Антимонопольний контроль за концентрацією господарських структур на рівні регіону

Розділ 3. Удосконалення антимонопольного контролю за економічною концентрацією в регіоні. Основні напрями посилення державного контролю за злиттям суб'єктів господарювання окреслені в дисертації на підставі узагальнення практичного досвіду роботи як зарубіжних, так і українських антимонопольних органів.

Для оцінки наслідків економічної концентрації в роботі запропонована методика аналізу наслідків економічної концентрації, яка передбачає проведення дослідження кожного заявленого випадку злиття компаній за наступними основними напрямками:

характеристика способу концентрації господарських структур (форма концентрації, склад її учасників з дослідженням відносин контролю за прямими та непрямими ознаками, межі втрати незалежності безпосередніми учасниками економічної концентрації, мета та мотиви об'єднання, джерела фінансування економічної концентрації) ;

аналіз ринкової структури, галузевих та регіональних особливостей товарних ринків, на яких здійснюється концентрація;

визначення типу концентрації (горизонтальна, вертикальна, конгломеративна) і оцінка конкретного її виду;

співставлення позитивних і негативних наслідків економічної концентрації.

При цьому слід враховувати, що кожна заявлена дія з економічної концентрації має свої особливості і потребує індивідуальної оцінки чисельних зовнішніх та внутрішніх факторів − від зміни структури ринку в результаті концентрації, існування бар'єрів при вступі на ринок, існування товарів-замінників – до обмежень, встановлених уставом учасника концентрації для окремих категорій акціонерів (пайовиків). Використання спеціалістами антимонопольних органів розробленої методики дозволяє у визначеній послідовності аналізувати різні комбінації цих факторів, оцінювати кількісні та якісні критерії, на базі яких можливо встановлювати, чи матиме концентрація господарських структур негативний вплив на конкуренцію, чи ні?

Суттєвим обмеженням конкуренції, а отже, підставою для заборони концентрації пропонується вважати випадки, коли в результаті цієї економічної концентрації у її учасників збільшаться ринкові частки і при цьому для ринку, на якому вона планується, характерні цінова нееластичність попиту, високі бар'єри вступу на ринок, обмежена кількість суб'єктів ринку, в тому числі потенційних, низькі темпи запровадження інновацій.

Іншою підставою для відмови в наданні дозволу на концентрацію господарських структур може бути монополізація ринку внаслідок злиття компаній, під якою пропонується розуміти:

по перше, появу в результаті економічної концентрації монопольного утворення, тобто суб'єкта господарювання з часткою реалізації товару на ринку більше, ніж 35%, від загального товарообігу;

по друге, будь яке об'єднання конкурентів з позбавленням їх економічної незалежності, якщо це об'єднання здійснюється на ринку, який вже монополізовано (є монопольне утворення з часткою менше 100%) і, на якому конкуренція вже первісно обмежена.

З метою вдосконалення процесу контролю за концентрацією господарських структур в дисертаційній роботі запропоновано інструментарій щодо ідентифікації всіх учасників злиття, пов'язаних між собою на підставі не юридичної, а організаційної або економічної залежності. Перелік непрямих ознак існування відносин контролю між суб'єктами господарювання виділено в результаті аналізу справ з економічної концентрації, розглянутих Донецьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України. Зазначений перелік дозволяє встановити реальних осіб, які стоять за угодою по економічній концентрації.

Для ідентифікації тих учасників економічної концентрації, які пов'язані з безпосередніми та опосередкованими учасниками злиття неправовими формами контролю, пропонується використовувати комплекс наступних непрямих ознак:

основний постачальник учасника економічної концентрації (має найбільшу питому вагу в обсягах постачання сировини, матеріалів) ;

суб'єкт господарювання, з яким учасник економічної концентрації підтримує довгострокові господарські зв'язки;

сімейні зв'язки між основними акціонерами (пайовиками) суб'єкту господарювання, а також між фізичними особами, які контролюють різних учасників економічної концентрації;

санкціоноване безкорисне використання одним суб'єктом господарювання знака для товарів та послуг, частини фірмового найменування, інших позначень другого суб'єкта господарювання, що має пріоритет на їх застосування;

спільний з учасником концентрації фактичний (юридичний) адрес, віртуальний офіс, номери телефонів та електронна пошта;

присутність представника суб'єкта господарювання на нарадах органів управління учасників концентрації (спільні протоколи, доручення) ;

особливості оформлення внутрішніх документів: затвердження, візування та інші реквізити, що підтверджують погодження управлінських рішень, які приймає учасник концентрації, з представником (посадовою особою) іншого суб'єкта господарювання;

однаковий фізичний вид вихідної кореспонденції у різних суб'єктів господарювання;

факти відмови учасника концентрації в наданні інформації правоохоронним та контролюючим органам, у введенні нових схем роботи та укладенні договорів без дозволу іншого суб'єкта господарювання;

надання різними суб'єктами господарювання довіреності одній фізичній особі представляти їх інтереси на загальних зборах третього суб'єкта господарювання;

існування інших інструментів реального впливу одним суб'єктом господарювання на господарську діяльність іншого суб'єкта господарювання через економічну залежність.

Підвищенню ефективності контрольної роботи органів Антимонопольного комітету України в сфері попередження монополізації ринку повинно сприяти також впровадження системи регулярного надходження інформації від органів, які ведуть облік за угодами з економічної концентрації (зокрема, органи статистики − про створення об'єднань, Фонд державного майна України − про придбання контрольних пакетів акцій чи активів у вигляді цілісного майнового комплексу державних підприємств, фондові біржі − про поглинання суб'єкта господарювання внаслідок угод на вторинному ринку цінних паперів тощо).

Посиленню антимонопольного контролю за економічною концентрацією також може сприяти розробка та застосування крупними компаніями спеціальних методик внутрішньої перевірки своєї діяльності на предмет відповідності антимонопольним вимогам. Запропонована в дисертаційній роботі методика передбачає аналіз діяльності суб'єкта господарювання за такими напрямками:

розгляд офіційної організаційно правової структури суб'єкта господарювання, складання переліку посадових осіб із зазначенням сумісництва цими особами керівних посад в інших суб'єктах господарювання;