регіональних ринках споживчих товарів, послуг (станом на 01. 01. 2002 р. на території Донецької області налічувалось 250 суб'єктів господарювання, які офіційно визнані такими, що займають монопольне становище) ;

тісні економічні зв'язки між підприємствами, що включені до єдиних виробничо-технологічних систем;

висока ступінь предметної спеціалізації підприємств, що обумовлює монополізм;

різний рівень соціально-економічного розвитку районів та міст області, в тому числі із-за проблем монофункціональних (вугільних) адміністративних територій.

В роботі відмічається, що контроль за економічною концентрацією – одна з найважливіших форм реалізації конкурентної політики держави, яка дозволяє попереджати монополізацію економіки, захищати інтереси споживачів та підприємців, що гарантує створення рівних можливостей в конкуренції для всіх суб'єктів господарювання. Здійснення такого контролю антимонопольними органами потребує проведення глибоких досліджень товарних ринків, їх структурних особливостей, взаємовідносин суб'єктів господарювання, кон'юнктури на ринках та інших обставин, які впливають на розвиток товарних відносин.

Розділ 2. Дослідження практики контролю за економічною концентрацією. Досвід, напрацьований органами Антимонопольного комітету України в процесі контролю за концентрацією господарських структур, засвідчив, що механізм запобігання монополізації ринків містить певні вади. Одна з основних невирішених проблем ефективного функціонування цього механізму − відсутність чітких підстав заборони концентрації. Відповідні нормативні акти Кабінету Міністрів України та Антимонопольного комітету України детально регламентують, які документи учасники концентрації повинні надати в антимонопольні органи для отримання дозволу на злиття компаній, проте, жодного згадування про те, яким чином аналізувати ці документи і в яких випадках забороняти ту чи іншу концентрацію, в цих актах не зазначається.

Вирішення цієї проблеми має особливе значення, оскільки за суттєве обмеження конкуренції чи монополізацію ринку (внаслідок концентрації) до її учасників можуть бути застосовані заходи примусової деконцентрації або штрафні санкції. Отже, якщо підприємці будуть підлягати відповідальності за порушення туманних положень нормативно-правових актів, а також необґрунтовано позбавлятись права на об'єктивні процеси об'єднання, то в діяльності антимонопольних органів будуть порушені фундаментальні принципи неупередженості та справедливості.

Для розробки повного переліку підстав для заборони концентрації господарських структур в дисертаційній роботі, зокрема, було проаналізовано зарубіжний досвід з цього питання. Дослідження практики роботи антимонопольних органів США, країн ЄС, Японії та Російської Федерації показало, що за кордоном законодавчо заборонена та концентрація господарських структур, яка має на меті або має наслідком обмеження конкуренції чи монополізацію ринку (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняльна характеристика контролю за концентрацією господарських структур в окремих державах

Країна Монополь 

на ринкова частка Підстави заборони