Аудитерська перевірка власного капіталу

До виробничих запасiв вiдносяться матерiальнi активи, призначенi для внутрiшнього виробничого споживання. Одиницею бухгалтерського облiку запасiв (матерiалiв, товарiв) вважається кожне їх найменування. Оцiнку запасiв (матерiалiв) при вiдпуску їх у виробництво, продажу, чи в iншому вибуттi здiйснюється за методом iдентифiкованої собiвартостi вiдповiдної одиницi запасiв. До готової продукцiї вiдносяться запаси, якi є продуктом власного виробництва, повнiстю завершенi обробкою (переробкою, комплектацiєю) i перебувають на стадiї повної готовностi для реалiзацiї.

До товарiв вiдносяться матерiальнi активи, що придбанi (отриманi) та утримуються з метою подальшого продажу без додаткової обробки або з мiнiмальною обробкою.

Касовi операцiй ведуться у вiдповiдностi до Положення про ведення касових операцiй у нацiональнiй валютi в Українi. Безготiвковi розрахунки проводяться за правилами, видами i стандартами встановленими Iнструкцiєю про безготiвковi розрахунки в Українi в нацiональнiй валютi.

До власного капiталу вiдносяться втiленi в чистих активах кошти, вкладенi його засновниками або учасниками, а також накопиченi (втраченi) у процесi дiяльностi її фiнансовi результати – прибутки i збитки, отриманi (понесенi) Товариством. Нарахування оплати працi проводиться згiдно з умовами передбаченими Колективним договором, вiдповiдно до тарифної угоди, штатного розпису та iнших Наказiв по Товариству. Створюється забезпечення для відшкодування витрат на виплату відпусток працівникам.

Для вiдображення в бухгалтерському облiку понесених витрат застосовуються рахунки 9-го класу «Витрати дiяльностi» з дотриманням вимог П (С) БО № 16 «Витрати». Витратами звiтного перiоду визнається або зменшення активiв, або збiльшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капiталу пiдприємства (за винятком зменшення капiталу внаслiдок його вилучення або розподiлу власниками) за умови, що цi витрати можуть бути достовiрно оцiненi. Витрати визнаються витратами певного перiоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здiйсненi. Витрати, якi неможливо прямо пов'язати з доходом певного перiоду, вiдображаються у складi витрат того звiтного перiоду, в якому вони були здiйсненi. Визначення витрат здiйснюється з дотриманням принципу вiдповiдностi з використанням методу нарахувань для всiх витрат, якi можуть бути достовiрно оцiненi, у тому числi процентних витрат.

До незавершеного виробництва вiдносяться роботи та послуги, результати яких пройшли технiчнi випробування та приймання i якi облiковуються за фактичною собiвартiстю сировини, матерiалiв та розподiлених непрямих витрат.

Доходи вiд звичайної дiяльностi вiдображаються в бухгалтерському облiку вiдповiдно до вимог до П (С) БО № 15 «Дохiд». Доходи звiтного перiоду визнаються пiд час збiльшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капiталу (за винятком зростання капiталу за рахунок внескiв учасникiв пiдприємства) за умови, що оцiнка доходу може бути достовiрно визначена.

Поточна дебiторська заборгованiсть за товари, роботи i послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу вiд реалiзацiї товарiв, робiт i послуг та оцiнюється за первiсною вартiстю. Формування у бухгалтерському облiку iнформацiї про дебiторську заборгованiсть та її розкриття у фiнансовiй звiтностi проводиться у вiдповiдностi з методологiчними засадами, передбаченими в П (С) БО № 10 «Дебiторська заборгованiсть». Величина резерву сумнівних боргів визначається за абсолютною сумою сумнівної заборгованості. За методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.

Фiнансовi iнвестицiї вiдображаються в облiку i звiтностi у вiдповiдностi з П (С) БО №12 «Фiнансовi iнвестицiї» iз врахуванням вимог ПСБО № 13 «Фiнансовi iнструменти».

Визнання, оцiнку i облiк зобов'язань здiйснюється у вiдповiдностi з П (С) БО № 11 «Зобов'язання». Довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображаються за їх теперішньою вартістю з урахуванням умов та виду зобов’язання. Поточні зобов’язання відображаються за сумою погашення.

 

1.3. Ризик і суттєвість

 

 

Аудиторський ризик – ризик того, що аудитор висловить невідповідну аудиторську думку коли фінансові звіти суттєво викривлені [5].

Ризик аудиту має такі три складові: властивий ризик; ризик, пов'язаний із невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю; ризик не виявлення помилок та перекручень.

Властивий ризик – ризик того, що регістри бухгалтерського обліку і фінансової звітності клієнта містять недостовірну інформацію.

Ризик контролю – ризик того, що система внутрішнього контролю клієнта не може вчасно запобігти помилкам або знайти їх в обліку і звітності.

Ризик невиявлення – ризик того, що аудиторські процедури не виявлять викривлення, яке існує у фінансовій звітності після проведення перевірки.

Аудиторський ризик складається із добутку властивого ризику (ВР), ризику контролю (РК), та ризику невиявлення (РН).

AР=ВР*РК*РН (1. 1)

Ризик контролю поділяється на ризик внутрішнього (РВК) та зовнішнього (РЗК) контролю.

Ризик невиявлення – це ризик невиявлення помилок аудитором, який можна розрахувати:

РН=AР/ВР*РВК*РЗК (1. 2)

Розрахуємо ризик невиявлення. Для цього розрахуємо властивий ризик і ризик контрою в таблицях.