Аудитерська перевірка власного капіталу

Система внутрішнього контролю – це політика і процедури, які прийняті керівництвом суб’єкта для задіяння у реалізації цілей керівництва, що передбачають, наскільки це фактично можливо, виконати впорядковане і ефективне ведення фінансово-господарської діяльності, включаючи строге слідування політиці керівництва, забезпечення збереження активів, попередження і виявлення фактів шахрайства і помилок, точність і повноту бухгалтерських записів і своєчасну підготовку достовірної фінансової інформації.

Правильна організація внутрішнього контролю за здійсненням господарської діяльності сприяє ефективному веденню господарської діяльності, мінімізації витрат, підтриманню внутрігосподарської дисципліни на підприємстві. Відповідно до вищесказаного, можна окреслити такі завдання внутрішнього контролю відповідно до напрямків контролю:

Напрям 1. Реальність. На підприємстві повинні здійснюватись такі операції та процеси з виконання робіт, які реально необхідні і є документально підтверджені. Витрати, які включаються в собівартість виконаних робіт та наданих послуг повинні бути реальними і мати підтвердження в первинних документах. Здійснюючи аудит зареєстрованого капіталу, виходять з того, що він формується на основі внесків власників підприємства у вигляді грошових коштів, майна, нематеріальних активів у розмірах, визначених установчими документами. Надходження внесків контролюється на підставі первинних документів. Процедури: обмеження доступу до установчих документів, формування журналів обліку, суцільна нумерація первинних документів.

Напрям 2. Повнота. Всі операції і процеси, які проводяться на підприємстві, повинні бути зафіксовані в повному обсязі. Здійснюється перевірка повноти внесків засновників до зареєстрованого капіталу. Витрати, які здійснюються на підприємстві і пов’язані з виконанням робіт і наданням послуг, повинні бути повністю відображені в обліку. Процедури: контроль за використанням бланків документів відносно їх послідовної нумерації, звірка сум, занесених у журнали обліку, із сумами по первинних документах та Статуом. Повноту внесків засновників підприємства перевіряють шляхом зіставлення розміру статутного капіталу, що зафіксований в установчих документах і проведений по рахунку 40 «Зареєстрований капітал», з величиною заборгованості за рахунком 67 «Розрахунки з учасниками» і встановленими строками її погашення.

Напрям 3. Санкціонування. Перевірка розміру зареєстрованого капіталу заявленого та сплаченого, його відповідності встановленому законом мінімуму. Одним із важливих завдань аудиту є перевірка дотримання принципу стабільності величини статутного капіталу, її відповідності розміру, визначеному засновницькими документами. Вся діяльність підприємства повинна здійснюватись в межах діючого законодавства та наказів керівництва підприємства. Кожна операція і процес, пов’язаний реалізацією робіт і формуванням її собівартості повинні бути дозволені та затверджені відповідальними за це особами та керівниками підприємства. Процедури: визначення осіб, відповідальних за надання послуг та виконання робіт, видача відповідальними особами дозволу на проведення кожної операції.

Напрям 4. Точність. Усі суми, зафіксовані в документах і регістрах бухгалтерського обліку, повинні бути правильно визначені. Процедури: Співставити обсяг наданих послуг з даними рахунків-фактур, наряд-замовлень. Періодична перевірка рахунків-фактур, заказ-нарядів, актів надання послуг щодо помилок у даних про обсяг послуг, ціни, загальної вартості, знижки щодо обсягів. Зіставлення дат реєстрації підприємства і дат формування зареєстрованого капіталу. Підтвердження дотримання строків внесення зареєстрованого капіталу. Проведення зіставлення даних статистичного аналізу із даними бухгалтерського обліку.

Напрям 5. Облік. Всі операції, які проводяться на підприємстві, повинні обліковуватись на відповідних рахунках бухгалтерського обліку і у відповідних реєстрах. Процедури: затвердження підсумкових журнальних записів особою, відповідальною за формування даних, забезпечення ведення обліку відповідно до наказу про облікову політику.

Напрям 6. Класифікація. Всі витрати повинні класифікуватись і відноситись на рахунки відповідно до їх призначення. Всі внески до зарєстровоного капіталу та виплата дивідендів має відноситись до відповідних рахунків щодо кожного акціонера. Операції повинні класифікуватись по видах діяльності і витрати по них повинні відноситись на відповідні рахунки і фіксуватись у відповідних рядках фінансової звітності. Процедури: фіксування в наказі про облікову політику операцій, які можуть здійснюватись підприємством, зазначення в наказі про облікову політику складу витрат, перевірка відповідності витрат до їх призначення.

Напрям 7. Періодизація. Операції і процеси повинні відноситись до того періоду, в якому вони були здійснені. Собівартість здійснених робіт та наданих послуг повинна відображатись в тому періоді, в якому були виконані і/або надані. Процедури: забезпечення відображення операцій в період їх здійснення, розробка інструкцій щодо датування операцій або порядку формування первинних документів та реєстрів.

 

 

 

Основними завданнями організації обліку власного капіталу є:

1) забезпечення обліку даних та узагальнення інформації про стан і рух власного капіталу;

2) контроль за правильністю і законністю формування власного капіталу;

3) своєчасне, повне, правильне відображення розміру і всіх змін власного капіталу;

4) контроль за раціональним розподілом прибутку;

5) організація аналітичного обліку на рахунках власного капі-талу для своєчасного отримання достовірної інформації;

6) правильне відображення у регістрах обліку і звітності операцій з власним капіталом.

Зареєстрований капітал Товариства обліковується на рахунку 40 “Зареєстрований (пайовий) капітал”.

Аналітичний облік по рахунку 40 “ Зареєстрований (пайовий) капітал ” ведеться за видами акцій (прості, привілейовані).

Порядок зміни статутного капіталу акціонерного товариства регламентується Законом України “Про акціонерні товариства”, згідно з яким збільшення статутного капіталу АТ може бути здійснено шляхом додаткового випуску акцій, обміну акцій на облігації або збільшення номінальної вартості акцій.

Додатковий